18 квітня 2018 року Справа № 804/1162/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
13 лютого 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради, в якому позивач просить суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період з 01 березня 2016 року (включно) по 31 серпня 2017 року (включно);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період з 01 березня 2016 року (включно) по 31 серпня 2017 року (включно).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне:
- позивач є внутрішньо переміщеною особою та отримує пенсію по втраті годувальника, є дитиною війни;
- з 21.08.2017 року перебуває на обліку в Павлоградському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області як внутрішньо переміщена особа;
- з 01.03.2016 року виплату пенсії було призупинено по інформаційному обміну з управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради;
- з 01 березня 2016 року по 31 серпня 2017 року позивач не отримувала пенсійні виплати;
- 22 грудня 2017 року позивачем була подана заява про поновлення виплати пенсії та виплати заборгованості до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, проте у її задоволенні відмовлено без зазначення обставин, які стали підставою для припинення виплати пенсії;
- зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме отримання пенсії;
- така бездіяльність відповідача є незаконною та порушує право позивача на отри мання пенсії у період з 01 березня 2016 року (включно) по 31 серпня 2017 року (включно).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
На підставі ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року позивача звільнено від сплати судового збору.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, в якому зазначив таке:
- ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Павлоградському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до 01.02.2018 року) з 01 вересня 2017 року;
- Павлоградським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.09.2017 року призначено (відновлено) пенсію позивачу на підставі рішення Комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Павлоградської міської ради №28 від 12.10.2017 року;
- інформацією стосовно підстав невиплати пенсії позивачу за період з 01.03.2016 року по 31.08.2017 року відповідач не володіє.
Третя особа просила прийняти рішення у даній справі на розсуд суду та надала заяву, в якій повідомила, що:
- до серпня 2017 року ОСОБА_1 перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа та отримувала допомогу на проживання УСЗН виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області;
- 02.02.2016 року факт проживання/перебування не був підтверджений і з 01.03.2016 року призупинено адресну допомогу.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, отримує пенсію по втраті годувальника, є дитиною війни відповідно до пенсійного посвідчення серії АГ №692562 виданого Куйбишевським УПФУ в Донецькій області (копія міститься в матеріалах справи), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно довідки №1313 від 02.03.2018 року, копія міститься в матеріалах справи.
До серпня місяця 2017 року позивач перебувала на обліку управління соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області як внутрішньо переміщена особа та отримувала допомогу на проживання.
Рішенням Головного управління соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 12.11.2015 року ОСОБА_1 призначена допомога переміщеним особам на проживання з 05.11.2015 року по 04.05.2016 року (копія міститься в матеріалах справи).
Рішенням Головного управління соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 12.02.2016 року ОСОБА_1 припинена виплата допомоги переміщеним особам на проживання з 01.03.2016 року з причини виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. (копія міститься в матеріалах справи).
18.03.2017 року позивач знята з обліку в базі «Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб» з причиною зняття з обліку «вибув в інший район», змінено статус довідки внутрішньо переміщеної особи на «довідку анульовано» в онлайн системі «Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб», № довідки НОМЕР_1 згідно службової інформації Головного управління соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області.
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000303839 від 17.12.2017р. (копія міститься в матеріалах справи).
21.08.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради з заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (копія міститься в матеріалах справи).
30.08.2017 року Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради звернулось с запитом №138/08 особової справи отримувача допомоги (щодо ОСОБА_1 у зв'язку зі зміною місця проживання) до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради.
12.09.2017 року Управлінням соціального захисту населення Павлоградської міської ради отримано особову справу отримувача допомоги ОСОБА_1 (копія міститься в матеріалах справи).
Представниками робочої групи, створеної відповідно до рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 24.06.2016року №437, проведено виїзну перевірку за місцем фактичного проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, позивача, яка звернулась з відповідною заявою для призначення (відновлення) соціальних виплат, а також складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, якими підтверджено фактичне місце проживання/перебування переміщеної особи. Факт місця проживання гр. ОСОБА_1 в м. Павлоград по вул. Харківська, 106/260 підтверджено актом від 20.09.2017 року обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (копія міститься в матеріалах справи).
На засіданні комісії з розгляду подання про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати та подання про припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам призначено (відновлено) соціальні виплати ОСОБА_1 з 01.09.2017 року, зазначене підтверджено копією протоколу №28 від 12.10.2017 року з додатком №2, що міститься в матеріалах справи.
З 01.09.2017 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Павлоградському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до 01.02.2018 року).
05.01.2018 року відповідач надав відповідь №7/546 (копія міститься в матеріалах справи) на звернення позивача від 22.12.2017 року, в якій зазначив про відсутність заборгованості Управління Пенсійного фонду Дніпропетровської області перед позивачем. Крім того зазначив, що рішенням комісії не призначено виплату заборгованості позивачу за період з 01.03.2016 року по 31.08.2018 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №41/26486, Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
В той же час, згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
В Україні не введено воєнного або надзвичайного стану.
З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк» або з доставкою додому весь час дії такої довідки.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01 жовтня 2014 року строк дії довідки внутрішньо переміщеної особи встановлений не був.
Постановою Кабінету Міністрів від 08 червня 2016 року № 352 внесено зміни до постанови № 509, згідно з якими встановлено, що довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами пункту 71 Порядку № 509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або іншим законом з питань пенсійного забезпечення не передбачено будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є лише підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.
Питання виплати пенсій врегульовано статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно з частиною другою статті 49 цього ж закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Судом встановлено, що рішенням Головного управління соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 12.02.2016 року ОСОБА_1 припинена виплата допомоги переміщеним особам на проживання з 01.03.2016 року з причини виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Зазначене не є рішенням у розумінні частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, жодної інформації стосовно наявності рішення відповідного територіального органу Пенсійного фонду про припинення виплат пенсії до суду не надано.
Відповідно до довідки №1313 від 02.03.2018 року Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, копія якого міститься в матеріалах справи, позивачу було припинено виплати пенсії по втраті годувальника з березня 2016 року по серпень 2017 року включно.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів №365 від 18.06.2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (в редакції чинній на момент даних правовідносин) установлено, що комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у м. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
Документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
Соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
З огляду на викладені вище норми соціальні виплати внутрішньо переміщеним виплачуються за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, стоїть на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за місцем її фактичного проживання, що підтверджується вище переліченими документами.
Судом встановлено, що рішення про відмову/призупинення виплати пенсії позивачу за період з 01 березня 2016 року по 31 серпня 2017 року будь-яким територіальним органом Пенсійного фонду України не приймалось.
Вирішуючи даний спір суд вважає за необхідне застосувати практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України та частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з березня 2016 року позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Таким чином, посилання відповідача на постанови Кабінету Міністрів України, суд вважає безпідставним, оскільки Конституція України та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має вищу юридичну силу.
Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
За положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
З системного аналізу чинного законодавства України та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не надало належних доказів на підтвердження позиції щодо призупинення пенсійних виплат та відмови у виплати заборгованості позивачу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про допущення негайного виконання у межах стягнення за один місяць, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача та допущення до негайного виконання рішення суду у межах стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями абзацу другого частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року звільнена від сплати судового збору за подання до суду цього адміністративного позову та, враховуючи факт відсутності у матеріалах справи доказів понесення судових витрат іншими особами, судові витрати компенсації не підлягають.
Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: 51415, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради (місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Ценральна, буд. 47; код ЄДРПОУ 03192170) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період з 01 березня 2016 року до 31 серпня 2017 року включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період з 01 березня 2016 року по 31 серпня 2017 року включно.
Допустити до негайного виконання рішення суду у межах стягнення на користь ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за один місяць.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_2