Справа № 212/4265/18
3/212/1360/18
10 вересня 2018 року м. Кривий Ріг
Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1, розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли з УПП в м. Кривому Розі в ДПП у відношенні:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово не працюючого, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,
за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Сторони у справі про адміністративне правопорушення: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_3 -
У провадження Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу серії БД № 072478 від 10.06.2018 року про адміністративне правопорушення, 10.06.2018 року о 18 год. 10 хв., в м. Кривий Ріг у Покровському районі, по тимчасовій дорозі з вул. Джамбули на «Вибухпром», водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (порушення мови та координації рухів, зіниці ока не реагують на світло), від проходження медичного огляду у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, що притягується до адміністративної відповідальності були роз'яснені вимоги ст. 268 КУпАП України та зміст ст. 63 Конституції України.
Судове засідання було призначено на 20.06.2018 року, ОСОБА_2 про час і дату судового засідання повідомлений належним чином.
20.06.2018 року, через канцелярію суду ОСОБА_2 надав заяву, в якій просив відкласти розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього, у зв'язку із необхідністю укладення договору з адвокатом для отримання правової допомоги та ознайомленням з матеріалами справи.
19.07.2018 року, захисник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 надав заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення
30 липня 2018 року, захисник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 заявив клопотання про виклик свідків, яке судом задоволено та відкладено розгляд справи на 09.08.2018 року.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 не визнав себе винним у правопорушенні та пояснив, що 10 червня 2018 року їхав з друзями та був зупинений працівниками поліції, за ствердженням яких він був не пристебнутим ременем безпеки. У процесі спілкування, працівники поліції висловили припущення, що він знаходиться в стані наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови та координації рухів, зіниці ока не реагують на світло, у зв'язку з чим необхідно пройти огляд у медичному закладі. Після цього він відмовився, оскільки не бажав залишати свій транспортний засіб.
У суді представник правопорушника - адвокат ОСОБА_3 з протоколом про адміністративне правопорушення складеним відносно ОСОБА_2 не погодився, просив провадження закрити, у зв'язку з відсутністю подій та складу адміністративного правопорушення.
Допитаний у суді свідок ОСОБА_4 вказав, що 10.06.2018 року він їхав разом з ОСОБА_2 у його автомобілі ВАЗ-2105 з турбази, яка знаходилась у с. Мар'янівка. Близько 18 години їх зупинили співробітники поліції, пояснюючи причину зупинки - водій не був пристебнутим ременем безпеки. При спілкуванні повідомили, що на їх думку, ОСОБА_2 знаходиться в стані наркотичного сп'яніння. Також, зазначив, що свідки при складанні повного протоколу не були присутні.
До суду неодноразово викликалися ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які засвідчили у протоколі, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на наркотичне сп'яніння, для їх допиту у якості свідків, проте останні до суду не прибули, про причини неявки не повідомили, вжиті судом заходи щодо їх виклику не виконані.
Відповідно до змісту ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з'ясовує обставини справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, передбачає необхідність обов'язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення, зокрема, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Разом з цим, досліджені фактичні обставини, зокрема протокол, письмові пояснення свідків, рапорти та відеозапис з бодікамери, суддя приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 кваліфікуючих ознак складу інкримінованого правопорушення й відповідно про доведеність вини останнього у його вчиненні.
Відповідно до п.п. 6,7 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом та лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як вбачається з відеозапису від огляду на стан сп'яніння ОСОБА_2 не відмовлявся та запропонував співробітнику патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці (запис від 10.06.2018 року 18 година 16 хвилин), однак співробітники поліції повідомили, що для огляду необхідно проїхати до закладу охорони здоров'я у.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Також, судом оглянуто відеозапис подій від 10.06.2018 року за участю ОСОБА_2, зафіксований працівниками поліції, з якого встановлено, що він не містить достовірних відомостей про те, що ОСОБА_2 перебував у стані наркотичного сп'яніння. Окрім того, на відеозапису з нагрудних камер відсутній факт огляду на стан сп'яніння ОСОБА_2, що суперечить п. 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини (далі - ЄКПЛ) та основних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Європейський суд з прав людини приділяє особливу увагу дотриманню аналізованих принципів як невід'ємної складової права на справедливий суд, практичне застосування яких відбувається при досліджені доказів та оскарженні невмотивованих рішень суду, коли влучні аргументи сторін судом просто проігноровані.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справах: “OZTURK v. GERMANY” від 21 лютого 1984 року, пункт 53 та “Швидка проти України” від 30.10.2014 року), справи про адміністративні правопорушення даної категорії, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відтак, на всі стадії оскарження у судах постанов у справах даної категорії на позивачів (осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності) поширюються всі гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Рішенням у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії» від 23.05.1993 р. ЄСПЛ вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них.
