Справа № 826/7871/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.
06 вересня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Файдюка В.В.,
Літвіної Н.М.,
при секретарі Григорук В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "ІНТЕКС КОМ" рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 р. у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "ІНТЕКС КОМ" до Офісу великих платників Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватне підприємство "ІНТЕКС КОМ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників ДФС України, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 05.04.2017 року №0002024201 на загальну суму грошового зобов'язання 1 696 855,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 05.04.2017 року №0002034201 на загальну суму грошового зобов'язання 144 016,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство "ІНТЕКС КОМ" подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представником Офісу великих платників Державної фіскальної служби України подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім того, звертає увагу, що доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі є безпідставними, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до чинних норм законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга приватного підприємства "ІНТЕКС КОМ" задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.02.2017 року по 07.03.2017 року на підставі направлень від 01.02.2017 року №46 та від 01.02.2017 року №45 виданих Офісом великих платників податків ДФС ОСОБА_3 - заступником начальника відділу податкового супроводження підприємств торгівлі продовольчими товарами управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери, ОСОБА_4 - головним державним ревізором - інспектором відділу податкового супроводження підприємств торгівлі продовольчими товарами управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери та на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДФС від 31.01.2017 року №162, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «ІНТЕКС КОМ» (ПН 33404266) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «ПЕРШИЙ БІЗНЕС - ЦЕНТР» (ПН 39869609) за період з 01.10.2015 року по 31.10.2015 року.
За результатами перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ІНТЕКС КОМ» № 468/28-10-42-01/33404266 від 14.03.2017 року, яким встановлено порушення ПП «ІНТЕКС КОМ» п. 198.3., п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму ПДВ, шо підлягає сплаті в бюджет за жовтень 2015 року на загальну суму 1 357 484 грн.
На підставі Акту № 468/28-10-42-01/33404266 від 14.03.2017 року Офісом великих платників податків приватному підприємству «ІНТЕКС КОМ» винесено податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2017 року № 0002024201 на загальну суму грошового зобов'язання 1696855,00 грн (за податковими зобов'язаннями - 1357484,00 грн. та за штрафними санкціями - 339371.00 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2017 року № 0002034201 на загальну суму грошового зобов'язання 144016, 00 грн, внаслідок зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, між позивачем в особі директора ОСОБА_5 та ТОВ «ПЕРШИЙ БІЗНЕС - ЦЕНТР» (Постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів без дати та номеру із ПП «ІНТЕКС КОМ» (Покупець). Відповідно до акту перевірки ТОВ «ПЕРШИЙ БІЗНЕС - ЦЕНТР» оформлено видаткові накладні щодо постачання дизельного палива у кількості 495 т. на загальну суму 9 009 000 грн (в т.ч. ПДВ 1 501 500 грн.).
Як вбачається з обов'язкових реквізитів видаткових накладних, замовлення відбувалось на підставі договору поставки від 05.10.2015 року №10/15-07, однак на запити контролюючого органу від 01.02.2017 р. №1 та від 22.02.2017 р. №3 до перевірки позивачем не надано.
Обов'язкові реквізити оформлених видаткових накладних та зареєстрованих податкових накладних не містять повної назви товару, а саме марки дизельного палива, а також відсутній код УКТ ЗЕД, товар не можливо ідентифікувати та не можливо встановити хто є виробником даного товару.
З метою дослідження даного питання директору ПП «ІНТЕКС КОМ» було вручено запит в ході проведення перевірки від 22.02.2017 року №3 з вимогою надати паспорти якості та сертифікати відповідності заводу - виробника передбачених п. 1.4 договору поставки нафтопродуктів без дати та номеру. Листом ПП «ІНТЕКС КОМ» від 23.02.2017 року №5 повідомлено, що паспорти якості та сертифікати відповідності заводу - виробника щодо поставки Товару від постачальника не отримувались.
Пунктом 4.3 договору поставки нафтопродуктів без дати та номеру визначено, що оплата Товару здійснюється ПП «ІНТЕКС КОМ» на умовах попередньої оплати, у розмірі 100% (відсотків) ціни партії товару протягом 1 (одного) банківського дня, а пунктом 5.6 встановлена відповідальність за порушення строків оплати у розмірі 10% від суми заборгованості.
