Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
11 вересня 2018 р. № 2040/5772/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В. розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) про визнання права та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:
- визнати за ОСОБА_1 право на призначення та отримання пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення до складу якого включені грошова винагорода, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії, одноразова грошова допомога та одноразова грошова допомога при звільненні без обмеження максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 нараховану суму за період з моменту набуття права на пенсію по теперішній час у відсотковому розмірі грошового забезпечення, який обчислений з урахуванням грошової винагороди, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій, одноразової грошової допомоги та одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірах, зазначених у довідках Головного управління ДСНС України у Харківській області №652, № 653, №661 від 09.10.2017 року.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що він має право з моменту набуття права на пенсію по теперішній час на призначення пенсії з урахуванням грошової винагороди, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій, одноразової грошової допомоги та одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірах, зазначених у довідках Головного управління ДСНС України у Харківській області №652, № 653, №661 від 09.10.2017 року, у зв'язку з чим звернувся з цього приводу до тероргану ПФУ, але одержав протиправну відмову.
Відповідач, ГУ ПФУ, з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи у письмовому відзиві заперечення проти позову зазначив, що в довідці про грошове забезпечення для обчислення пенсії, яка булав надана на позивача ГУ МНС України в Харківській області грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, наградна премія, одноразова грошова допомога при звільненні не зазначені та мають тимчасовий характер, не є щомісячними, а відтак не включаються до складу грошового забезпечення при звільненні з військової служби. При цьому, посилається на рішення Конституційного Суду України № 4 -рп/2015 від 13.05.2015 р. та № 7 -рп/2016 від 20.12.2016 р., постанови Верховного Суду від 20.02.2018 р. по справах № 286/2987/16-а, № 522/2738/17, № 554/8997/16-а.
Представник позивача подав до суду заяву, в якій позов підтримав і просив розглянути справу без його участі.
Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи до суду надав письмовий відзив на адміністративний позов.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд визнає можливим справу розглянути без участі в судовому засіданні представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що 23.01.2012 року позивача - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , було звільнено з посади заступника начальника Головного управління МНС України в Харківській області за станом здоров'я, з вислугою 30 календарних років.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, на підставі документів, наданих Головним управлінням МНС України в Харківській області, а саме: грошового атестату від 23.01.2012 року №08 та довідки про грошового забезпечення позивачу призначено пенсію за 30 років вислуги, відповідно до Закону Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (далі - Закон №. 2262-ХІІ) у розмірі 85% грошового забезпечення.
В довідці про грошове забезпечення для обчислення пенсії яка була надана на позивача ГУ МНС України в Харківській області, зазначені: посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премія.
Також судом встановлено, що позивач звернувся із заявою від 16.11.2017 року до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (вх. №2732/К-14 від 17 листопада 2017 року) з метою здійснення перерахунку пенсії, в якій просив здійснити перерахунок пенсії на підставі постанов КМУ від 07.11.2007 р. № 1294. До заяви позивач долучив довідки № 652, № 653, 661 від 09.10.2017 року та копію паспорта.
01.12.2017 року відповідачем було прийнято рішення, викладене у листі «Про перерахунок пенсії» від 01.12.2017 р. № №2732/К-14, яким відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви. Відмова мотивована тим, що чинним законодавством не передбачено проведення перерахунків пенсій у зв'язку з виданням будь-яким міністерством чи відомством власних наказів, особисте звернення особи не передбачене законодавством, одноразова грошова допомога при звільненні, допомога разового характеру, що надається за сімейними обставинами, на оплату лікування не відносяться до виплат з яких сплачується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, довідки не містять інформації про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Крім того, як з'ясовано судом, мотивом для прийняття спірного рішення владний суб'єкт обрав також висловлену Конституційним Судом України позицію у рішенні від 13.05.2015 року № 4рп/2015.
