справа №1340/3990/18
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
05 вересня 2018 року м.Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Карп'як О.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та скасування арешту,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (79032, АДРЕСА_1) до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79007, м. Львів, вул. Котлярська, 6) в якій він просить суд:
- відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з усього нерухомого майна, що належить позивачу та зобов'язати відповідача скасувати арешт усього нерухомого майна, накладеного на підставі постанови від 15 березня 2010 року державного виконавцем Ліцмана М.В. у виконавчому провадженні №17830007;
- стягнути з відповідача судовий збір, який підлягає сплаті за подання до суду адміністративного позову.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.03.2018 року, яка винесена державним виконавцем Ліцман М.В. Шевченківського відділу Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області на підставі судового наказу №2н-3429/09 виданого 09.11.2009 року Шевченківським районним судом м. Львова.
Таким чином позивачем оскаржується рішення державного виконавця щодо виконання рішення ухваленого місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у звязку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Частиною 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з ч.5 ст.287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
У розумінні ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Критеріями визначення юрисдикції суду щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі судового наказу від 09.11.2009 р. №2н-3429/09, виданого Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з позивача на користь ТОВ «Український промисловий банк» боргу в сумі 7024,26 грн. На виконання вищевказаного рішення Шевченківським відділом Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП №17830007. Постановою державного виконавця ВП № 17830007 від 15.03.2010 р. на все майно позивача було накладено арешт. На думку позивача, враховуючи, що постановою державного виконавця Гнатишин Н.Б. 28.10.2011 року виконавчий документ повернуто стягувачу. Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, та позивач зазначає, що органом ДВС не здійснюється виконавчих дій щодо виконання судового наказу №2н-3429/09 виданого 09.11.2009 року Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Український промисловий банк» боргу в сумі 7024,26 грн. та разом з цим все майно позивача обтяжене, що порушує його права.
Тобто позивач є боржником у виконавчому провадженні по виконанню судового наказу, виданого у цивільній справі № 2н-3429/09.
Як вбачається з позовної заяви, остання не містить позовних вимог щодо оскарження рішень, дії або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, а позивач заявляє позовні вимоги про скасування арештів, накладених органом ДВС з приводу виконання рішення місцевого загального суду в цивільній справі та постанов, які були прийняті у цьому виконавчому провадженні.
Можливість оскарження такої бездіяльності та постанов державного виконавця передбачена статтею 447 ЦПК України.
Як встановлено статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Європейський суд з прав людини в п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виходячи із суті права та інтересу, за захистом яких звернулася позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області слід відмовити, оскільки його вирішення віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, відповідно до підсудності, визначеної Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі у випадку, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 170, ст.ст. 242, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 1340/3990/18 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з усього нерухомого майна, що належить позивачу та зобов'язати відповідача скасувати арешт усього нерухомого майна .
Роз'яснити, що вирішення даного спору здійснюється в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна