Справа № 822/1646/18
іменем України
06 вересня 2018 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.
за участю:секретаря судового засідання Литвинюк К.Б. позивача - ОСОБА_1 представника позивача - ОСОБА_2 представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправнимита скасування акту та постанов,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Хмельницькій області, в якій просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №22-28/378-ІВ від 26.03.2018.
2. Визнати протиправними та скасувати постанови Управління Держпраці у Хмельницькій області від 17.04.2018 №22/136 та №22/137, якими на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штрафи в розмірі 3723 гривні та 37230 гривень відповідно.
Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог ст. 19 Конституції України, п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Управлінням Держпраці у Хмельницькій області 17.04.2018 винесено постанови №22/137 та №22/136 про накладення на позивачку штрафів в розмірі 37230 грн по кожній, у зв'язку з порушенням законодавства про працю. Позивачка вказує, що підставою для застосування до неї штрафних санкцій слугувала інформація відображена в акті інспекційного відвідування від 26.03.2018, відповідно до якої під час інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, згідно наданих бухгалтерських документів встановлено, що найманому працівнику ОСОБА_4 протягом перевіряючого періоду: лютий 2017 року - лютий 2018 року не нараховувалась індексація заробітної плати, а також заробітна плата виплачувалась один раз на місяць.
Позивачка вважає, що вищевказані постанови винесені з порушенням чинного законодавства та підлягають скасуванню.
Відповідач щодо задоволення позову заперечував, при цьому надав суду відзив на позовну заяву від 24.05.2018. Вказував, що інспекційне відвідування на предмет дотримання позивачем вимог законодавства про працю проведено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просив в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.05.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити повністю.
Представник відповідача, з підстав викладених у відзиві, просив в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_5 надав суду пояснення, що він є сином позивача та допомагає у нарахуванні заробітної плати. Нарахування індексації заробітної плати найманому працівнику проводилося у більшому ніж це передбачено законодавством розмірі.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 20.03.2018 №108/18 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Хмельницькій області ОСОБА_6 проведено інспекційне відвідування за додержанням законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1. Предметом здійснення інспекційного відділення було додержання законодавства про працю щодо нарахування та своєчасності виплати заробітної плати.
За результатами інспектування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №22-28/372-ІВ від 26.08.2018.
Згідно розділу ІІІ «Опис виявлених порушень» акту інспекційного відвідування, виявлено порушення:
- ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці", а саме: за період з лютого 2017 року по лютий 2018 року заробітна плата найманому працівнику, яка працює продавцем магазину "Побутова хімія" в с. Пасічна, Старосинявського району, виплачується один раз на місяць;
- ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України "Про оплату праці", а саме: найманому працівнику ОСОБА_4 за період з лютого 2017 року по лютий 2018 року не нараховувалась індексація заробітної плати.
У зв'язку з виявленими порушеннями інспектором праці ОСОБА_6 26.03.2018 року винесено припис про усунення виявлених порушень №22-28/372-ІВ/67, який вручено позивачеві 26.03.2018.
17.04.2018 начальником Управління Держпраці у Хмельницькій області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/136, на підставі акта інспекційного відвідування від 26.03.2018 №22-28/372-ІВ щодо порушень ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, а саме за те, що продавцю ОСОБА_4 не виплачують заробітну плату за першу половину місяць, що свідчить про порушення ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці", на позивача накладено штрафи у розмірі 3723,00 грн.
Досліджуючи правомірність винесення відносно позивача вказаної постанови, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Частинами 1, 2 статті 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив, що найманому працівнику ОСОБА_4 не виплачувалась заробітна плата за першу половину місяця, а тому постанова Управління Держпраці у Хмельницькій області від 17.04.2018 №22/136, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 3723 гривні є правомірною.
17.04.2018 начальником Управління Держпраці у Хмельницькій області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/137, на підставі акта інспекційного відвідування від 26.03.2018 №22-28/372-ІВ щодо порушень ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, а саме за те, що продавцю ОСОБА_4 не нараховувалась індексація заробітної плати, що свідчить про порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України "Про оплату праці", на позивача накладено штраф у розмірі 37230,00 грн.
Досліджуючи правомірність зазначеної постанови, суд враховує наведене нижче.
Відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Згідно з ч. 3 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оплату праці" в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Відповідно до ч. 6 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд виходить з того, що представником відповідача не доведена правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за не нараховування індексації заробітної плати за період з лютого 2017 року по лютий 2018 року найманому працівнику ОСОБА_4, з підстав наведеного нижче.
У фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 працює лише один найманий працівник - продавець ОСОБА_4, відповідно до трудового договору від 10.01.2011.
На думку представника відповідача у 2017 році у найманого працівника ОСОБА_4 з червня 2017 року виникло право на індексацію заробітної плати в розмірі 3,7%, в липні 2017 року - 3,7%, в серпні 2017 року - 3,7%. З вересня по листопад 2017 року - 6,9%, грудень 2017 року - 10,2%.
Водночас, суд зазначає, що найманому працівнику ОСОБА_4 нараховувалась заробітна плата в розмірі 2300 грн (70% від 3200 грн).
Однак, при перевірці, посадовою особою відповідача не взято до уваги, що ОСОБА_4 працювала 20 годин на тиждень та відповідно до п. 3 трудового договору її заробітна плата становить 50% від мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством + 20 гривень на місяць. Таким чином, позивачем виплачувалася заробітна плата найманому працівнику з урахуванням проведеної індексації.
Отже, Управління Держпраці не мало правових підстав стверджувати з огляду на табелі обліку робочого часу, що найманий працівник працював впродовж відповідних місяців, у зв'язку з чим йому було неправильно нарахована заробітна плата.
Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати ОСОБА_2 інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №22-28/378-ШВ від 26 березня 2018 року, суд зазначає, наступне.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі за текстом - Порядок N 295).
Відповідно до п. 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Згідно з п. 4 Порядку №295, форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.
Відповідно до п. 5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень.
Згідно з п. 14 Порядку N 295, під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право:
1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення;
2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку;
3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису;
4) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об'єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником;
5) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов'язки;
6) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства;
7) вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією об'єкта відвідування;
8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці;
9) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань.
Пунктами 19, 20 Порядку N 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкту відвідування або його уповноваженим представником.
Згідно з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі N 21-237а13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 33770792), акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування акту перевірки необхідно відмовити.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що представниками відповідача не доведено правомірність оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Хмельницькій області від 17 квітня 2018 року №22/137, а тому її необхідно визнати протиправною та скасувати.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області від 17 квітня 2018 року №22/137.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 11 вересня 2018 року
Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (вул. Жовтнева, 12, с. Пасічна, Старосинявський район, Хмельницька область, 31414 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1)
Відповідач:Управління Держпраці у Хмельницькій області (вул. Камянецька, 74, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 39793137)
Головуючий суддя ОСОБА_7