03 вересня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1155/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитрієвої О.О.,
при секретарі: Пономаренко М.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф Агро-Південь" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф Агро-Південь» (ТОВ «Скіф Агро-Південь», позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (ГУ ДФС, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.12.2017 р. №№0003621422, № НОМЕР_2.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства по експортному контракту складеному з нерезидентом, за результатами якої було встановлено порушення та винесено до платника податків податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Із винесеними до нього податковими повідомленнями-рішення товариство не згідно, вважає, що такі винесені податковим органом без з'ясування усіх обставин.
Крім того позивач зазначає, що не погоджується також із підставами проведення перевірки, оскільки в порушення вимог пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 в акті не вказано, яку саме податкову інформацію отримано ГУ ДФС у Херсонській області, що свідчить про порушення платником податків валютного законодавства, акт перевірки не містить дати на номеру запиту, що направлявся до ТОВ «Скіф-Агро-Південь». Вважає, що в такому випадку у податкового органу були відсутні підстави для проведення перевірки, а тому винесенні за її результатами податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Зауважує на тому, що застосування контролюючим органом до платника податків адміністративно-господарської санкції у вигляді пені за порушення строків валютних розрахунків у сфері ЗЕД по спливу 6 місяців з моменту виявлення такого порушення є протиправним. Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Верховного Суду України від 02.06.2015 року №2-а-1670/3230/11.
Зазначає, що виходячи із положень норм Податкового кодексу України штрафна санкція і пеня є різним поняттями, пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є штрафною санкцією, а тому на пеню за порушення у сфері ЗЕД поширюється дія ч.1 ст. 250 Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
У зв'язку із виконанням позивачем вимог ухвали суду від 20.06.2018 року про залишення позовної заяви без руху, ухвалою суду від 09.07.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, судове засідання призначене на 22.08.2018 року, зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву у визначений строк.
23.07.2018 року представником відповідача було подано до суду відзив на адміністративний позов, за змістом якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки такі є безпідставними та необґрунтованими. Пояснює, що за результатами проведеної перевірки було встановлено, що на виконання умов експортного контракту товариством було відвантажено товару на загальну суму 47112 євро, що підтверджується митними деклараціями, граничний строк отримання валютної виручки становив 26.02.2015, 02.03.2015, 05.03.2015, 06.03.2015, 07.03.2015, 10.03.2015 та 12.03.2015. Оплату за поставлений товар нерезидентом було здійснено частково у сумі 40045,20 євро, оплата за експортовану продукцію на валютний рахунок скаржника у сумі 7066,80 євро не надійшла. Таким чином за результатами перевірки податковим органом було винесено до відповідача оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.12.2017 №0003621422 про застосування до нього 162 120,32 грн. штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Крім того, актом перевірки контролюючим органом було проведено перевірку порядку та строків декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами, за результатами якої встановлено не подання платником податків до контролюючого органу «Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» станом на 01.04.2015, 01.07.2015, 01.10.2015, 01.01.2016, 01.04.2016, 01.07.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017 та 01.10.2017 підприємством не подано. Підприємством не задекларована прострочена дебіторська заборгованість у сумі 7066,80 євро.
Щодо відсутності підстав для проведення перевірки зазначає, що податковим органом було додержано порядок, який є умовою початку проведення перевірки. Також у разі порушення податковим органом порядку та підстав призначення перевірки платник податків має право не допустити посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Допуск податкового органу до проведення перевірки нівелює правові наслідки правових порушень, допущених ним при призначенні та проведенні податкової перевірки.
Зазначає, що дія статті 250 Господарського кодексу України не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів (ч. 2 ст. 250 ГКУ). Підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. У свою чергу, відповідно до Закону №185 порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій строків тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення виручки (вартості недопоставленого товару).
Враховуючи викладене, відповідач вважає правомірним свою позицію щодо висновків перевірки, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Скіф Агро-Південь».
22.08.2018 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання суду значного обсягу додаткових доказів та забезпечення участі у судовому засіданні інспектора, що проводив перевірку.
Розгляд справи відкладено до 03.09.2018 року.
03.09.2018 року представники сторін в судове засідання прибули.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представники відповідача заперечували про задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Наказом Головного управління ДФС у Херсонській області від 10.11.2017 року №1041 з метою контролю за дотриманням вимог валютного законодавства у зв'язку із отриманою інформацією від ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» посадовій особі податкового органу наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Скіф Агро-Південь» з питань дотримання вимог валютного законодавства України за період з 20.11.2014 по 17.11.2017 року, терміном 5 робочих днів з 13.11.2017.
На підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та вказаного наказу посадовій особі податкового органу видано направлення на перевірку від 10.11.2017 року №804, з яким було ознайомлено головного бухгалтера підприємства під підпис та вручено копію наказу про проведення перевірки.
На підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 10.11.2017 року №1041 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Скіф Агро-Південь» та направлення на перевірку від 10.11.2017 №804, виданого Головним управлінням ДФС у Херсонській області, відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, посадовою особою податкового органу була проведена з 13.11.2017 по 17.11.2017 року документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Скіф Агро-Південь» з питань дотримання вимог валютного законодавства по експортному контракту №201114 від 20.11.2014, складеному з нерезидентом - «Jarzyny - Meyer Sp. z.o.o» (Poland) за період з 20.11.2014 по 17.11.2017, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
Результати проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Скіф Агро-Південь» контролюючим органом було оформлено актом перевірки від 22.11.2017 року №268/21-22-14-02/19233221, за висновками якого встановлено порушення ТОВ «Скіф Агро-Південь»:
- ст. 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в результаті чого по контракту №201114 від 20.11.2014, складеному з нерезидентом «Jarzyny - Meyer Sp. z.o.o» (Poland), валютна виручка в сумі 7066,80 євро не надійшла на поточний рахунок підприємства;
- ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента Україна від 06.11.1997 №1246/97, ТОВ «Скіф Агро-Південь» не подана до контролюючого органу Декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2015, 01.07.2015, 01.10.2015, 01.01.2016, 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017 та 01.10.2017, а саме підприємством не задекларована в п. 5 р. ІІІ Декларації прострочена дебіторська заборгованість у сумі 7066,80 євро.
У зв'язку із встановленими у акті перевірки порушеннями, контролюючим органом до товариства були винесені податкові повідомлення-рішення від 07.12.2017 року №0003621422 та №0003631422, якими застосовано до платника податків суму штрафних санкцій, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 162120,32 грн. та у розмірі 1870 грн., відповідно. Актом від 22.11.2017 року №1198 посадовою особою податкового органу зафіксовано неможливість підписання та вручення акту перевірки у зв'язку із відсутністю посадової особи товариства.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Скіф Агро-Південь» (продавець) 20.11.2014 року було укладено контракт №201114 із «Jarzyny - Meyer Sp. z.o.o» (Poland) (покупець), за умовами якого продавець здійснює продаж, а покупець купує свіжу очищену цибулю (товар), у кількості згідно додаткових угод до цього контракту на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною контракту.
Постачання товару здійснюється на умовах СРТ м. Кожухів (згідно Інкотермс 1020). Строки постачання товару зазначаються у додаткових угодах до контракту. Датою постачання вважається дата вантажної декларації на товар. Ціна товару приведена у додаткових угодах до контракту. Загальна вартість контракту складає 130000 євро, об'єм складає 500 тон.
На виконання умов контракту ТОВ «Скіф Агро-Південь» було здійснено відвантаження товару - цибулі ріпчастої, свіжої, очищеної:
- в кількості 20100 кг, ціна товару 5226 євро за митною декларацією, оформленої в режимі «ЕК 10» №508010000/2014/013365, курс валюти 18,67118900, статистична вартість 97.57563;
- в кількості 20100 кг, ціна товару 5226 євро за митною декларацією, оформленої в режимі «ЕК 10» №508010000/2014/013373, курс валюти 18,67118900, статистична вартість 97.57563;
- в кількості 20100 кг, ціна товару 5226 євро за митною декларацією, оформленої в режимі «ЕК 10» №508010000/2014/013936, курс валюти 18,79492000, статистична вартість 98.22225;
- в кількості 20100 кг, ціна товару 5226 євро за митною декларацією, оформленої в режимі «ЕК 10» №508010000/2014/014589, курс валюти 18,86230800, статистична вартість 98.57442;
- в кількості 20100 кг, ціна товару 5226 євро за митною декларацією, оформленої в режимі «ЕК 10» №508010000/2014/014601, курс валюти 18,86230800, статистична вартість 98.57442;
- в кількості 20100 кг, ціна товару 5226 євро за митною декларацією, оформленої в режимі «ЕК 10» №508010000/2014/015418, курс валюти 19.09492000, статистична вартість 99.79005;
- в кількості 20200 кг, ціна товару 5252 євро за митною декларацією, оформленої в режимі «ЕК 10» №508010000/2014/015405, курс валюти 19.09492000, статистична вартість 100.28652;
- в кількості 20200 кг, ціна товару 5252 євро за митною декларацією, оформленої в режимі «ЕК 10» №508010000/2014/016012, курс валюти 19.42112000, статистична вартість 101.99972;
- в кількості 20200 кг, ціна товару 5252 євро за митною декларацією, оформленої в режимі «ЕК 10» №508010000/2014/016014, курс валюти 19.42112000, статистична вартість 101.99972;
На валютний рахунок № 26006464701 товариства, відкритий в АТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» надійшла виручка від нерезидента «Jarzyny - Meyer Sp. z.o.o» (Poland) у загальному розмірі 40045.20 грн.
Сума валютної заборгованості станом на 17.11.2017 року в інвалюті складає 7066,80 грн..
Представник відповідача також вказує на те, що, підприємством не задекларована в п.5 р.III Декларації зазначена сума простроченої дебіторської заборгованості, до контролюючого органу не подані «Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» станом на 01.04.2015, 01.07.2015, 01.10.2015, 01.01.2016, 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017 та 01.10.2017.
Натомість представник позивача заперечує проти існування валютної заборгованості. Суду пояснив, що до контракту №201114 від 20.11.2014 року із покупцем товару «Jarzyny - Meyer Sp. z.o.o» (Poland) було укладено додаткові угоди №№1-7, згідно яких кількість товару за додатковими угодами №1-5 становить 20100 всього на суму 5226 євро, за додатковою угодою №6 становить 80800 всього на суму 21008,00 євро. Згідно додаткової угоди №7 від 09.12.2014 року внесено зміни до контракту щодо ціни в євро за 1 кг. - 0,221, визначили вважати дійсними додаткові угоди до контакту у такій редакції: за додатковими угодами №1-5 ціна товару за кілограм 0,221, кількість кілограм 2010, всього ціна 4442,10 євро, за додатковою угодою №6 - кількість кілограм 80800, всього ціна 17856.80 євро. Таким чином загальна сума контракту, ураховуючи дані додаткові угоди, складає 40067,30 євро.
Позивач не погоджуючись із винесенням до нього податковим органом податкових повідомлень-рішень, оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатом розгляду його скарги ДФС України своїм рішенням від 16.02.20218 року №5801/6/99-99-11-01-02-25, скаргу ТОВ «Скіф Агро-Південь» залишив без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.
Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду.
Вирішуючи дані спірні правовідносини, суд виходить із таких норм законодавства.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для проведення перевірки стала інформація, отримана податковим органом від ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» щодо розрахунків за експортними операціями по контракту.
Зі змісту акту перевірки слідує, що валютна виручка у сумі 7066,80 євро у строки до 26.02.2015, 05.03.2015, 06.03.2015, 07.03.2015, 10.03.2015, 12.03.2015 не надійшла на поточний валютний рахунок підприємства, до контролюючого органу підприємством не подана Декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2015, 01.07.2015, 01.10.2015, 01.01.2016, 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017 та 01.10.2017.
За змістом статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності-з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» доповнено частину першу статті 25 Закону України «Про Національний банк України» шляхом надання Національному банку України повноважень щодо зміни строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У зв'язку з цим, Правлінням Національного банку України прийнято постанови № 354 від 03.06.2015 (діяла з 04.06.2015 до 03.09.2015), № 581 від 03.09.2015 (діяла з 04.09.2015 по 04.12.2015), №863 від 04.12.2015 (діяла з 05.12.2015 по 04.03.2016) №140 від 03.03.2016 (діяла з 05.03.2016 по 08.06.2016) «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», пунктом 1 яких встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Наведені постанови Правління Національного банку України прийнято на підставі, на виконання та у відповідності до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» й не змінюють його.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» Порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
Так за період дії контракту №201114 від 20.11.2014р. згідно рахунку від 26.11.2014 №1 та митної декларації №508010000/2014/013365, рахунку від 27.11.2014 №2 та митної декларації №508010000/2014/013373, рахунку від 01.12.2014 №3 та митної декларації №508010000/2014/013936, рахунку від 03.12.2014 №4 та митної декларації №508010000/2014/014589, рахунку від 03.12.2014 №5 та митної декларації №508010000/2014/014601, рахунку від 08.12.2014 №6 та митної декларації №508010000/2014/015418, рахунку від 09.12.2014 №7 та митної декларації №508010000/2014/015405, рахунку від 10.12.2014 №8 та митної декларації №508010000/2014/016012, рахунку від 10.12.2014 №9 та митної декларації №508010000/2014/016014 ТОВ «Скіф Агро-Південь» відвантажено на користь нерезидента товар на загальну суму 47112 євро, валютну виручку від нерезидента отримано на загальну суму 40045.20 євро.
Виручка від нерезидента в сумі 7066.80 євро в рахунок оплати за отриманий товар по контракту №201114 від 20.11.2014 в законодавчо встановлений строк не надійшла.
При цьому, як встановлено судом, жодних доказів стягнення боргу по контрактах в судовому порядку, чи ведення претензійної роботи позивачем, а також висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку для продовження строків розрахунків ні до перевірки, ні в судовому засіданні не надавалось.