Листом ПП «ІНТЕКС КОМ» від 23.02.2017 року №5 повідомлено, що оплата не була здійснена в зв'язку з важким фінансовим станом та нестабільною економічною ситуацією в державі, а штраф в розмірі 10% від суми заборгованості сплачений не був, вимога стосовно погашення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів без дати та номера ТОВ «ПЕРШИЙ БІЗНЕС - ЦЕНТР» здійснена не була.
На підставі зареєстрованих ТОВ «ПЕРШИЙ БІЗНЕС - ЦЕНТР» податкових накладних ПП «ІНТЕКС КОМ» сформовано податковий кредит за жовтень 2015 року в сумі 1 501 450 грн.
За таких обставин, перевіркою встановлено неможливість здійснення ТОВ «ПЕРШИЙ БІЗНЕС - ЦЕНТР» поставки товарів (дизельне паливо) у жовтні 2015 року у зв'язку із відсутністю факту (джерела) законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва вищезазначених товарів.
Матеріалами справи не підтверджено факт реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «ПЕРШИЙ БІЗНЕС - ЦЕНТР» з позивачем - за жовтень 2015 року.
Враховуючи вищезазначені обставини, судом першої інстанції встановлено, що ПП «ІНТЕКС КОМ» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання (купівлі) товарно-матеріальних цінностей і складено/підписано первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні), що не відповідають нормам частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що при перенесенні ПП «ІНТЕКС КОМ» інформації з неправомірно складених первинних документів до облікових регістрів по балансовому рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 281 «Товари на складі» порушено норми частини п'ятої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують постачання та отримання на зберігання товару, що є обов'язковими до умов п. 3.4-3.7 Договору №б/н; відсутні докази оплати за отримані послуги.
Відповідно до пункту 5.2.3 пункту 5.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. №281/171/578/155 (надалі - Інструкція №281/171/578/155), під час надходження залізничних цистерн вантажоодержувач до приймання нафти або нафтопродукту має перевірити: відповідність фактичного номера і типу залізничної цистерни номеру і типу, зазначених у накладній; технічний стан залізничної цистерни на наявність механічних ушкоджень (ум'ятин, тріщин), справність зливних пристроїв. У разі виявлення несправності цистерни, через яку можлива втрата вантажу, слід вимагати від адміністрації залізничної станції перевірки маси вантажу в цистерні, а в разі встановлення нестачі - складання технічного акта за встановленою формою; наявність і цілісність пломб запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) і відбитків на них, відповідність відбитків на пломбах відбиткам, які зазначено у перевізних документах.
Згідно з абзацом 3 підпункту 7.3.7 пункту 7.3 Інструкції на кожну завантажену цистерну, групу цистерн або маршрут оформляються залізнична накладна, дорожня відомість, її корінець і квитанція про приймання вантажу. До накладної додаються паспорт якості нафти або нафтопродукту, копія сертифіката відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні), у накладній зазначається номер аварійної картки згідно з Правилами безпеки та порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16.10.2000 р. №67, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 23.11.2000 за №857/5078 (далі - Правила безпеки).
Підпунктом 7.5.6 пункту 7.5 встановлено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.
Кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації (пункт 14.6 Інструкції №281/171/578/155).
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем не надано Суду переконливих доказів того, що ТОВ "Перший Бізнес-Центр» поставляв товар Позивачу та у нього на зберіганні знаходився даний Товар (нафтопродукти). Згідно вищезазначених норм права зберігання, транспортування та облік нафтопродуктів має свої особливості в залежності від типу транспорту, яким вони доставлялись, проте позивачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів, щодо транспортування нафтопродуктів.
Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
У відповідності до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що були чинними на момент виписки спірних податкових накладних.
Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
В Листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).
За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз.2 п.44.1 ст.44 ПК України).
Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV).
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно п.1.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення №88), Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).
