83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.06.07 р. Справа № 39/185
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіній Н.С.
при секретарі Волобуєвій А.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кедр» м. Дніпропетровськ
До відповідача: Акціонерного товариства “Фірма “Меблі» м. Донецьк
про стягнення 2 844 грн. 55 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: Сергієвська А.Ю. - довіреність № 15 від 01.01.2007 р.
від відповідача: Цимбаліст Л.В. - довіреність № 85/07 від 19.06.2007 р.;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Кедр» м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Акціонерного товариства “Фірма “Меблі» м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 2 844 грн. 55 коп., яка складається з основного боргу в сумі 2 525 грн. 00 коп., пені в сумі 212 грн. 55 коп., 3% річних в сумі 106, 84 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № 658КД від 30.08.2005 р., накладну № 3458КД, податкову накладну.
Відповідач надав відзив на позов, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав у повному обсязі, заперечував проти стягнення пені та 3% річних, посилаючись на сплив річного строку позовної давності для штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази суд встановив.
30.08.2005 р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Кедр» м. Дніпропетровськ, та відповідачем, Акціонерним товариством “Фірма “Меблі» м. Донецьк, укладено договір купівлі-продажу № 358КД, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного Договору позивач зобов'язався поставити відповідачу продукцію, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити вартість поставленої продукції.
На виконання умов Договору позивач, згідно накладної № 3458КД від 22.12.2005 р. поставив відповідачу обумовлену п. 1.3 Договору продукцію на суму 2 525 грн. 00 коп.
Відповідачем товар прийнято, що підтверджується підписами сторін на означеній накладній.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачу продукції на суму 2 525 грн. 00 коп., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та п.п. 1.1 , 2.4 Договору.
Відповідно до п.п 1.1, 3.3 Договору відповідач зобов'язаний оплатити вартість поставленої продукції протягом 7 календарних днів з моменту поставки.
Проте взяті на себе згідно Договору обов'язки відповідач не виконав, вартість поставленої продукції не сплатив.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 2 525 грн. 00 коп. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не заперечується, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Прострочення відповідачем грошового зобов'язання також тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми, на підставі ст. 625 ЦК України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок за період з 29.12.2005 р. по 28.05.2007 р., відповідно до якого 3% річних складають 106 грн. 84 коп., з огляду на наявність заборгованості, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача щодо застосування до позовних вимог в ці частині строків позовної давності судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
За своєю правовою природою стягнення, передбачені статтею 214 Цивільного кодексу, не є тотожними неустойці.
Стягнення неустойки є самостійним способом захисту цивільних прав, передбаченим статтею 549 Цивільного кодексу, відповідно до статті 546 Цивільного кодексу є одним з видів забезпечення виконання зобов'язань.
Як вказано в статті 549 Цивільного кодексу, неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання Законом неустойка визначена у формах штрафу та пені.
З визначення неустойки, яке наведене у вказаній нормі, слідує, що неустойка як вид забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань застосовується не тільки у випадках прострочення виконання зобов'язання, а і при їх неналежному виконанню.
В той час, три відсотки річних, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу, стягуються лише при простроченні виконання грошового зобов'язання. Ця норма передбачає спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою і не відноситься до передбачених ст. 546 ЦК видів забезпечення виконання зобов'язань.
Позивачем також висунуто вимогу щодо стягнення пені в сумі 212 грн. 55 коп. (за розрахунком позивача 234, 78 грн. за період з 29.12.2005 р. по 09.06.2006 р.) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Втім, означена вимога не може бути задоволена судом через пропущення позивачем встановленого ст. 258 ЦК України річного строку позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені), положення якої застосовані згідно приписів ст. 267 ЦК України, на підставі заяви відповідача.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі ст.ст.525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Кедр» м. Дніпропетровськ - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства “Фірма “Меблі» м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кедр» м. Дніпропетровськ основний борг в сумі 2 525 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 106, 84 грн., витрати за державним митом в сумі 94 грн. 38 коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 109 грн. 18 коп.
В іншій частині позову відмовити.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя