Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
11 вересня 2018 р. Справа № 2040/7350/18
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Білова О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про зобов'язання вчинити дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, з позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно позивача - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), який має право на відшкодування коштів у розмірі 71017,41 грн., які знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» № 980-077-000000866 від 29.04.2016.
Відповідно до п. 3, 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Суддя дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху, оскільки поданий без дотримання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суддею встановлено, що позивачем не надано до суду документу про сплату судового збору.
При цьому, позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання позову до адміністративного суду не майнового характеру, який подано фізичною особою, підлягає сплаті в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1762 гривень.
Суддя вважає безпідставними посилання позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", з огляду на наступне.
Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Отже, вищевказаним законом врегульовано захист прав саме споживачів у спорах з виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг (в тому числі фінансових) різних форм власності.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23 лютого 2012 року фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Частиною 2 статті 37 цього Закону визначено, що уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.
На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (частина четверта статті 37 цього Закону).
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що уповноважена особа Фонду у частині реалізації своїх повноважень щодо управління банком, до якого застосовано тимчасову адміністрацію, є по суті керівником банківської установи, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження, а в правовідносинах банку, які випливають з договорів, ним укладених, уповноважена особа Фонду діє як представник сторони договірних відносин.
Разом з тим, Фонд як самостійна юридична особа є особою публічного права. (частини перша і друга статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Отже, юрисдикція спорів, однією зі сторін яких є Фонд, визначається виходячи зі змісту правовідносин та функцій Фонду або його уповноваженої особи.
З позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник у зв'язку з виконанням уповноваженою особою на ліквідацію своїх обов'язків, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з якими не погоджується позивач, а тому відсутні підстави вважати, що в даному випадку уповноважена особа Фонду діє як представник сторони договірних відносин.
Крім того, відповідно до визначеного діючим законодавством порядку, позивач просить зобов'язати вчинити дії по включенню його рахунку до переліку рахунків, за якими вкладник має право отримати кошти.
Отже, даний спір стосується захисту прав, свобод і інтересів фізичної особи (позивача) у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, спірні правовідносини в даному випадку не врегульовані Закон України "Про захист прав споживачів", а ч.3 ст.22 вказаного закону не може стати підставою для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного позову.
Щодо посилань позивача на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати", якою роз'яснено, що при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку. Також в постанові зазначено, що оскільки стаття 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад статтею 22 Закону України "Про захист прав споживачів", суддя зазначає наступне.
Вищевказана позиція Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ стосується виключно вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору у цивільних справах, а не у порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність посилань позивача на висновки постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати", як на підставу для звільнення від сплати судового збору.
Крім того, посилання позивача на постанову Великої палати Верховного суду від 21.03.2018 по справі №761/24881/16-ц є також безпідставними, з огляду на наступне.
Суддя зазначає, що правова позиція щодо звільнення від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" викладена у вищевказаній постанові Верховного суду стосується виключно правовідносин у цивільному провадженні, а не адміністративному.
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку про необхідність відмовити позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про зобов'язання вчинити дії.
Питання судових витрат врегульовано главою 7 Кодексу адміністративного судочинства України та Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Отже, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовною заявою та іншою заявою, передбаченою процесуальним законодавством повинна сплатити судовий збір.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 повинна була сплатити судовий збір у сумі 704,80 грн.
Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду оригінал документу про сплату судового збору на суму 704,80 грн. за наступними реквізитами: одержувач: УК Основ'ян/мХар Основ'янсь/22030101, код 37999628, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок 34318206084012, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - "*;101; (код платника); судовий збір за позовом (ім'я/назва платника), Харківський окружний адміністративний суд".
Згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 123, 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу термін - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки у визначений термін.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Білова О.В.