Справа № 815/2306/18
11 вересня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про скасування рішення № 907- VII від 28.03.2018 року та зобов'язання вчинити певні дії,-
З позовом до суду звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, в якому просять суд:
- Скасувати рішення № 907-VII від 28.03.2018 року 27 сесії VII скликання Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про відмову в задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок в частині, що стосуються гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3;
- зобов'язати Таїровську селищну раду Овідіопольського району Одеської області надати учаснику антитерористичної операції ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 0,1 га в межах села Лиманка на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області згідно ідентифікаторів Публічної кадастрової карти - КОАТУУ НОМЕР_1, зона 02, квартал 005;
- зобов'язати Таїровську селищну раду Овідіопольського району Одеської області надати учаснику антитерористичної операції ОСОБА_2, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 0,12 га в межах села Лиманка на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області згідно ідентифікаторів Публічної кадастрової карти - КОАТУУ НОМЕР_1, зона 02, квартал 005;
- зобов'язати Таїровську селищну раду Овідіопольського району Одеської області надати учаснику антитерористичної операції ОСОБА_3, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 0,12 га в межах села Лиманка на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області згідно ідентифікаторів Публічної кадастрової карти - КОАТУУ НОМЕР_1, зона 02, квартал 007;
В обґрунтування адміністративного позову позивачами зазначено, що Відповідач, Таїровська селищна, раду Овідіопольського району Одеської області, нехтуючи положеннями чинного законодавства зловживаючи службовими повноваженнями, проявляючи тим самим неповагу до учасників АТО, безпідставно відмовляє у задоволені конституційних прав Позивачів.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 р. призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до судового розгляду.
Сторони у судове засідання на 06.09.2018 року не з'явились, повідомленні належним чином (а.с. 66-68). 05.09.2018 року та 06.09.2018 року від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження (а.с. 70, 73-74).
Також, суд зазначає, що Відповідач жодного разу до судових засідань не з'являвся, повідомлявся належним чином (а.с. 57, 62, 69). Відзив на позов від Відповідача до суду не надходив.
За таких обставин, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за клопотанням позивачів.
В силу частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положеньцього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлене наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (надалі - Позивачі), брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с. 32-34).
14.02.2018 року гр. ОСОБА_1 та 14.03.2018 року гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4, кожний окремо подали заяви до Таїровської селищної ради, про надання їм дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки в межах села Лиманка на території Таїровської селищної ради, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (а.с. 35-37).
28.03.2018 року Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області прийняла рішення №№ 905-VII, 906-VII та 907-VII про відмову Позивачам в передачі у власність земельної ділянки в межах села Лиманка на території Таїровської селищної ради, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (а.с. 38, 71-72).
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Позивачі оскаржили їх до суду.
Оцінюючи оскаржені рішення суб'єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватись природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
За приписами статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надаються, серед інших, такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України, за умови, що учасник бойових дій не скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки та надав відповідний документ, що посвідчує його участь в антитерористичиій операції.
Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами 11 резидента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно па пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Статею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських раз у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Надання земельних ділянок у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ст. 123 ЗК України).
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених сі. 122 цього Кодексу, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація, сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №898-року, було зобов'язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру і облдержадміністрації за участю органів місцевого самоврядування визначити (зарезервувати) земельні ділянки для відведення учасникам АТО та членам сімей загиблих учасників АТО, забезпечивши першочерговий розгляд звернень учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок; органам місцевого самоврядування також рекомендовано розглядати в першочерговому порядку звернення учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок. Крім нього, уряд рекомендував органам місцевого самоврядування розмістити на власних веб - сайтах інформацію про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам АТО і членам сімей загиблих учасників АТО.
Суд зазначає, що позивачі, реалізуючи своє право на відведення безоплатно у власність земельної ділянки, подали відповідні заяви (з додатками) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, що розташована в межах села Лиманка на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.
Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, одним із додатків до заяви є графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Суд зазначає, що форма графічних матеріалів не затверджена жодним нормативним актом. Тому Позивачами було зроблено відповідні викопіювання за допомогою електронної карти та Публічної кадастрової карти з мережі Інтернет.
Як вбачається із Позову, застосовуючи можливості програми, Позивачами було знайдено вільні земельні ділянки (в іншому випадку інформація щодо перебування земельної ділянки у приватній власності виводиться на екран у розділі: тип власності), про що свідчить скріншот із зазначенням коду одиниці адміністративно-територіального устрою України, номеру кадастрової зони та номеру кадастрового кварталу із межах кадастрової зони.
Якщо брати до уваги найменший класифікатор, а саме - кадастровий квартал, то це компактне об'єднання земельних ділянок у населеному пункті, яке обмежене інженерними спорудами або природними межами.
Враховуючи зазначене, Позивачами не було визначено конкретну земельну ділянку, а зазначено «район», в якому мали бажання отримати землю, який включає в себе як вільні земельні ділянки, так і приватизовані.
Однак, Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області прийняла рішення №№ 905-VII, 906-VII та 907-VII 28.03.2018 року про відмову Позивачам в передачі у власність земельної ділянки в межах села Лиманка на території Таїровської селищної ради, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (а.с. 38, 71-72), було відмовлено в задоволенні заяв, у зв'язку з тим, що земельні ділянки, за рахунок яких були заявлені бажання щодо відведення їх у власність перебувають у приватній власності і не належать до повноважень Таїровської селищної ради.
Суд не погоджується із оскарженними Рішеннями Відповідача, з огляду на наступне.
Позивачами було подано заяви про надання їм дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно), земельної ділянки в межах села Лиманка на території Таїровської селищної ради, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, проте, відповідно до Рішень №№ 905-VII, 906-VII та 907-VII 28.03.2018 року, позивачам було відмовлено у передачі у власність земельних ділянок.
Тобто, суд зазначає, що Відповідачем прийняті Рішення з інших питань, ніж ті, про вирішення яких просили позивачі, заяви по суті не вирішені, тому рішення є протиправними.
Конвенція про захист прав людини і основоположник свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.
Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини 2 статті 245 КАС України, в разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремиї його положень, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 №7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.
Прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки віднесено до дискреційних повноважень відповідача, так як частина сьома статті 118 ЗК зобов'язує Відповідача прийняти одне з двох, передбачених законом можливих рішень: надати дозвіл, або у випадку існування передбачених законом підстав, надати обґрунтовану відмову в його наданні.
За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006р., «суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».
Задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Відповідача надати дозвіл Позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення, не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, проведений системний та детальний аналіз обставин справи та доказів, а також вищевказаних законодавчих актів, судової практики Європейського суд з прав людини, з огляду на положения ч.2 ст.71 КАС України свідчить про те, що відповідачем у справі Таїровською сільською радою Овідіопольського району Одеської області не доведено правомірність своїх рішень від 28.03.2018 року 27 сесії VII скликання Таїровської селищної ради за зверненнями ОСОБА_1, ОСОБА_2. ОСОБА_3
Натомість, позивачами доведено протиправність рішення №907-VІІ від 28.03.2018 року 27 сесії VII скликання Таїровської селищної ради про відмову ОСОБА_2 Інші рішення відносно ОСОБА_1, ОСОБА_3 прийняті з тих самих питань та є по суті аналогічними, тому, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, н апідставі ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне, для остаточного захисту порушених прав при вирішенні справи вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними також рішення №№ 905-VII, 906-VII від 28.03.2018 року, зобов'язати Таїровську селищну раду Овідіопольського району Одеської області надати позивачам дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Враховуючи те, що відповідач жодного разу до судових засідань не з'являвся, жодних клопотань, заперечень або відзивів на позов від нього не надходило, суд розцінює неподання відзиву як визнання позову.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що рішення Таїровської селищної ради є незаконними та порушують конституційні права та свободи Позивачів, а тому позовні вимоги обґрунтовані, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Керуючись статтями 2, 5-9, 72-73, 77, 159, 241-246, 250-251, 263 КАСУкраїни, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати рішення №№ 905-VII, 906-VII, 907-VII від 28.03.2018 року 27 сесії VII скликання Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.
Зобов'язати Таїровську селищну раду Овідіопольського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 0,1 га в межах села Лиманка на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області згідно ідентифікаторів Публічної кадастрової карти - КОАТУУ НОМЕР_1, зона 02, квартал 005.
Зобов'язати Таїровську селищну раду Овідіопольського району Одеської області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 0,12 га в межах села Лиманка на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області згідно ідентифікаторів Публічної кадастрової карти - КОАТУУ НОМЕР_1, зона 02, квартал 005.
Зобов'язати Таїровську селищну раду Овідіопольського району Одеської області надати ОСОБА_3, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 0,12 га в межах села Лиманка на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області згідно ідентифікаторів Публічної кадастрової карти - КОАТУУ НОМЕР_1, зона 02, квартал 007.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанціїв 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бутенко А.В.
.