Позивач зазначає, що ним було укладено із покупцем додаткові угоди до контракту №201114 від 20.11.2014р., а саме №1 від 26.11.2014р., за якою сума поставки за 20100 кг товару склала 5226 євро, №2 від 27.11.2014р., за якою сума поставки за 20100 кг товару склала 5226 євро, №3 від 01.12.2014р., за якою сума поставки за 20100 кг товару склала 5226 євро, №4 від 03.12.2014р., за якою сума поставки за 20100 кг товару склала 5226 євро, №5 від 05.12.2014р., за якою сума поставки за 20100 кг товару склала 5226 євро, №6 від 08.12.2014р., за якою сума поставки за 80800 кг товару склала 21008 євро. Згідно додаткової угоди №7 від 09.12.2014р. внесено зміни до ціни товару в євро, а саме визначено щодо ціни за 1 кг 0, 221 євро, вирішено вважати дійсним додаткові угоди у такій редакції: за додатковими угодами №№1-5 за 20100 кг кожного поставки товару ціна такого складає 4442,10 євро та за 80800 кг товару - ціна 17856,80 євро. Таким чином загальна сума валютної виручки товариства склала 40067,30 євро.
Проте, як вже зазначалося судом, відповідно до ст.. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується.
Згідно абз. 38 ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
З вказаного слідує, що моментом здійснення імпортної операції є момент перетину товаром митного кордону України.
Як вбачається з матеріалів справи, товар на загальну суму 47112 євро за контрактом від 20.11.2014 року №201114 було відправлено ТОВ «Скіф Агро-Південь» покупцю, що підтверджується митними деклараціями.
Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 N 15-93 - Національний банк України є головним органом валютного контролю.
Національним банком України Інструкцією «Про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями» від 24.03.1999 №136 визначено порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними, імпортними операціями (далі - Інструкція №136).
При цьому, відповідно до пп. 2.2 - 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою правління НБУ від 24.03.1999 № 136 (зі змінами та доповненнями) відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня підписання акта іншого документа). Банк знімає експортну операцію нерезидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.
Відповідно до п. 1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", із змінами та доповненнями валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України, Порядок і термін декларування встановлюється Національним банком України.
Відповідно статті 1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, щоквартально повинні здійснювати декларування наявності валютних цінностей, які знаходяться за межами України.
Пунктом 2 наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 №207 "Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами" встановлено, що декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності.
Згідно з абз. 2 п. 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого Постановою КМУ від 28.02.2000 № 419 встановлено, що квартальна або річна фінансова звітність подається підприємствами органові державної податкової служби у строки передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом у акті перевірки встановлена валютна заборгованість, по якій на звітну дату перевищено встановлені законодавством строки розрахунків по контракту від 20.11.2014 року № 201114 у сумі 7066.80 євро.
В порушення ст.9 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" позивач декларацію про валютні цінності, доходи і майно, що належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами станом на 01.04.2015, 01.07.2015, 01.10.2015, 01.01.2016, 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017 та 01.10.2017 з обов'язковим відображенням розділі ІІІ ''Майно та товари за кордоном" п.5 простроченої дебіторської заборгованості у сумі 7066,80 євро.
Пунктом 2 ст. 16 Декрету №15-93 передбачено, що за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, приховування або перекручування звітності про валютні операції застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Відповідно до пп.2.7 п.2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49 невиконання резидентами вимог щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладання штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; порушення порядку декларування - накладання штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За таких обставин, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятті відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Крім того, щодо доводів позивача про застосований згідно з оскаржуваним податковими повідомленнями-рішеннями штраф, який є адміністративно-господарською санкцією, а відтак він мав би бути застосований у межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України, зазначає наступне.
Так, з набранням 01.01.2011 чинності Законом України від 02.12.2010 №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» зі сфери дії статті 250 Господарського кодексу України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Порядок застосування цих санкцій з 01.01.2011 врегульовано статтями 113, 114 Податкового кодексу України, якими, зокрема, передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється (пункт 113.3 статті 113 Податкового кодексу України).
Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (пункт 114.1 статті 114 Податкового кодексу України).
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладену, зокрема у постанові від 28.08.2018р. у справі 802/1351/17-а.
За змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також суд звертає увагу на те, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, постанова від 24 грудня 2010 року у справі № 21-25а10, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Відповідно до викладеного, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.
Таким чином, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф Агро-Південь" (код ЄДРПОУ 19233221, 73000, м. Херсон, вул. Торгова, буд. 37, офіс 324) відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11 вересня 2018 р.
Суддя Дмитрієва О.О.
кат. 9.1.1