Перевіряючи вчинену владним суб'єктом відмову на відповідність ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017 р.), суд відзначає, що абзацом 3 Преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Частиною вісімнадцятою ст. 43 Закону № 2262, передбачено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
У ч. 3 ст. 51 Закону № 2262 встановлено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до абз. 1 пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою, Пенсійного фонду від 30.01.2007 р № 3-1 встановлено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Пунктами 23 та 24 Постанови 3-1 встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5).
Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
У спірних правовідносинах така заява була подана позивачем, і терорган ПФУ не висловив жодних зауважень стосовно неналежності цієї заяви за формою або змістом, невідповідності довідок № 652, № 653, 661 від 09.10.2017 року встановленим чинним законодавством вимогам, необхідності надання доказів сплати єдиного внеску зі складових щодо яких просить здійснити перерахунок.
Крім того, суд відзначає, що у своєму рішенні суб'єкт владних повноважень протиправно обґрунтував відмову тим, що:
- особисте звернення особи не передбачене законодавством, позаяк абз. 1 п. 4 Порядку № 3-1 встановлено, що заява про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання;
- чинним законодавством не передбачено проведення перерахунків пенсій у зв'язку з виданням будь-яким міністерством чи відомством власних наказів, оскільки позивач в своїй заяві не посилався на подібні накази, а просив перерахувати з підстав, зазначених у постанові КМУ № 1294;
- одноразова грошова допомога при звільненні, допомога разового характеру, що надається за сімейними обставинами, на оплату лікування не відносяться до виплат з яких сплачується єдиний внесок на загальнооб'язкове державне соціальне страхування, позаяк у наданих позивачем довідках №№ 652, 653, 661 від 09.10.2017 року вказані виплати не зазначені.
Крім того, в своїй ухвалі від 26 червня 2018 року по справі № 522/2738/17 (адміністративне провадження № К/9901/1368/17) Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов наступних висновків:
«29. Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати щодо захисту соціальних прав вважає доцільним розуміти зміст ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) у поєднанні зі змістом ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
30. Частиною 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
31. Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
32. Частиною 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі Закон - № 2262-ХІІ) встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
33. Отже, пенсії відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-XII обчислюються з розміру грошового забезпечення та враховують, зокрема, надбавки, доплати, підвищення та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
34. Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
35. Постановою КМ України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»(далі - постанова № 1294) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
36. У судовій практиці не склалося єдиного підходу застосування ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ».
Зазначену справу № 522/2738/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_2 про зобов'язання вчинити певні дії, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв'язку із відступленням від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт невірно вирішив питання, які мають юридичне значення для прийняття рішення про перерахунок пенсії або про відмову у призначенні пенсії.
Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Суд зауважує, що він є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на надання позивачу на його заяву рішення, в якому не зазначено невідповідності заяви позивача та доданих до неї документів вимогам чинного законодавства, через невірність зазначених підстав про відмову вказаним у заяві позивача обставинам, а відтак відсутність підстав для відмови у її задоволенні, суд приходить до висновку про незаконність рішення про відмову відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАСУ суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, суд вирішив вийти за межі позовних в частині скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а також суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав особи є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на сукупність зібраних доказів та зміст заявлених позовних вимог, суд вбачає підстави для задоволення позову про скасування спірного рішення владного суб'єкта і обтяження тероргану ПФУ обов'язком повторно розглянути заяву позивача від 16.11.2017 року з приводу перерахунку пенсії з урахуванням абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України.
У решті вимог позов підлягає відхиленню як передчасно заявлений, позаяк має стосунок відносно тих обставин спірних правовідносин, з юридичною оцінкою яких владний суб'єкт ще не визначився і владного волевиявлення відносно яких не здійснив.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання права та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) викладене у листі «Про перерахунок пенсії» від 01.12.2017 р. № 2732/К-14 щодо відмови у призначенні (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) згідно заяви від 16.11.2017 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) від 16.11.2017 року.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 11.09.2018 р.
Суддя Бадюков Ю.В.