ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.09.2018Справа № 910/6507/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/6507/18
За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС";
доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон";
простягнення 7 159,63 грн.
без повідомлення учасників справи.
До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон", в якому просить стягнути з відповідача 7 159,63 грн. страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано вимог статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" в яких вказується, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.
20.06.2018 відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву з додатками, згідно з яким Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" просить відмовити у задоволенні позовних вимог, заперечує проти позову повністю та вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" та ОСОБА_1 23.09.2015 р. було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту ПК/21, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Форд», держ. номер НОМЕР_1.
25.08.2016 р. в м. Києві по вул. Набережно-Хрещатицька, 35 відбулась дорожньо- транспортна пригода за участю автомобілів «ЗАЗ», держ. номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 та автомобіля «Форд», держ. номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3.
Згідно розширеної довідки про ДТП та постанови Подільського районного суду м. Києва від 23.09.2016 р. дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_2, водієм автомобіля «ЗАЗ», держ. номер НОМЕР_2, Правил дорожнього руху.
Внаслідок цього автомобілю «Форд», держ. номер НОМЕР_1, завдано технічних пошкоджень.
Згідно калькуляції № 06567-01 від 29.08.2016 р. вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Форд», держ. номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП, склала 7659,63 грн.
Виконуючи взяті на себе зобов'язання за договором страхування позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 7 659,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 103796 від 20.09.2016 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно з приписами ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи на момент скоєння ДТП була застрахована у відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ 6277887 з лімітом відповідальності по майну 50 000,00 грн. та франшизою 500,00 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Разом з тим, за приписами пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2018 по справі № 910/7449/17, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого, як кредитора, переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора, як сторони, у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що 07.02.2017 року на адресу відповідача було направлено заяву про виплату страхового відшкодування № Г.04.0.0/426 в порядку регресу.
Відповідач у своєму відзиві зазначав, що останнім вказана вище заява позивача не отримувалась.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було долучено до позовної заяви жодних доказів, які б підтверджували направлення ним на адресу відповідача заяви про виплату страхового відшкодування № Г.04.0.0/426 в порядку регресу від 07.02.2017 або докази отримання вказаної заяви відповідачем.
Таким чином, з урахуванням наявних у матеріалах справи документів, судом встановлено, що позивач, сплативши страхове відшкодування за договором добровільного страхування, не звертався до відповідача з заявою про настання страхового випадку та вимогою відшкодувати сплачену ним страхову виплату. Водночас, на момент розгляду та вирішення даного спору по суті однорічний строк, встановлений положеннями ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для такого звернення, сплив.
За таких обставин, враховуючи наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.
Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 ГПК України
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко