Код суду 233 Справа № 233/1041/18
Вирок
Іменем України
07 вересня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42018051100000048 від 21 лютого 2018 року за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, працездатного, не одруженого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України,-
Згідно наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 № 2 від 16 вересня 2014 року солдат ОСОБА_7 зарахований до списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_1 , поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду номера обслуги 1 аеромобільно - десантного взводу 1 аеромобільно - десантної роти військової части НОМЕР_2 .
Будучи військовослужбовцем солдат ОСОБА_7 , відповідно до вимог ст.ст. 9,11,14, 16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.2,4,6 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, ст.ст.1, 3, п.8 ст.6, п.2 ст. 23, п.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, а саме: неухильно виконувати відданий йому наказ у зазначений термін та про виконання наказу доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому начальникові, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), та бути готовим до виконання завдань пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, вважатися таким, що виконує обов'язок з військової служби знаходячись на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), дорожити бойовою славою Збройних Сил країни, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
26 лютого 2015 року, солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , яка на той час розташовувалась у АДРЕСА_2 , службові обов'язки не виконував, будучи незаконно відсутнім у військовій часині до 06 лютого 2018 року, перебуваючи за місцем реєстрації та проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , проводячи час вільно на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків несення військової служби, не вживаючи заходів для повернення до військової частини НОМЕР_2 .
06 лютого 2018 року солдат ОСОБА_7 , усвідомивши власну протиправну поведінку повернувся до розташування військової части НОМЕР_2 та приступив до виконання обов'язків військової служби, доручених йому за посадою.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю не оспорював обставин викладених в обвинувальному акті та пояснив, що він проходив військову службу за призовом у НОМЕР_3 бригаді військової частини НОМЕР_2 , яка розташовувалась у АДРЕСА_2 . Дійсно 26 лютого 2015 року він самовільно покинув розташування військової частини і поїхав додому в Черкаську область, де перебував увесь час до 06 лютого 2018 року. За цей період його ніхто не розшукував. 06 лютого 2018 року він самостійно повернувся до розташування військової частини з метою звільнитися з військової служби.
Окрім повного визнання своє вини, вина ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення підтверджується безпосередньо дослідженими письмовими доказами:
- відповідно до акту службового розслідування заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_8 - солдат ОСОБА_7 26 лютого 2015 року самовільно залишив військову частину, проводив час на свій розсуд;
- відповідно до витягу з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 16 вересня 2014 року № 2 солдат ОСОБА_7 з 16 вересня 2014 року був зарахований до списків особистого складу частини та поставлений на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення при військовій частині польова пошта НОМЕР_4 та призначений на посаду номера обслуги 1 аеромобільно - десантного взводу 1 аеромобільно - десантної роти;
- відповідно до витягу з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 26 лютого 2015 року № 36 солдат ОСОБА_7 26 лютого 2015 року під час участі в Антитерористичній операції та виконанні бойового завдання самовільно залишив базовий табір військової частини польова пошта НОМЕР_4 ;
- відповідно до витягу з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 06 березня 2015 року № 42 номера обслуги 1 аеромобільно - десантного взводу 1 аеромобільно - десантної роти солдата ОСОБА_7 , який 26 лютого 2015 року самовільно залишив військову частину призупинено виплату грошового забезпечення з 06 березня 2015 року;
- відповідно до витягу з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 15 квітня 2015 року № 72 солдата ОСОБА_7 увільнено від займаних посад та зараховано до списків особового складу який знаходиться у підпорядкуванні командира частини;
- відповідно до досудової доповіді з інформацією про соціально - психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_7 , складену Костянтинівським міськрайонним відділом з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, рівень ризику вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінується як середній. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
Оцінюючи зібрані та досліджені докази по кримінальному провадженню з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду і кваліфікує його дії за ч.1 ст. 408 КК України - як самовільне залишення військовослужбовцем військової частини з метою ухилитися від військової служби.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, обставини кримінального правопорушення, його наслідки, данні про особу винного, який в силу ст. 89 КК України є не судимим, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд визнає - щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
Тож, приймаючи до відома досудову доповідь з соціально - психологічною характеристикою обвинуваченого ОСОБА_7 , з урахуванням його особи, а саме: останній повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, має стійкі соціальні зв'язки, в силу ст. 89 КК України є не судимим, критично ставиться до вчиненого, усвідомлює свою протиправну поведінку, суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення, перевиховання та попередження вчинення ОСОБА_7 нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання останньому у вигляді позбавленні волі в межах санкції ч.1 ст.408 КК України із звільненням його від відбування призначеного покарання з випробуванням з застосуванням ст.75 КК України та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України. Оскільки на переконання суду, можливість соціальної реабілітації не втрачена і виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без реального відбуття покарання.
Крім того, враховуючи обставини кримінального правопорушення, відношення ОСОБА_7 до вчиненого, характеризуючи дані останнього, суд вважає за недоцільне позбавляти обвинуваченого військового звання.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений. Судових витрат не має.
Відомості про речові докази в обвинувальному акті не зазначені.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні не обирався і на теперішній час судом не встановлено підстав для його обрання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд,-
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 408 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_7 : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні не обирався і на теперішній час судом не встановлено підстав для його обрання.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1