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1.07.2003 р. (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), від 27.09.2001 р.). А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.
ЄСПЛ завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 24; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §231). Ця гарантія є «одним з основних принципів будь - якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Pretto and Others v. Italy (Претто та інші проти Італії), § 21).
Оскільки за змістом ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а юрисдикція їх поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, ключову роль у забезпеченні ефективного захисту прав і свобод громадян на національному рівні відведено саме судам.
Враховуючи викладене, суд приходить до наступного.
У судових засіданнях щодо розгляду адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 заявляв численні клопотання, в тому числі виклику свідків: понятих, які були присутні під час проходження огляду на стан сп'яніння.
Судом у зв'язку з чим неодноразово переносився судовий розгляд.
Вказані свідки до суду не з'явились та про причини неявки не повідомили.
Таким чином, для перевірки пояснень вказаних осіб та усунення сумнівів щодо письмових пояснень, судом було вжито усіх необхідних та можливих мір.
Згідно з принципами підпункту (d) пункту 3 статті 6 ЄКПЛ, перш ніж обвинувачений може бути засуджений, на публічному засіданні в його присутності повинні бути представлені всі докази проти нього, з тим щоб дотримати принцип змагальності. Винятки з цього принципу можливі, якщо вони не порушують права на захист, які вимагають, щоб обвинуваченому була надана адекватна і належна можливість оскаржити показання свідка і здійснити його допит або на момент надання свідчень, або на більш пізній стадії судового розгляду (Хуммер проти Німеччини (Hummer v. Germany), пункт 38; Лука проти Італії (Luca v. Italy), пункт 39; Солак проти колишньої Югославської Республіки Македонія (Solakov v. The Former Yugoslav Republic of Macedonia), пункт 57).
У матеріалах справи наявний протокол про адміністративне правопорушення, що складений співробітником патрульної поліції, який у провадженні про адміністративне правопорушення наділений функцією обвинувачення, а отже сам по собі цей документ, не є достатнім підтвердженням винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення від 10.06.2018 року серії БД № 072478, є виправлення дати складання протоколу та дати правопорушення, але відповідно до п. 7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яку затверджено наказом міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено, тому суд не може прийняти зазначений протокол належним доказом по справі.
Також, судом встановлено не узгодження показів ОСОБА_2, свідка ОСОБА_4, змісту запису бодікамери з рапортом інспектора роти № 3 батальйону № 2 УПП в м. Кривий Ріг лейтенанта поліції ОСОБА_7, а саме: у зазначеному рапорті вказано, що причиною зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_2 було те, що водій автомобіля раніше по орієнтуванням знаходився у стані алкогольного сп'яніння, тоді як за свідченнями ОСОБА_2 та свідка, а також з запису бодікамери, причиною зупинки автомобіля було те, що водій їхав з не пристебнутим ременем безпеки, тому суд не може прийняти зазначений рапорт належним доказом по справі
Не можуть слугувати допустимими доказами на підтвердження вини письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 2), які викладені на раніше виготовлених бланках та містять ідентичну інформацію, про відмову ОСОБА_2 від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку за допомогою приладу «ДРАГЕР» та в лікаря нарколога для визначення стану сп'яніння. Так, відповідно до запису з бодікамери, ОСОБА_2 не пропонувалось проходження огляду за допомогою цього приладу. Окрім того, у поясненні ОСОБА_5 не вказана повна дата надання пояснень. Будь-які інші докази, які б з достовірністю підтверджували вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, суду не надані.
Виходячи з викладеного та з огляду на зміст диспозиції ст. 130 КУпАП, ОСОБА_2 в досліджуваній ситуації, неможливо визнати водієм, який перебував у стані сп'яніння, оскільки огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу не проводився.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не може вважатися доведеною поза розумним сумнівом, у зв'язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення належить закрити з підстав, передбачених п.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 130, ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_2, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Апеляційна скарга подаються до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя: О. Н. Борис