Справа № 570/3768/17
Номер провадження 2/570/308/2018
31 серпня 2018 року Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Остапчук Л.В.
за участю: секретаря судового засідання Кмін В.В.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку, господарських будівель та споруд в натурі між співвласниками і визначення порядку користування земельної ділянки,
В провадженні Рівненського районного суду перебуває вказана цивільна справа, по якій відкрито провадження і яка слухається судом.
В судове засідання надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на 11/36 частину будинковолодіння АДРЕСА_1, які належать відповідачу ОСОБА_2
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву про забезпечення позову підтримав і просить її задоволити. Повідомив, що даних про продаж відповідачем майна, на яке він просить накласти арешт немає, але з метою недопущення подальшого відчуження спірного майна є доцільним вжити заходів забезпечення позову.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просить відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки в цьому немає необхідності і він не має намірів відчужувати майно. А оскільки вони є співвласниками будинку і земельної ділянки, то здійснити продаж своєї частини будинку без згоди позивача, він не зможе.
У відповідності з ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті зазначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
За загальним правилом, заявник зобов'язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду або що в результаті невжиття заходів забезпечення позову будуть порушені права позивачки.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Всупереч цьому, заявником не наведено достатніх доказів на підтвердження підстав для забезпечення позову, не вказано відомостей що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову або права заявника будуть порушені.
Крім того, майно, на яке просить позивач накласти арешт, належить відповідачу на праві спільної часткової власності, інша частина даного майна належить позивачу.
Згідно ст.358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Тобто, відповідач, без відома позивача не звоже відчужити свою частку у спільній частковій власності.
У зв'язку з тим, що заявник не навів достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову, суд вважає вимогу про забезпечення позову безпідставною та необґрунтованою, тому приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.149-153, 157, 258-261, 353 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку, господарських будівель та споруд в натурі між співвласниками і визначення порядку користування земельної ділянки -відмовити.
Дана ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо іншке не передбачено цим Кодексом.
Суддя Остапчук Л.В.