Справа № 22ц/796/6359/18 Головуючий у 1 інстанції - Осаулов А.А.
Унікальний № 761/14486/17 Доповідач - Панченко М.М.
05 вересня 2018 року м.Київ
Апеляційний суд м. Києва у складі:
судді-доповідача Панченка М.М.
суддів Волошиної В.М., Слюсар Т.А.
при секретарі Кемському В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 01 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «УНН», акціонерного товариства «Бліц-Інформ» про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування недостовірної інформації,-
У квітні 2017 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «УНН» (далі - ТОВ «Інформаціне агентство «УНН»), та акціонерного товариства «Бліц-Інформ» (далі - АТ «Бліц-Інформ») і просили постановити рішення, яким визнати недостовірною та такою, що порочить та принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачів інформацію, поширену відповідачами на належних їм вебсайтах.
Так, згідно позовної заяви, ІНФОРМАЦІЯ_1 на інтернет веб-сайті ТОВ «Інформаційне агентство «УНН» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, зокрема, зазначено наступне: «Тогда прокуратурой Харьковской области были установлены несколько лиц, причастных к рейдерскому захвату «Агрейна». В частности, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 и ОСОБА_5 получили сообщения о подозрении. В дальнейшем они признали свою вину и были привлечены к ответственености приговором Подольского районного суда Киева»
… ориентировочная сумма причиненных подозреваемыми убытков составляет более 1,5 млрд.гривен».
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1, на інтернет веб-сайті ТОВ «Інформаціне агентство «УНН» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначено наступне: «При этом, в 2014 году ряд должностных лиц признали свою вину и причастность к рейдерскому захвату активов «Агрейна». Они были осуждены Подольским райсудом. Тогда прокуратурой Харьковской области были установлны несколько лиц, причастных к рейдерскому захвату «Агрейна». В частности ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 и ОСОБА_5 получили сообщения о подозрении. В дальнейшем они признали свою вину и были привлечены к ответственности приговором Подольского районного суда Киева».
Також, позивачі послались, як на недостовірну, наступну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі «Інтернет» на веб-сайті газети «Бізнес», власником якого є АТ «Бліц-Інформ», за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4: "Тоді прокуратурою Харківської області були встановлені декілька осіб, причетних до рейдерського захоплення «Агрейну». Зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали повідомлення про підозру. У подальшому вони визнали свою вину і були притягнуті до відповідальності вироком Подільського районного суду м.Києва». Додамо, що орієнтовна сума, заподіяних підозрюваними збитків складає більше 1,5 млрд. гривень.».
Крім того, позивачі просили суд зобов»язати відповідачів ТОВ «Інформаційне агентство «УНН» та АТ «Бліц-Інформ» спростувати зазначену поширену ними недостовірну та таку, що порушує немайнові права позивачів на повагу до честі та гідності, а також недоторканність ділової репутації, інформацію, шляхом опублікування в мережі «Інтеренет» на веб-сайті Інформаційного агентства «УНН» та на веб-сайті газети «Бізнес» в розділі «Новости» резолютивну частину судового рішення протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 01 червня 2018 року у позові відмовлено /а.с.129-136/.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції послався на те, що інформація, яку позивачі просять спростувати, є оціночним судженням. Крім того, позивачами не доведено, що поширена відповідачами спірна інформація порушує їх особисті немайнові права, або завдала шкоди їх особистим немайновим благам, або указує на недовіру до них людей чи погіршило відношення до них.
В поданій апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та поновити нове рішення, яким задовольнити вимоги в повному обсязі /а.с.140-147/.
Посилаючись на доводи викладені в позовній заяві, вважали, що суд дав цим доводам неправильну оцінку.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Отже, справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції з таких підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.3 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як слідує з матеріалів справи і таке встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 на інтернет веб-сайті ТОВ «Інформаційне агентство «УНН» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 поширена наступна інформація: «Тогда прокуратурой Харьковской области были установлены несколько лиц, причастных к рейдерскому захвату «Агрейна». В частности, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 и ОСОБА_5 получили сообщения о подозрении. В дальнейшем они признали свою вину и были привлечены к ответственености приговором Подольского районного суда Киева»
… ориентировочная сумма причиненных подозреваемыми убытков составляет более 1,5 млрд.гривен».
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1, на інтернет веб-сайті ТОВ «Інформаціне агентство «УНН» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначено наступне:
«При этом, в 2014 году ряд должностных лиц признали свою вину и причастность к рейдерскому захвату активов «Агрейна». Они были осуждены Подольским райсудом. Тогда прокуратурой Харьковской области были установлны несколько лиц, причастных к рейдерскому захвату «Агрейна». В частности ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 и ОСОБА_5 получили сообщения о подозрении. В дальнейшем они признали свою вину и были привлечены к ответственности приговором Подольского районного суда Киева».
