05 вересня 2018 року справа № 810/3213/16
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №78408-13.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №78408-13 від 29 червня 2016 року.
Постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовані, а справу №810/3213/16 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 справу №810/3213/16 прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року №909-VIII, яким змінений порядок оподаткування транспортним податком, зокрема змінено об'єкт оподаткування. Позивач вважає, що прийнявши цей закон Верховна рада України порушила підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України де зазначено, що податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності, суть якого зводиться до того, що зміни до будь-яких елементів податків і зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Оскілки зміни, що стосуються об'єкта оподаткування транспортним податком до Податкового кодексу України були внесені Законом України №909-VIII, прийнятим лише 24 грудня 2015 року, тобто пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, позивач вважає, що правові підстави для визначення йому податкового зобов'язання з транспортного податку з урахуванням змін до об'єкта оподаткування, контролюючий орган мав лише у 2017 році.
Заперечуючи проти позову відповідач виходить із того, що у власності позивача перебуває автомобіль, який відповідно інформаційних систем податкового органу є об'єктом оподаткування транспортним податком, оскільки його вартість є значно більшою за 750 мінімальних заробітних плат.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2016 Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було прийняте податкове повідомлення-рішення №78408-13, яким ОСОБА_1 визначене податкове зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25000,00 грн.
Відповідно до пояснень відповідача, податкове зобов'язання з транспортного податку позивачеві було визначено у зв'язку з наявністю у неї на праві власності автомобіля BMW X6 2015 року випуску (дата реєстрації 06 серпня 2015 року) з об'ємом двигуна 2979 кубічних сантиметра.
У письмових поясненнях, наданих на вимоги ухвал суду, контролюючий орган також роз'яснив, що податкове зобов'язання позивачеві було визначено за звітний (податковий) період 2016 рік.
Не погоджуючись з визначеним у вказаному податковому повідомленні-рішенні податковим зобов'язанням, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було введено новий податок - транспортний податок.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України у редакції згідно з Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до статті 10 ПК України транспортний податок належить до місцевих податків.
Положеннями підпунктів 12.3.2, 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, були внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Отже, Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 1 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норма матеріального права була викладена Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2018 року у справі №802/2438/16-а, від 10 травня 2018 року у справі №П/811/1630/16,від 05 червня 2018 року у справі №826/17092/16,від 01 серпня 2018 року у справі №826/17172/16,від 29 серпня 2018 року у справі №815/5503/16 та багатьох інших.
Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378,00 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1 033 500 грн.
Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033 500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Отже, правильність вирішення цього публічно-правового спору залежить від встановлення, чи є транспортний засіб, який належить позивачеві на праві власності, об'єктом оподаткування транспортним податком, і чи з'ясовував контролюючий орган ці обставини на момент визначення позивачеві податкового зобов'язання.
За змістом абзацу другого підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України середньоринкова вартість автомобілів для цілей віднесення їх до об'єктів оподаткування транспортним податком визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
На виконання вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 1 Методики, вона встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 Методики передбачено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (далі також Порядок №403), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач..
Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Ср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).
Згідно з пунктом 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Відповідно до пункту 13 Методики мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).
На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля. Однак, розбіжності між ідентичними автомобілями можуть стосуватися, зокрема, технічного стану легкового автомобіля.
Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.
Аналогічна правова позиція у тотожних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2018 року у справі №802/2438/16-а, від 10 травня 2018 року у справі №П/811/1630/16, від 05 червня 2018 року у справі №826/17092/16, від 1 серпня 2018 року у справі №826/17172/16, від 29 серпня 2018 року у справі №815/5503/16.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі та направляючи її на новий розгляд Верховний Суд виходив із того, що ключовим у питанні надання правової оцінки спірному податковому повідомленню-рішенню є встановлення наявності або відсутності у контролюючого органу при визначені оспорюваного податкового зобов'язання інформації про вартість конкретного транспортного засобу, яка була отримана від органу, уповноваженого її визначати - Мінекономрозвитку.
Зокрема, Верховний суд у постанові від 13 червня 2018 року звернув увагу, що повнота з'ясування обставин у даній справі вимагає від судів витребування у відповідача або у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а також враховуючи той факт, що розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу, який здійснюється Мінекономрозвитку, безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком, суд першої інстанції при новому розгляді справи має вирішити питання про залучення до участі у справі Мінекономрозвитку в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
При цьому в інших постановах Верховного Суду за наслідками перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції в аналогічних правовідносинах суд касаційної інстанції зазначив, що суди не можуть підміняти органи державної влади та здійснювати покладені на них повноваження, розрахунок середньоринкової вартості автомобіля здійснений судом на сайті Мінекономрозвитку не може бути достовірним доказом, оскільки не враховує певних параметрів, які були актуальні на час визначення податкового зобов'язання у 2016 році (постанови ВС від 05.06.2018 у справі №826/17092/16, від 12.06.2018 у справі №826/11959/16).
Аналіз викладених позицій Верховного Суду у взаємозв'язку з викладеними положеннями Податкового кодексу України дають підстави для висновку, що контролюючий орган може визначити податкове зобов'язання з транспортного податку лише у разі надходження від Мінекономрозвитку інформації про середньоринкову вартість транспортного засобу.
Чинне законодавство виключає можливість визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з транспортного податку в інший спосіб, зокрема шляхом проведення визначення середньоринкової вартості транспортного засобу за власною ініціативою, у тому числі на підставі даних та інформації, розміщеної на сайті Мінекономрозвитку.
Виконуючи вказівки Верховного Суду та з'ясовуючи, чи мав відповідач інформацію, отриману у встановленому законом порядку, що могла бути джерелом для висновків про вартість транспортного засобу, що належить позивачеві, судом ухвалою від 30.07.2018 було витребувано у Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області:
- отриману від Мінекономрозвитку інформацію про вартість автомобіля позивача, на підставі якої позивачеві було визначене податкове зобов'язання з транспортного податку;
- розрахунок вартості автомобіля BMW X6, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2015 року випуску, з об'ємом двигуна 2979 куб.см, який зареєстрований 06 серпня 2015 року.
Цією ж ухвалою суду відповідача було зобов'язано надати письмові пояснення щодо того, яким чином податковим органом було визначено вартість автомобіля BMW X6, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2015 року випуску, з об'ємом двигуна 2979 куб.см, який зареєстрований 6 серпня 2015 року, у випадку, якщо інформація про вартість останнього від Мінекономрозвитку не надходила.
16 серпня 2018 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, у яких він зазначив, що податкове зобов'язання оспорюваним податковим повідомленням-рішенням визначив на підставі «відомостей платників податків» в «автоматичному режимі податкової бази ІС «Податковий блок».
Водночас витребуваних у вказаній ухвалі суду інформації, що надійшла від Мінекономрозвитку (про вартість автомобіля) та розрахунок вартості належного позивачеві автомобіля відповідач до пояснень не додав, і не зазначив причин, з яких подання витребуваних доказів є неможливим.
Натомість на підтвердження того, що Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області мала підстави визначати позивачеві податкове зобов'язання з транспортного податку відповідач надав копію запиту від 11.07.2018 №6774/9/10-36-10-06, у якому останній просив департамент промислової політики Мінекономрозвитку надати йому інформацію про середньоринкову вартість транспортного засобу - BMW X6, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2015 року випуску, з об'ємом двигуна 2979 куб.см, який зареєстрований 6 серпня 2015 року (а.с. 182).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2018 року суд повторно витребував у відповідача отриману від Мінекономрозвитку інформацію про вартість автомобіля позивача, на підставі якої позивачеві було визначене податкове зобов'язання з транспортного податку, та пояснення щодо того, яким чином податковим органом було визначено вартість автомобіля BMW X6, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2015 року випуску, з об'ємом двигуна 2979 куб.см, який зареєстрований 06 серпня 2015 року, у випадку, якщо інформація про вартість останнього від Мінекономрозвитку не надходила.
3 вересня 2018 року від позивача надійшли додаткові пояснення, до яких позивач приєднав лист Мінекономрозвитку від 31.07.2018 №3805-05/32903-06 «Щодо визначення середньо ринкової вартості легкового автомобіля», у якому Мінекономрозвитку, розглянувши звернення контролюючого органу від 11.07.2018 №6774/9/10-36-10-06, зазначило, що середньоринкова вартість легкового автомобіля BMW X6 з об'ємом двигуна 3 л, бензин, автоматичною коробкою переключення передач, до 2 років експлуатації становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року. При цьому у листі Мінекономрозвитку від 31.07.2018 №3805-05/32903-06 зазначено, що через відсутність у листі Головного управління ДФС у Київській області даних про пробіг автомобіля, надати конкретну інформацію щодо його середньо ринкової вартості немає можливості.
Разом з цим доказів або пояснень з приводу того, що Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на момент визначення позивачеві транспортного податку отримала від Мінекономрозвитку інформацію про середньо ринкову вартість автомобіля позивача, відповідач не надав.
Не виконаними залишились й вимоги ухвал Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року та 18 серпня 2018 року у частині надання пояснень щодо того, на підставі якої інформації податковий орган дійшов висновку про наявність у позивача на праві власності автомобіля, що є об'єктом оподаткування транспортним податком.
Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Проте це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування та перебрати невластиві йому повноваження щодо розрахунку середньо ринкової вартості транспортного засобу позивача та надання такої інформації відповідачеві для визначення податкових зобов'язань.
У зв'язку з цим суд констатує, що судом за результатами вчинених процесуальних дій у межах своєї компетенції не отримано, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що у розпорядженні Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на момент визначення позивачеві податкового зобов'язання з транспортного податку була наявна отримана у встановленому законом порядку від Мінекономрозвитку інформація про середньринкову вартість автомобіля BMW X6, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2015 року випуску.
Беручи до уваги, що визначення середньоринкової вартості автомобілів для цілей нарахування транспортного податку є виключною компетенцією Мінекономрозвитку та враховуючи, що відповідач не довів, що у його розпорядженні на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення була інформація про середньоринкову вартість автомобіля позивача, суд дійшов висновку, що податкове зобов'язання з транспортного податку відповідач позивачеві визначив безпідставно та передчасно.
Наявний в матеріалах справи розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу позивача, самостійно здійснений контролюючим органом з використанням сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, а також роздрукована інформація із системи «Податковий блок» не можуть бути належними та достатніми доказами правомірності визначення позивачу транспортного податку.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист Мінекономрозвитку, у якому останнім зазначено, що середньоринкова вартість автомобіля BMW X6, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2015 року випуску становила понад 750 мінімальних заробітних плат, оскільки такий розрахунок здійснений усупереч Методики та не на підставі формули, яка встановлена у пункті 3 Порядку №403, зокрема, без урахування коефіцієнту коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу, та був отриманий відповідачем через 2 роки після визначені оспорюваного податкового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №78408-13 є протиправним та підлягає скасуванню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідач у справі належних і достатніх доказів, які б підтверджували наявність правових та фактичних підстав для визначення позивачеві податкового зобов'язання під час розгляду справи не надав.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати у розмірі 1102,00 грн., що складаються з витрат, понесених у зв'язку із сплатою судового збору, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.
Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області 29.06.2016 №78408-13.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39463945, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 286) судові витрати у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Дата складення повного рішення суду 05.09.2018.
Суддя Леонтович А.М.