33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"07" вересня 2018 р. Справа № 902/148/18
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Розізнана І.В.
судді Василишин А.Р.
судді Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Мазур О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-Експлуатаційне Об'єднання" про зупинення провадження у справі №902/148/18
за позовом фізичної особи-підприємця Кулик Максима Володимировича (м. Вінниця)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-Експлуатаційне Об'єднання" (м.Вінниця)
про стягнення 365 565, 54 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Дудчик О.М.
відповідача - Міровський В.А.
В провадженні Рівненського апеляційного господарського суду знаходиться апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-Експлуатаційне Об'єднання" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.05.2018р. у справі №902/148/18.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-Експлуатаційне Об'єднання" подало до суду клопотання (вх. №1604/18 від 18.07.2018р., вх. №25965/18 від 13.08.2018р.), в яких просить суд зупинити провадження у справі до вирішення Господарським судом Вінницької області справи №902/406/18 за позовом ТОВ "Житлово-Експлуатаційне Об'єднання" до ФОП Кулика М.В. про визнання недійсним, з моменту укладення, договору №01-09-2015/1 від 01.09.2015р.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.09.2018р. підтримав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом Вінницької області спору у справі №902/406/18.
Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2018р. заперечив проти клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального провадження, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Виходячи зі змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з'ясувати, як справа, що розглядається даним судом, є пов'язаною із справою, що розглядається іншим судом, а також, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Під об'єктивною неможливістю розгляду даної справи суд розуміє неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, а також одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами.
Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов'язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи. При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.
Як встановлено апеляційним судом, в провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа №902/406/18 за позовом ТОВ "Житлово-Експлуатаційне Об'єднання" до ФОП Кулика М.В. про визнання недійсним, з моменту укладення, договору №01-09-2015/1 від 01.09.2015р.
Обґрунтовуючи необхідність зупинення провадження у справі №902/148/18, відповідач посилається на те, що за результатами розгляду справи №902/406/18 буде розглянуто питання щодо дійсності договору №01-09-2015/1 від 01.09.2015р., стягнення заборгованості за яким є предметом спору у справі №902/148/18.
Матеріалами справи підтверджується, що предметом позову у справі №902/148/18 є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договорами №01-09-2015/1 від 01.09.2015р. та № 02-05-2016/1 від 02.05.2016р., а також нарахувань на підставі ст. 625 ЦК України.
На підтвердження позовних вимог, позивачем долучено до матеріалів справи договори підряду, акти надання послуг (виконання робіт), які складені та підписані сторонами на виконання умов договорів, рахунки-фактури, акти звірок взаємних розрахунків між сторонами, розрахунок заборгованості, претензії та відповідь на претензію. Тому суд апеляційної інстанції приймає до уваги приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України про те, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
При цьому, в силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин та полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно. Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу заявника на те, що він не позбавлений права в майбутньому звернутися до суду за захистом свої прав в порядку глави 3 розділу ІV ГПК України.
Також, судом апеляційної інстанції береться до уваги те, що предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за двома договорами (№01-09-2015/1 від 01.09.2015р. та № 02-05-2016/1 від 02.05.2016р.). Разом з тим, предметом розгляду у справі №902/406/18 є визнання недійсним одного з договорів (№01-09-2015/1 від 01.09.2015р.), що також унеможливлює зупинення провадження у справі
Окрім того, апеляційний суд зазначає, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Таким чином, на думку суду, зупинення провадження у справі порушить конституційне право позивача на судовий захист, що передбачене статтею 55 Конституції України та розгляд справи у розумні строки. Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п. 2 рішення Конституційного Суду України 25.12.1997р. у справі № 9зп).
Зважаючи на вищевикладені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі слід відмовити.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 227, ст. 234, ст. 235 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-Експлуатаційне Об'єднання" про зупинення провадження у справі.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.