Відповідно до п.2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно п.2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Відповідно до п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).
Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.
Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затвердженого постановою КМ України від 25.02.2009 року N 207), документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.
Підпунктом 11.1 пунктом 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568) (далі - Правила № 363) визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.
Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.
Відповідно до абз. 2 пп. 11.1 п. 11 Правил № 363 залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.
Розділами 6, 7 та 14 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 (надалі - Інструкція №281/171/578/155), встановлені вимоги щодо зберігання (розділ 6), порядку відпуску (розділ 7) та обліку руху (розділ 14) нафтопродуктів.
Інструкція №281/171/578/155 встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів (крім видобутку нафти, здавання її з системи магістральних нафтопроводів споживачам та на міждержавні перевезення нафти і нафтопродуктів), а також вимоги, які є обов'язковими для всіх СГ, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (розділ 1 Інструкції №281/171/578/155).
Відповідно до пункту 5.2.3 пункту 5.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 N 281/171/578/155, під час надходження залізничних цистерн вантажоодержувач до приймання нафти або нафтопродукту має перевірити: відповідність фактичного номера і типу залізничної цистерни номеру і типу, зазначених у накладній; технічний стан залізничної цистерни на наявність механічних ушкоджень (ум'ятин, тріщин), справність зливних пристроїв. У разі виявлення несправності цистерни, через яку можлива втрата вантажу, слід вимагати від адміністрації залізничної станції перевірки маси вантажу в цистерні, а в разі встановлення нестачі - складання технічного акта за встановленою формою; наявність і цілісність пломб запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) і відбитків на них, відповідність відбитків на пломбах відбиткам, які зазначено у перевізних документах.
З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20° C відповідно до ГОСТ 3900 (підпункт 5.4.1 цієї Інструкції).
Згідно з абзацом 3 підпункту 7.3.7 пункту 7.3 Інструкції на кожну завантажену цистерну, групу цистерн або маршрут оформляються залізнична накладна, дорожня відомість, її корінець і квитанція про приймання вантажу. До накладної додаються паспорт якості нафти або нафтопродукту, копія сертифіката відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні), у накладній зазначається номер аварійної картки згідно з Правилами безпеки та порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16.10.2000 N 567, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 23.11.2000 за N 857/5078 (далі - Правила безпеки).
Підпунктом 7.5.6 пункту 7.5 встановлено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.
Зокрема п. 14.1 розділу 14 Інструкції №281/171/578/155 встановлено, що під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.
Кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації (пункт 14.6 Інструкції №281/171/578/155).
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем не підтверджено отримання товару від контрагентів та передання його на зберігання Позивачем.
Отже, відповідно до норм ст.138, ст.198 Податкового кодексу України право на формування валових витрат податкового кредиту виникає у платників податків лише за умови фактичного здійснення господарських операцій.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Крім того, відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема код товару згідно УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно п.215.1 ст. 215 Кодексу до підакцизних товарів належать зокрема Т нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне.
В абзаці 14 пункту 201.10 ст. 201 Кодексу визначено, що порушення порядку і заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Оскільки у зареєстрованих ТОВ «ПЕРШИЙ БІЗНЕС - ЦЕНТР» податкових накладних щодо постачання підакцизного товару (дизельне паливо) не вказано код товару згідно з УКТ ЗЕД, такі податкові накладні не дають право ПП «ІНТЕКС КОМ» на формування податкового кредиту згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу.
Викладене вище доводить, що ПП «ІНТЕКС КОМ» допущено порушення - пп. «а» п. 198.1 та абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Кодексу, п. 5 розділу III, п.п. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року №966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року № 13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 року за №1267/26044, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності за жовтень 2015 року на суму ПДВ 1 501 450 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, щодо правомірності винесених податкових повідомленнь-рішеннь від 05.04.2017 року №0002024021 та № 0002034201.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу приватного підприємства "ІНТЕКС КОМ" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року - без змін.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд
Апеляційну скаргу приватного підприємства "ІНТЕКС КОМ" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядок і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Файдюк В.В.
Літвіна Н.М.
Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2018 року.