БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57
тел. канцелярії 744-00-77, факс 744-17-64, email - inbox@bs.dp.court.gov.ua
Справа № 200/7913/18-ц
Провадження № 2о/200/120/18
22 травня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого: судді - Шевцової Т. В.
при секретарі - Агашаріфовій В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Шевченківського районного відділу у м. Дніпрі, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року. В своїй заяві він посилається на те, що з 19 лютого 1977 року перебував у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_3. Шлюб між ними зареєстровано 19 лютого 1977 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія І-КИ № 435672, виданим Солонянським відділом РАЦС в Дніпропетровській області 19 лютого 1977 року про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №14. Також, заявник зазначає, що проживав в Україні за зареєстрованим місцем проживання: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя -2АДРЕСА_1 з 1983 року по 1994 рік. Встановлення даного факту йому необхідно для виникнення у нього права на громадянство України.
Заявник в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та підтримав вимоги, викладені у заяві про встановлення факту постійного проживання.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
В зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.
За правилами п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_2 є військовослужбовцем і до 1983 року проходив службу у Нижегородській області СРСР.
У 1983 році прибув до нового міста служби і став проживати у місті ОСОБА_1.
В подальшому, з 20.12.1983 року по 22.07.1994 року він, перебуваючи у громадянстві колишнього СРСР, був зареєстрований як основний квартиронаймач та проживав за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя -2АДРЕСА_1, що підтверджується записами у розділах №№ 5, 6, 9, 13, 14 картки прописки Форма А, складеної житлово-експлуатаційною дільницею ЖЕД-14, довідкою від 23.02.95р. №01-525 начальника житлово-експлуатаційної дільниці ЖЕД-14 ОСОБА_4, показами свідка ОСОБА_3.
Також судом встановлено, що 30.12.2015 року заявник отримав паспорт громадянина РФ номер 65 №3428047, який був виданий і Управлінням Федеральної Міграційної Служби (УФМС) 223.
За весь час його мешкання у Російській Федерації заяву на ім'я президента про позбавлення громадянства України заявник ніколи не писав та дозвіл на ПМП не оформлював.
З 26.01.2018 року Заявник перебуває на території України, що підтверджується відміткою про перетин кордону в його закордонному паспорті громадянина РФ.
28.03.2018 року Заявник отримав карту платника податків в Україні з реєстраційним номером НОМЕР_1.
У 2018 році заявник звернувся до Головного Управління Державної Міграційної Служби України Дніпропетровської області з заявою про встановлення його належності до громадянства України, але йому було відмовлено з посиланням на те, що факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року встановлюється в судовому порядку.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року чи 13.11.1991 р.
Відповідно до п.7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991 р.
У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Наведений у ст. 315 ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.
Таким чином, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт постійного проживання ОСОБА_2 на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Оскільки встановлення даного факту має для заявника юридичне значення та з ним пов'язано виникнення у нього права на громадянство України, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 10, 11, 59,60, 212-215, 234, 256-259 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_2 - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2, 29.05.1954р.н., РНОКПП НОМЕР_1, на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Сплачений судовий збір не відшкодовувати.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через суд, що його ухвалив, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Т.В. Шевцова