Компаніївський районний суд Кіровоградської області
Справа № 383/546/18
Провадження № 2-а/391/19/18
04.09.2018р.селище Компаніївка
Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді Червонописького В.С.,
секретаря судового засідання Степанової Л.Г.,
за участі позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шеремета Артема Сергійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, до Інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шеремета Артема Сергійовичащодо винесення постанови серії ЕАА № 430647 від 05.06.2018 року відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення; просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАА № 430647 від 05.06.2018 року, складену інспектором роти №1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП Шереметом А.С.; закрити провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн. на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 03.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що 05.06.2018 близько 11 год. 00 хв. керував автомобілем Hyundai Elantra, державний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Преображенська, 16 в м. Кропивницький. Проїхавши повз знак зупинки маршрутних транспортних засобів двигун автомобіля вийшов із ладу (вимкнувся). На панелі приборів автомобіля загорівся сигнал «поломка двигуна». Оскільки двигун автомобіля після кількох спроб завести не заводився, позивач скерував автомобіль вправо в крайнє праве положення проїзної частини дороги, щоб не перешкоджати здійснення руху іншим транспортним засобам по вказаній дорозі та припаркувався, при цьому з обох боків були припарковані інші автомобілі. Через деякий час до позивача підійшли працівники патрульної поліції у зв'язку з нібито порушенням ним п.п. е) п.15.9 Правил дорожнього руху, а саме, що він здійснив зупинку автомобіля ближче 30 м до дорожнього знаку зупинки маршрутних транспортних засобів. Позивач пояснив відповідачу, що свою вину у порушенні ним вимог п.п. е) п.15.9 Правил дорожнього руху не визнає, оскільки вимушено зупинив транспортний засіб через його несправність, а саме поломку двигуна автомобіля, про що загорівся сигнал на приборі панелей та в подальшому продемонстрував інспектору патрульної поліції поломку двигуна.
Однак, відповідач не врахував пояснення позивача та постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАА №430647 від 05.06.2018 року встановив здійснення ОСОБА_1 зупинки ТЗ ближче 30м до дорожнього знаку зупинки маршрутних ТЗ, порушення п.п. е) п. 15.9 ПДР - порушення зупинок ближче 30м від посадкових майданчиків для зупинок маршрутних ТЗ та застосував щодо останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та надав пояснення, які співпадають з наведеними у позові. Також просив суд дослідити відеозапис, на підтвердження своїх слів щодо поломки автомобіля.
Відповідач Шеремет А.С. у судове засідання не з'явився, надіслав до суду відзив на позовну заяву.
У відзиві зазначив, що вимоги позивача є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню, 05.06.2018 відповідачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 122 КУпАП, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., ОСОБА_1 керуючи автомобілем Hyundai Elantra, державний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Преображенська, 16 в м. Кропивницький та здійснив зупинку ТЗ ближче 30м до дорожнього знаку зупинки маршрутних ТЗ, порушення п.п. е) п. 15.9 ПДР - порушення зупинок ближче 30м від посадкових майданчиків для зупинок маршрутних ТЗ. Зазначає, що постанова повністю відповідає вимогам та є законною, складеною в порядку скороченого провадження безпосередньо на місці його вчинення, а тому до позивача правомірно застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП . Просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А саме, відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях, а відповідно до п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону).
Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно з п.11 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Поліцейський, відповідно до ч.1 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.
В свою чергу, інспектор є працівником Управління, тобто посадовою особою органів Національної поліції. Таким чином, інспектор має законні підстави здійснювати провадження у справі про адміністративне правопорушення та приймати рішення про застосування адміністративного стягнення за місцем його вчинення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Статтею 222 КУпАП передбачено перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають органи Національної поліції, зокрема, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Частиною 5 ст. 258 КУпАП передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
У відповідності до статті 276 КУпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
В свою чергу, Конституційний Суд України у рішенні від 26 травня 2015 року у справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст.276 КУпАП дав офіційне тлумачення зазначеній нормі, вказавши, що положення частини 1 статті 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, виходячи з системного аналізу рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 1-11/2015, змісту ст.258 КУпАП України станом на дату винесення рішення по цій справі, суд вважає, що в разі заперечень особи, справа не може бути розглянута без певного часового інтервалу, достатнього для підготовки особи до захисту, тобто, не може бути розглянута безпосередньо на місці правопорушення.
Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України у справі №379/758/15-а (К/800/37207/15).
Суд також звертає увагу, що в Додатку №4 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, передбачено форму запрошення до підрозділу патрульної поліції для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно постанови серії ЕАА № 430647 складеної інспектором роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шеремета Артема Сергійовича, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. Як зазначено в тексті постанови, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Hyundai Elantra, державний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Преображенська, 16 в м. Кропивницький, здійснив зупинку автомобіля ближче 30 м до дорожнього знаку зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.п. е) п. 15.9 ПДР - порушення зупинок ближче 30м від посадкових майданчиків для зупинок маршрутних ТЗ (а.с.12).
Частиною 1 ст.122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно з п.п. е) п.15.9 Правил дорожнього руху, зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Судом досліджено відеозапис наданий позивачем, здійснений ним 05 червня 2018 року особисто, обстановки навколо автомобіля та стану автомобіля на місці виникнення технічної несправності авто (вимушеної зупинки), де з показника тахометру панелі приладів авто та відповідного звуку вбачається, що протягом трьох спроб вмикання двигун внутрішнього згорання автомобіля, яким керував позивач не запустився (не запрацював). Також судом досліджено відеозаписи надані відповідачем, які були зроблені нагрудними камерами поліцейських. Однак записи є обрізаними, не повними і в них відсутні пояснення, які надавались позивачем щодо несправності авто. Таким чином приймаючи оскаржувану постанову поліцейських не врахував всіх обставин, які стали причиною вимушеної зупинки автомобіля позивача.
Згідно пункту 1.10 ПДР зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Згідно пункту 15.14 Правил дорожнього руху, у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9 - 9.11 цих Правил.
Відповідно до п.1.5 Правил дорожнього руху, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Таким чином, пункт 15.14 Правил дорожнього руху допускає здійснення вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, що виключає порушення пп. е) п.15.9 Правил дорожнього руху, а отже і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
Оскільки оскаржувана постанова винесена безпосередньо на місці правопорушення, незважаючи на заперечення позивача про це, вона не може бути визнана правомірною. Крім того у зв'язку з діями відповідача при складанні оскаржуваної постанови позивач був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення, відповідачем при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння і скоєння саме позивачем адміністративного правопорушення, оскільки при дослідженні відеофіксації з нагрудної боді-камери, а саме відеофайлу записаного 05.06.2018 о 10:45 годнаданого відповідачем, не вбачається, що позивач порушив п.п. е) п.15.9 Правил дорожнього руху, інспектором патрульної поліції не проведено заміру місця зупинки транспортного засобу позивача, зокрема із застосуванням відповідних належних сертифікованих засобів вимірювання вказаної відстані і фіксацією показників (не складено схеми розміщення транспортного засобу), та взагалі не здійснено вимірювання відстані. Не надано доказів і суду під час розгляду даної справи, оскільки відповідач викликався до суду, однак в судове засіданні не з'явився, відзив на позов надавав, але не довів правомірність винесеної постанови відносно позивача, наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з п.3.ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що наявні всі правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1, скасування оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
На підставі ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шеремета Артема Сергійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягненнязадовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА №430647 від 05.06.2018, винесену інспектором роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Шеремет Артемом Сергійовичем відносно ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Компаніївський районний суд Кіровоградської області).
Повний текст рішення виготовлено 06.09.2018.
Суддя В.С.Червонописький