03 вересня 2018 року № 810/3311/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., у м. Києві у порядку письмового провадження, розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення заборгованості,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, у якому просить визнати дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради неправомірними та стягнути з Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської Ради недоотриману суму грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік, виходячи з розрахунку 5-ти мінімальних заробітних плат на момент виплати з відрахуванням отриманої суми.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії-1 та інвалідом другої групи, а тому відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, яка у 2018 році становила 18615,00 грн. Зазначила, що Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області було нараховано та виплачено їй у 2018 році щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення лише у розмірі 120,00 грн, що на 18495,00 грн менше, ніж передбачено законодавством.
Також, ОСОБА_1 зауважила, що відповідачем при виплаті їй щорічної допомоги на оздоровлення за 2018 рік як інваліду другої групи протиправно застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562, оскільки частиною третьою статті 22 Конституції України прямо передбачено, що при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що щорічна разова грошова допомога на оздоровлення виплачена позивачу у 2018 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №532 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки іншого розміру такої допомоги у 2018 році не встановлено, а стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не визначає розміру такої допомоги.
При цьому, відповідач зазначив, що у нього не було правових підстав для нарахування допомоги на оздоровлення у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим вважає, що ним правомірно відмовлено позивачу в нарахуванні щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Ухвалою суду від 09.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1, виданим Білоцерківським МВ №2МУ ГУ МВС України в Київській області (зворот а.с. 4-5).
Як убачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії-1, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с. 6).
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії КИО-1 №0397427, позивачу з 06.02.2012 довічно встановлено другу групу інвалідності, захворювання пов'язане із впливом аварії на ЧАЕС (а.с.7).
У позовній заяві позивач зазначив про те, що Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради у 2018 році було виплачено йому щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з другою групою інвалідності у розмірі 120,00 грн.
На підставі чого, позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради із заявою про проведення їй перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції за 2018 рік виходячи із розрахунку п'яти мінімальних заробітних плат.
Розглянувши звернення ОСОБА_1, Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради надало відповідь, оформлену листом від 24.06.2018 №6768, в якій зазначило, що щорічна допомога на оздоровлення за 2018 рік виплачена у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №532 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З урахуванням викладеного, відповідач повідомив позивача про те, що щорічна грошова допомога на оздоровлення у 2018 році виплачена їй відповідно до чинного законодавства України, у розмірі 120,00 грн (а.с. 9).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Приписами статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції від 09.07.2007 було закріплено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам другої групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Далі, Законом України Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI були внесені зміни, зокрема до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та викладено зазначену законодавчу норму у редакції, згідно із якою, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 таке звуження права осіб на одержання щорічної допомоги на оздоровлення і положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI про внесення таких змін до редакції ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - визнано неконституційними, та зазначено, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в попередній редакції, тобто від 09.07.2007, відповідно до якої розмір щорічної допомоги на оздоровлення складав чотири мінімальні заробітні плати.
Згідно зі статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній після визнання зазначеним рішенням Конституційного Суду України неконституційними змін, внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI, щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
У подальшому, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII були внесені зміни, зокрема, до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та вказану статтю викладено у редакції, згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році. Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно із Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", в зазначеній частині цей Закон набирає чинності із 01.01.2015.
Отже, починаючи з 01.01.2015 стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не містить положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Зазначені зміни не визнані неконституційними та є чинними.
При цьому, розмір виплат щорічної допомоги на оздоровлення передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої розмір щорічної разової грошової допомоги, який для учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії становить 120,00 грн., що і було виплачено позивачу за 2018 рік.
Отже, здійснюючи у 2018 році нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 120,00 грн. відповідач діяв на підставі та у спосіб, що визначені діючим законодавством.
Крім того, рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Управління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті1, частини першої, другої та третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2,3,6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України від 25 січня 2012 року № 3рп/2012 встановлено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України.
Отже, виплата щорічної допомоги на оздоровлення передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої відповідач здійснив виплату допомоги на оздоровлення позивачу, оскільки іншого розміру такої допомоги у 2018 році не встановлено, а стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.01.2015 року, не визначає розміру такої допомоги.
Кабінетом Міністрів України зміни до постанови від 12.07.2005 №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо розмірів допомоги на оздоровлення внесено не було.
Таким чином, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування допомоги на оздоровлення у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Крім того, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні "Велікода проти України" від 03.06.2014 р., законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач, проводячи нарахування та виплату позивачу допомоги на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, інваліду ІІ групи, інвалідність якого пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС, діяв у відповідності до норм чинного законодавства України, вірно застосувавши нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, що регулює розміри виплати вказаної допомоги на оздоровлення.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність свого рішення.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність дій відповідача, а відтак позовні вимоги вважає такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.