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі «Інтернет» на веб-сайті газети «Бізнес», власником якого є АТ «Бліц-Інформ», за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 поширена такого змісту інформація: "Тоді прокуратурою Харківської області були встановлені декілька осіб, причетних до рейдерського захоплення «Агрейну». Зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали повідомлення про підозру. У подальшому вони визнали свою вину і були притягнуті до відповідальності вироком Подільського районного суду м.Києва». Додамо, що орієнтовна сума, заподіяних підозрюваними збитків складає більше 1,5 млрд. гривень.».
Вважаючи зазначену поширену інформацію неправдивою, такою, що порочить честь та гідність позивачів, останні звернулись з цим позовом до суду і просили зобов»язати відповідачів спростувати цю інформацію.
Між тим, із долученого до матеріалів справи вироку Подільського районного суду м.Києва від 16.01.2015 року у справі про обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у злочинах, передбачених ч.1 ст.366 КК України, слідує, що 17.12.2014 року зватверджено угоду між прокурором та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання їх винуватості у злочинах за ч.1 ст.366 КК України та застосування, кожному з них, покарання у вигляді кримінального штрафу/а.с.101-109/.
Як слідує з указаного вироку, об»єктивна сторона вчинених позивачами злочинів, відповідно до указаного вироку, виразилась у фальсифікації ними проведення загальних зборів окремих підприємств при вирішенні питання утворення аграрного холдингу за ініціативою нерезидентів України, з метою вирощування на території України сільськогосподарської продукції та одержання прибутку.
Таким чином, відповідачі, володіючи указаним вироком Подільського районного суду м.Києва від 16.01.2015 року, який набрав чинності і перебуває в загальному доступі в мережі інтернет в реєстрі судових рішень, відповідачі ТОВ «Інформаціне агентство «УНН» та АТ «Бліц-Інформ» виклали на належних ним, вище зазначених веб-сайтах, спірну інформацію.
Вважаючи зазначенну інформацію недостовірною, оскільки, на їх думку, в силу ст.62 Конституції України їх вина судом не доведена в законному порядку і не встановлена обвинувальним вироком, просили задовольнити позов.
Судом встановлено, що поширення указаної інформації зазначеним способом відповідачами не заперечувалось, однак вважали, що указані вислови є, по-перше, такими, що відповідають дійсності, а по-друге, цю інформацію можна розцінювати, як оціночне судження, що свідчить про відсутність складу юридичного правопорушення в діях відповідачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно з положеннями статті 277 ЦК України та статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача.
Вирішуючи питання про визнання інформації недостовірною, суди повинні визначитися з характером такої інформації, та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Із аналізу всього змісту спірних текстів, слідує, що ці тексти покликані були повідомити користувачів соціальних мереж про відомі події, що викладені у вироку Подільського районного суду м.Києва від 16.01.2015 року, який набрав чинності і ніяким чином із цього тексту не слідувало звинувачення позивачів у конкретних злочинних діях.
Тому, указаний текст, в частині, що торкається особи позивачів слід розцінювати лише як критику їх дій, тобто, спірні тексти є оціночним судженням а не фактичним твердженням, які підлягають доведенню під час судового розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями є висловлювання які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів дійшла думки про відсутність юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, поняття якого викладено у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».
У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що відповідно до ст. 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає судовій практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні положень статті 10 Конвенції.
Відповідно до ст. 47-1 Закону України &quty;Про інформацію&quti;, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
В силу ст.10 Конвенції Ради Європи про захист прав і основних свобод людини від 1950 року, ратифікованою Україною в 1955 році слідує:
1. Кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно кордонів.
2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов»язане з обов»язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або покарання, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського поряду, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров»я і моралі, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Принцип указаної норми Європейської Конвенції Ради Європи про захист прав і основних свобод людини покладений в основу ст.34 Конституції України, згідно якої кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоро»я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитерту і неупередженості правосуддя.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення в належній мірі звернув увагу на дотримання відповідачами балансу, закріпленого у ст.34 Конституції України, між їх конституційним правом на свободу вираження поглядів та правом на повагу до ділової репутації позивачів, а тому колегія погоджується з доводами, викладеними в рішенні суду першої інстанції і вважає, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не допустив втручання у свободу вираження поглядів відповідачами.
Таким чином, колегією суддів встановлена відсутність порушення відповідачами особистих немайнових прав позивачів, або таких, що перешкоджають позивачам повно і своєчасно здійснювати свої особисті немайнові права, що є підставою для відмови у позові.
Виходячи з вимог матеріальних норм права і враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 01 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 07 вересня 2018 року.
Суддя-доповідач
Судді