04 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 473/1773/18
Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Лузан Л.В. час і місце ухвалення: не зазначено, м. Вознесенськ, Миколаївська область
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюк Г.В.
суддів: Потапчука В.О. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 червня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до поліцейського спеціальної роти патрульної поліції № 3 Новоодеського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Мітюкляєвої Олени Юріївни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до поліцейського спеціальної роти патрульної поліції № 3 Новоодеського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Мітюкляєвої Олени Юріївни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи його тим, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, у зв'язку із порушенням вимоги щодо процедури розгляду справи та прийняття відповідного рішення, провадження в адміністративній справі здійснювалося з грубими процесуальними порушеннями (відповідачем в порушення ст.268 КпАП України не надано позивачу можливості бути ознайомленим зі своїми правами або скористатися юридичною допомогою). Крім того, відсутні докази, зібрані відповідно до вимог закону, які б свідчили про вчинення ним адміністративного правопорушення (не враховані пояснення позивача про те, що він транспортним засобом не керував взагалі, а був лише пасажиром).
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 червня 2018 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з Рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Рішення суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що не керував транспортним засобом на час його зупинки, а отже не був водієм у розумінні Правил дорожнього руху, як наслідок, на нього не поширюються обов'язки мати та пред'являти документи, які вимагали працівники поліції
Учасники справи сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 04.05.2018 року о 19 год. 20 хв., керуючи транспортним засобом «Мерседес Бенз», реєстраційний номер НОМЕР_1, в м. Нова Одеса Миколаївської області по вул. Центральній, на вимогу поліцейського не пред'явив для перевірки документи, а саме: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4 а Правил дорожнього руху України.
10.05.2018 року поліцейським спеціальної роти патрульної поліції № 3 Новоодеського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Мітюкляєвою О.Ю. відносно позивача була складена постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КпАП України. За вчинення обумовленого правопорушення до позивача було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення повністю доведений належними та допустимими доказами, доводи, на які посилається позивач у своєму позові, не спростовують правомірності прийняття відповідачем рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України, а порушення порядку зупинки транспортного засобу не може звільняти позивача від відповідальності за скоєння правопорушення та не звільняє правоохоронця від обов'язку його зафіксувати.
Одеський апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Відповідно до ст.16 Закону України "Про дорожній рух", водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно із ст.53 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
У відповідності до п.2.1 "ґ" Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001р. (із змінами та доповненнями) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до Правил дорожнього руху водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно із п.2.4 "а" Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Так, пунктом 21.2 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на який посилався суд першої інстанції, передбачено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється:
- відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
- органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
В той же час, пунктом 21.3 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Тобто, вказаною нормою права визначено обов'язок водія мати при собі страховий поліс і такий страховий поліс має бути пред'явлений посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу. При цьому, п.21.3 ст21 Закону не вказує на те, що поліс страхування може бути пред'явлений на вимогу повноважної особи лише у випадку складання нею протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Аналізуючи норми Закону України "Про дорожній рух", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Правил дорожнього руху, які визначають повноваження посадових осіб поліції та обов'язки водіїв транспортних засобів, колегія суддів приходить до висновку про те, що визначені пунктом 21.2 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підстави контролю за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не є вичерпними, оскільки вказаний Закон не є спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері безпеки руху та визначає повноваження підрозділів Національної поліції в цих правовідносинах. На думку колегії суддів п.21.2 ст.21 Закону, як закону, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено додаткові повноваження підрозділів Національної поліції щодо контролю за наявністю полісу обов'язкового страхування у такому випадку, як складання протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Стаття 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відтак, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно ч. 1 ст. 268 КпАП України, п.п. 4, 8 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395 (далі Інструкція), особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Поліцейський при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КпАП України, п. 5 розділу ІІІ Інструкції).
З матеріалів справи, зокрема відеозапису, доданого до матеріалів адміністративної справи, (згідно п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 251 КпАП України є належним та допустимим доказом), вбачається, що позивач був повідомлений про підстави його зупинки, відповідно до ст. 35 цього Закону України, суть порушення, роз'яснені його права, в тому числі на отримання правової допомоги та надання доказів. При цьому останньому була надана можливість для їх реалізації (за клопотанням позивача розгляд справи неодноразово переносився).
Виходячи з встановлених судом обставин у справі, викладені в оскарженій постанові правопорушення адміністративного характеру, як вчинені позивачем, знайшли своє підтвердження. Так, доводи позивача щодо причини ненадання ним інспектору документів, не свідчать про законність його дій та протиправність дій відповідача. Навпаки, зазначені пояснення свідчать про протиправність дій самого позивача. Тому, оскільки факт вчинення правопорушення не було спростовано позивачем як під час розгляду справи судом першої інстанції так і при її перегляді в апеляційному порядку, підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанови відповідача - відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 червня 2018 року по справі № 473/1773/18, - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена.
суддя-доповідач Семенюк Г.В.
Судді Потапчук В.О. Шляхтицький О.І.