м. Вінниця
03 вересня 2018 р. Справа № 0240/2363/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробойовї Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач ), яким просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016року по 27.12.2017 року - по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії;
- зобов'язати здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі Постанови Літинського районного суду Вінницької області від 25.10.2017 року по справі №137/1425/17, за період з 01.01.2016 року по 27.12.2017 року - по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він перебуває на пенсійному обліку в ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області і отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 25.10.2017 р. у справі №137/1425/17 визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Вінницькій області та зобов'язано нарахувати і виплатити позивачу пенсію відповідно до довідки №11570. В подальшому, на виконання даного рішення суду ОСОБА_1 здійснено перерахунок та виплату пенсії.
Однак, управлінням не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії. У зв'язку із чим, позивач звернувся із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату доходів, за наслідком розгляду якої отримав відмову.
На думку позивача, така відмова є неправомірною, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 20.07.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 03.09.2018 р. без виклику сторін, відповіднодо статті 263 КАС України.
03 серпня 2018 року від представника відповідача (вх. №32072 від 03.08.2018 р.) надійшов відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову вказуючи, що відповідну суму пенсії згідно рішення суду позивачу виплачено одноразово. Також відповідач зазначає, що компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, при цьому, такі (доходи) не мають разового характеру. Оскільки пенсія за кожен місяць не була нарахована та в подальшому виплачена однією сумою, відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звільнений з органів МВС України в зв'язку з виходом на пенсію та з 2003 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області і отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-Х1І “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.
25 жовтня 2017 року постановою Літинського районного суду Вінницької області у справі №137/1425/17 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення перерахунку та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу згідно довідки №11570 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На виконання даного рішення суду, в січні 2018 р. позивачу перераховано та виплачено пенсію в розмірі 50 171, 16 грн.
14.06.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою в якій просив розрахувати, нарахувати та виплатити з 01.01.2016 р. компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії.
Листом від 25.06.2018 року № 1601/Ч-12 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило позивача про те, що рішення суду виконано та підстави для проведення виплати компенсації за втрату частини доходів відсутні, оскільки виплата згідно рішення суду носить разовий характер.
Не погоджуючись з такою позицією органу пенсійного фонду та вважаючи, що має право на компенсацію, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Стаття 3 цього Закону встановлює строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців.
Відмова власника або уповноваженого органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (ст. 7 Закону № 2050-ІІІ).
Аналогічні норми нарахування та виплати компенсації визначенні Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, прийнятим для реалізації згаданого Закону та затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 21.01.2001 р. № 159 (далі Порядок).
У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Із вищенаведеного видно, що нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Оцінюючи позицію відповідача стосовно того, що пенсія не нараховувалась щомісячно та виплачена одноразово згідно рішення суду, а тому відсутні підстави для виплати компенсації, то тут суд зазначає про наступне.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17 та від 21 лютого 2018 року у справі № 569/7903/16-ц.
Як встановлено судом у рішенні по справі № 137/1425/17 від 25.10.2017 р., що набрало законної сили, у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" підвищено грошове забезпечення поліцейських, позивачу, як пенсіонеру МВС, мала бути перерахована та виплачена пенсія з 01.01.2016 р. Однак, такі дії пенсійним органом, не вчинено, що стало підставою для задоволення позову ОСОБА_1, шляхом визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо неперерахування пенсії та зобов'язано нарахувати і виплатити позивачу пенсію відповідно до довідки №11570.
На виконання даного рішення 27.12.2017 р. ОСОБА_1 здійснено зарахування пенсії розмірі 50 171, 16 грн.
За таких обставин, беручи до уваги, що пенсія перерахована та виплачена на підставі судового рішення, однак з порушенням строків виплати встановлених законом, та керуючись процитованими вище НПА, суд доходить висновку, що позивач має право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів.
А отже, дії відповідача щодо відмови у проведенні нарахування та виплати компенсації є протиправними.
Окрім того, при вирішені цього спору суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору. Відтак позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 27.12.2017 року .
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (21100, вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403) здійснити розрахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, 22300, Вінницька область, Літинський район,с. Селище, вул.Коцюбинського, 17) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії нарахованої на підставі постанови Літинського районного суду Вінницької області від 25.10.2017 року по справі №137/1425/17, за період з 01.01.2016 року по 27.12.2017 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, 22300, Вінницька область, Літинський район,с. Селище, вул.Коцюбинського, 17).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна