Справа № 826/1608/16 Суддя першої інстанції: Бояринцева М.А.
07 вересня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Коротких А.Ю. та Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року, яке оголошене о 09 год. 17 хв. та складене у повному обсязі 07 лютого 2018 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. (далі - Уповноважена особа) про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 і ПАТ «Дельта Банк», яке оформлено наказом від 16 вересня 2015 року № 813;
- зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року у розмірі 167196 грн 91 коп. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року у розмірі 167196 грн 91 коп. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року вказаний адміністративний позов був задоволений у повному обсязі.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачі - Уповноважена особа та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подали апеляційні скарги, в яких просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовують тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржники вказує на те, що договір № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року є нікчемним правочином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги Уповноваженої особи та Фонду гарантування вкладу фізичних осіб задовольнити частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року - змінити та скасувати у частинах виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Положеннями ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що 19 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро № 030-29713-190215 (далі - договір № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року). Згідно умов вказаного договору банк приймає від вкладника грошові кошти у сумі 6000 євро на строк до 20 травня 2015 року за процентною ставкою 4,5 відсотків річних. Також між сторонами договору була укладена додаткова угода № 1 від 19 лютого 2015 року про внесення змін до п. 1.8 договору, який визначає порядок та зарахування коштів на вкладний депозитний рахунок. Вказаною додатковою угодою було передбачено, зокрема, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного або поточного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку, або шляхом перерахування з відкритого у банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу в банку в день укладення договору.
Фактичне зарахування коштів на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_2 підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 46139354 від 19 лютого 2015 року.
Постановою Правління Національного банку України № 150 від 02 березня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» був віднесений до категорії неплатоспроможних. У зв'язку з цим Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 51 від 02 березня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ТОВ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 664 від 02 жовтня 2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 від 02 жовтня 2015 року «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Зазначеним рішенням призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
Листом від 23 вересня 2015 року № 8821/913 ОСОБА_2 було повідомлено про те, що договір № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року є нікчемними відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
ОСОБА_2 вважає, що Уповноважена особа протиправно не включила відомості про неї до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з посиланням на нікчемність договору банківського вкладу, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем був укладений договір банківського вкладу № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року, а тому вона набула статусу вкладника та має право на відшкодування гарантованої суми депозиту згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також суд першої інстанції зазначив, що відповідач не надав доказів на підтвердження нікчемності вказаного правочину.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, проте вважає, що суд обрав невірний спосіб захисту порушеного права позивача.
У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут та надалі вказаний Законом зазначається у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Згідно ч. 1 ст. 27 вказаного Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Положеннями абз. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом. Перелік таких випадків наведений у ч. 4 ст. 26 вказаного Закону. Відповідно до вказаної норми права Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, що є предметом застави та забезпечує виконання зобов'язань вкладника перед цим банком, в обсязі таких зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків.
Посилання на ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як на підставу не включення позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - відсутні.
Єдиною підставою для не включення ОСОБА_2 до вказаного переліку став висновок Уповноваженої особи про договору № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року.
Як раніше зазначалося, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Таким чином, передумовою для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами є наявність чинного договору, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та залишку коштів на рахунку. Не включивши ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, із зазначенням повної суми залишків на рахунках, Уповноважена особа фактично застосувала наслідки нікчемності правочину.
Колегія суддів вважає, що Уповноважена особа, встановивши обставини, передбачені ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», має право не включити фізичну особу до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами посилаючись на нікчемність договору (правочину). Натомість, вкладник, договір із яким Уповноважена особа вважає нікчемним, може захистити свої права, які випливають із договору банківського вкладу, шляхом пред'явлення позову про визнання протиправними дій Уповноваженої особи, вчинених у зв'язку з визнанням відповідного договору нікчемним.
У такому випадку висновок про визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою, яка має бути викладена у мотивувальній частині судового рішення.
Такий же підхід до вирішення адміністративних спорів, пов'язаних із застосуванням наслідків нікчемності правочину, викладений у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2008 року (реєстраційний номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 2182152).
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання протиправним і скасування рішення Уповноваженої особи, викладеного у наказі від 16 вересня 2015 року № 813.
Разом з тим, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що право позивача може бути захищене шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення до нього ОСОБА_2
Таким чином, під час розгляду та вирішення даної справи необхідно перевірити обґрунтованість висновку Уповноваженої особи про нікчемність договору № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року.
Перевіряючи правомірність дій Уповноваженої особи щодо направлення позивачу повідомлення про нікчемність договору № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Підстави, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, визначені у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» від 15 вересня 2015 року правочини (договори) за вкладами, які зазначені в додатку, є нікчемними відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». До нікчемних договорів (правочинів) був віднесений також договір № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року.
Така ж підстава недійсності правочину зазначена в наказі ПАТ «Дельта Банк» від 16 вересня 2015 року № 813 та листі від 23 вересня 2015 року № 8821/913.
Вказана норма права передбачає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Зобов'язання ПАТ «Дельта Банк» були визначені у договорі від № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року та передбачали відкриття і обслуговування вкладного (депозитного) рахунку, забезпечення збереження вкладу, а також повернення суми вкладу та виплату нарахованих процентів.
Зазначений договір не передбачав обов'язку банку здійснити платіж чи передати інше майно з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» договір є нікчемним, якщо містить умови, які зазначені у вказаній нормі права.
Натомість Уповноважена особа фактично посилається на те, що переваги (пільги), прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку надаються кредитору банку у зв'язку із фактом укладення договору банківського вкладу, а не з огляду на зміст окремих умов, які він містить.
