83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
19.06.07 р. Справа № 40/158
Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.
При секретарі судового засідання Пальчак О.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдніпротранс" м. Дніпропетровськ
до відповідача закритого акціонерного товариства "Феоніс" с.Розівка
про стягнення 748 710 грн. 04 коп.
за участю:
представників сторін:
від позивача Бурчак Г.В. - юрисконсульт
від відповідача Крук В.Л. - юрисконсульт
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Заявлені вимоги про стягнення боргу в сумі 696 722 грн. 28 коп. та пені в розмірі 51 987 грн.76 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно договору поставки № 643Ф від 23.03.06р. на постачання продукції.
Відповідач позовні вимоги визнав частково, мотивуючи свої заперечення відносно решти частини позову наступними обставинами:
- позивачем не застосовані заходи досудового порядку врегулювання спору, як це передбачено п.5.1 укладеного між сторонами договору і знайшло своє відображення у статтях 6,7,8 ГПК України;
- до позову включена сума боргу в розмірі 93471 грн. 90 коп., яка не була предметом досудового врегулювання спору;
- у зв'язку з неправильним визначенням розміру основного зобов'язання, додаткові вимоги у вигляді стягнення пені необґрунтовані і не підлягають задоволенню;
- зі урахуванням складного фінансового стану підприємства відповідно до вимог п.6 ст.83 ГПК України відповідач клопоче про надання йому відстрочки виконання рішення.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників сторін, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що згідно з п. 1.1 укладеного між договору №643ф від 23.03.06р. товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдніпротранс", далі Постачальник, взяв на себе обов'язки передати у власність закритого акціонерного товариства "Феоніс", далі Покупець, сировину (товар) для виробництва комбікорму за загальну суму 5 000 000 грн., у кількості та асортименті визначених у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.
Покупець у свою чергу зобов'язаний прийняти товар та здійснити його оплату згідно договору.
На протязі жовтня 2006р. по березень 2007р. Постачальник передав у власність Покупця за видатковими накладними, довіреностями, рахунками - фактурами товару на загальну суму 1 192 681 грн.70 коп.
Факт постачання товару підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 30.05.07р. підписаного сторонами без зауважень та пропозицій.
Пред'явлений сторонами акт звіряння розрахунків приймається зі урахуванням вимог статті 43 ГПК України і не має для суду заздалегідь встановленої сили.
Крім того, акт звірки бухгалтерів є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками - фактурами, розрахунковими документами тощо.
Пунктом 3.1 договору сторонами ухвалено порядок розрахунків, зокрема: оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах визначених у специфікаціях.
Судом надана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки і сторони досягли істотних його умов щодо предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні п. 2 ст. 180 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося, що знайшло своє відображення у пунктах 1.1,2.1,3.1 та 4.2 договору.
Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України( ст.9 ЦК України).
Сторонами у справі є суб'єкти господарювання у розумінні статті 55 ГК України.
Господарське зобов'язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом та звичаїв ділового обігу та припинятися за приписами ст.ст. 193, 203 ГК України.
Згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 6 статті 265 ГК України законодавець ще раз підтвердив принцип за котрим "розведено" договір поставки та купівлі - продажу: реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарським суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі - продажу.
Представник відповідача повідомив суд про часткове визнання їм основного боргу в розмірі 5000 грн. та надав платіжне доручення №3063 від 14.06.07р., яке підтверджує прийняття їм умов договору.
Часткове погашення боргу відбулося після звернення кредитора з позовом. Тому провадження у справі щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 5000 грн. підлягає припиненню на підставі п.11 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмету спору. Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу у цій частині покладаються на відповідача згідно вимог ст.ст. 44,49 ГПК України.
Щодо решти частини основного боргу, то відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, товар отримав на загальну суму 1 192 681 грн. 70 коп., однак оплату його здійснив лише частково, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 691 722 грн. 28 коп., який позивач намагається стягнути.
Наявність боргу підтверджено фактичними обставинами та доказами у справі, поясненнями представників сторін. За такими обставинами позов щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 691 722 грн. 28 коп. обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Витрати по державному миту та забезпечення судового процесу у частині стягнення основного боргу покладаються на відповідача згідно вимог ст.ст.44,49 ГПК України.
Стаття 230 ГК України визначає поняття штрафних санкцій, а стаття 231 ГК України визначає їх розмір.
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, відповідно до п. 4.2 укладеного між сторонами договору у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач повинен сплатити позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивачем, з посиланням на умови договору, пред'явлені вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 51 987 грн. 76 коп., нарахування яких позивач здійснив окремо по кожній накладній на отримання та оплату товару з урахуванням специфікацій.
Тому позов щодо стягнення з відповідача пені в сумі 51 987 грн. 76 коп. також обґрунтовано та підлягає задоволенню, так як міра відповідальності знайшла своє підтвердження в договорі і відповідає вимогам законодавства.
Витрати по держмиту та по судовому процесу у частині стягнення пені покладаються на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Позивач зайво перерахував до державного бюджету держмито в сумі 0,90 грн, яке підлягає поверненню на його розрахунковий рахунок. Підставою повернення державного мита є стаття 47 ГПК України та рішення господарського суду Донецької області затверджено гербовою печаткою.
Заперечення відповідача щодо досудового порядку врегулювання спору та надання відстрочки не приймаються судом за наступними обставинами, оскільки суперечить чинному законодавству:
- так, рішенням від 9 липня 2002р. за №15-рп/2002 Конституційний суд України визначив, що положення частини другої статті 124 Конституції щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно - правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист;
- підставою для надання відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
- крім того вимоги цієї статті надають право, а не обов'язок надати певний час для виконання рішення суду;
- проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання;
- боржником по справі не доведено, що даний випадок є винятковим та мають місце обставин, що ускладнюють виконання судового акту або роблять його виконання неможливим;
- відступні первинні документи, наявність кредиторської заборгованості які б підтверджували трудний фінансовий стан його підприємства.
Тому у задоволенні клопотання відповідача про надання йому відстрочки виконання рішення суду слід відмовити як необґрунтовано заявленого.
Клопотання позивача про надіслання процесуальних документів суду за належною адресою його підприємства приймається судом до уваги.
Суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні. Сторони дали згоду суду на оголошення скороченого тексту судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 599, 655, ч. 2 ст. 712 ЦК України, ст. ст. 193, 202, 230, 232, 264, п. 6 ст.265 ГК України, ст. ст. 22, 44, 47, 49, 78, п.11 ст.80, 82, 84, частина друга ст. 85 ГПК України, суд, -
1.Провадження у справі щодо стягнення основного боргу в розмірі 5000 грн. припинити.
2.Стягнути з закритого акціонерного товариства "Феоніс", 86221, Донецька область, Шахтарський район, с. Розівка, вул. Степна 2, ід. код 32357650, р/р 26007980343 в ДОФ УСБ м. Донецька, МФО 334011, на користь:
- товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдніпротранс", 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6-б, ід. код 32608846, р/р 26002300005999 в ДФ АКБ «Форум», МФО 306878, борг в сумі 691 722 грн. 28 коп., пеню в сумі 51 987 грн. 76 коп., витрати по держмиту в сумі 7487 грн. 10 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп., видавши наказ.
3. Повернути на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдніпротранс" держмито в сумі 0,90 грн. перераховане платіжним дорученням №1 від 07.05.07р. оригінал якого знаходиться в матеріалах справи. Підставою повернення державного мита є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою господарського суду Донецької області.
4.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 ГПК України, - 25.06.07р.
Суддя