Обґрунтовуючи свій висновок про наявність підстав, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для визнання договору № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року нікчемним, відповідач у протоколі від 15 вересня 2015 року посилалася на те, що кошти на рахунок ОСОБА_2 надійшли з рахунку іншого клієнта банку - фізичної особи, на рахунку якого перебували кошти у розмірі, що перевищує граничну суму коштів, які підлягають відшкодуванню Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
У письмових запереченнях проти позову та апеляційній скарзі Уповноважена особа зазначає, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надійшли із рахунку іншого вкладника - ОСОБА_4 Сума коштів на рахунку такого вкладника у ПАТ «Дельта Банк» перевищує 200000 грн. 00 коп. У зв'язку з цим, у разі ліквідації банку, він матиме право на повернення лише частини депозиту - у розмірі, що не перевищує гарантовану суму.
На думку Уповноваженої особи договір № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року був укладений в інтересах ОСОБА_4, які полягали у тому, щоб перерахувати частину коштів з його рахунку на рахунок ОСОБА_2, цим самим збільшивши суму коштів, яка може бути повернута за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Також колегія суддів враховує, що за змістом протоколу від 15 вересня 2015 року та апеляційної скарги віднесення правочинів до категорії нікчемних Уповноважена особа пов'язує саме із необхідністю захистити інтереси Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
У протоколі від 15 вересня 2015 року також зазначено, що договір № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року був укладений в період дії постанови Національного банку України № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Разом з тим, здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства було віднесене до ознак нікчемності правочину з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку», який набув чинності з 12 серпня 2015 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Положеннями ч. 1 ст. 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Зазначені норми права вказують на те, що договір є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом, чинним на час укладення такого договору. У разі внесення змін до законодавства та розширення переліку підстав нікчемності правочину після укладення договору, правовий статус такого правочину не змінюється.
Суд встановив, що договір № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року був укладений до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку».
Відповідно, такий договір не може бути віднесений до нікчемних з підстави, яка виникла після його укладення.
Відтак, посилання Уповноваженої особи, як на підставу недійсності правочину, на те, що ПАТ «Дельта Банк», будучи віднесений до категорії проблемних, уклав договір № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року з порушенням вимог постанови Національного банку України № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» є необґрунтованими.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
У зв'язку з цим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не могли знати про встановлення обмежень щодо здійснення ПАТ «Дельта Банк» операцій із залучення вкладів. Відповідно, укладення договорів і перерахування коштів у період дії таких обмежень не може свідчити про намір зазначених осіб отримати переваги, прямо не встановлені для них законом.
Відтак, викладені в документах банку обставини не можуть бути підставами для висновку про нікчемності правочину - договору № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року.
У письмових запереченнях проти адміністративного позову та апеляційній скарзі Уповноважена особа також посилається на те, що Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затвердженими рішенням Ради Директорів ПАТ «Дельта Банк» від 20 березня 2013 року зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається.
У відповідності до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Зазначена норма права вказує на те, що кошти у якості банківського вкладу (депозиту) можуть бути прийняті банком як безпосередньо від вкладника, так і від іншої особи для вкладника.
Правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму врегульовані Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція).
Порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам і використання коштів за цими рахунками визначений у розділі 10 Інструкції.
Відповідно до абз. 2 п. 10.12 Інструкції на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.
Особливості зарахування коштів на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи - резидента визначені у п. 10.19 Інструкції, який передбачає, що на такий рахунок зараховуються кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено договором банківського вкладу.
Як раніше зазначалося, відповідно до п. 1.8 договору № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 19 лютого 2015 року, зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного або поточного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку, або шляхом перерахування з відкритого у банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу в банку в день укладення договору.
Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 46139354 від 19 лютого 2015 року кошти у сумі 6000 євро були зараховані на вкладний депозитний рахунок ОСОБА_2 із рахунку резидента ОСОБА_4 Вказана обставина не заперечується відповідачем.
Таким чином, спосіб зарахування коштів на вкладний (депозитний) рахунок позивача (внесення коштів на депозитний (вкладний) рахунок іншою особою, ніж вкладник) не суперечить вимогам закону та не свідчить про надання будь-якій особі переваг, прямо не встановлених законом.
Доводи Уповноваженої особи про те, що перерахування коштів з рахунку іншого вкладника на рахунок ОСОБА_2 було здійснене з метою незаконного отримання коштів від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача та не підтверджені доказами.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що Уповноважена особа не надала доказів того, що договір № 030-29713-190215 від 19 лютого 2015 року є нікчемним в силу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в Уповноваженої особи були відсутні підстави для не включення даних про ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу із зазначенням суми всіх залишків на рахунку.
Як раніше зазначалося, належним способом захисту порушеного права позивача на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення до нього ОСОБА_2 Натомість скасування рішення Уповноваженої особи, оформленого наказом від 16 вересня 2015 року № 813, в частині визнання нікчемним договору відносно ОСОБА_2 - не призводить за захисту прав позивача.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду від 30 січня 2018 року у відповідній частині.
У відповідності до ч. 5 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Таким чином, обов'язок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення позивача до реєстру вкладників для здійснення виплат виникає виключно у разі наявності відомостей про неї у переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, складеному Уповноваженою особою.
З огляду на те, що на час розгляду справи в суді до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не надходив перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, у якому були б зазначені відомості про ОСОБА_2, вимоги позивача до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є передчасними та такими, що не пов'язані із захистом порушеного права.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, проте у частині задоволення позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняв рішення з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, проте невірно обрав спосіб захисту порушеного права позивача та передчасно вирішив позовні вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги Уповноваженої особи та Фонду гарантування вкладу фізичних осіб задовольнити частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року - змінити та скасувати у частинах.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року - змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини наступним чином:
«Визнати протиправним дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1)»
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро № 030-29713-190215 від 19.02.2015 р. у розмірі 167 196,91 грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в цій частині.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді А.Ю. Коротких
В.В. Файдюк