№ 336/2923/18
пр. № 4-с/336/44/2018
Іменем України
30 серпня 2018 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі
головуючого судді Дацюк О.І.
при секретарі Скибі О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу боржника ОСОБА_1, стягувач ОСОБА_2, на постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ОСОБА_3 про опис та арешт майна,-
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя зі скаргою на постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ОСОБА_3 від 26.04.2018 року про опис та арешт майна боржника, а саме 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 (Мікояна) у м. Запоріжжя.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2018 року задоволено клопотання скаржника - боржника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення зі скаргою та поновлено ОСОБА_1 строк на подання скарги на постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ОСОБА_3 від 26.04.2018 року про опис та арешт майна боржника.
Розгляд скарги судом призначався неодноразово, а саме на 11.06.2018 року, на 25.06.2018 року, на 11.07.2018 року, на 30.07.2018 року, на 30.08.2018 року.
Скаржник - боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 з'явився в судове засідання 25.06.2018 року, в якому наполягав на задоволенні скарги, вказуючи, що аліменти за рішенням суду сплачував, переказуючи грошові кошти на рахунок стягувача, повідомляв державного виконавця про сплату коштів. Вважає, що розмір заборгованості по сплаті аліментів не відповідає дійсності, зроблений неправильно, підстав для накладення арешту на його майно у державного виконавця не було.
В подальшому в судові засідання скаржник не з'являвся, направляючи клопотання про зупинення провадження по скарзі до прийняття судом рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, про визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів.
В судове засідання 30.08.2018 року скаржник ОСОБА_1 направив заяву про перенесення судового засідання на іншу дату після 29.10.2018 року, вказуючи, що він отримав травму, яка заважає переміщенню та працездатності.
Водночас за відсутності документального підтвердження того, що стан здоров'я скаржника ОСОБА_1 дійсно перешкоджає йому прибути в судове засідання суд не вбачає підстав для відкладення розгляду скарги.
Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя до суду не з'явився з невідомих причин, про місце та час розгляду скарги сповіщений в установленому порядку, причин неявки суду не сповістив.
Стягувач ОСОБА_2 направила до суду заяву про розгляд скарги за її відсутності.
Статтею 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд розглянув скаргу за відсутності не з'явившихся стягувача, боржника та державного виконавця.
При вирішенні клопотання скаржника - боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_1 про зупинення провадження у скарзі суд виходить з того, що в межах розгляду скарги сторін виконавчого провадження судом перевіряється лише відповідність, підставність та законність дій та рішень державного виконавця, які вже вчинені в межах тих обставин, які існують на момент прийняття рішення державним виконавцем чи вчинення ним відповідних дій.
Подання позову ОСОБА_1 для визначення розміру заборгованості по аліментам не має суттєвого значення для оцінки законності оскаржуваної постанови державного виконавця, а розгляд цивільної справи в порядку позовного провадження не перешкоджає суду розглянути скаргу ОСОБА_1, тож підстав для зупинення провадження за скаргою суд не вбачає, тож у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження за скаргою належить відмовити.
При дослідженні письмових доказів судом встановлено наступне.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.03.2005 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки всіх видів доходу, але не менше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, щомісячно, починаючи з 09.03.2005 року до повноліття дитини.
Відповідно до довідки державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ОСОБА_3 станом на 27.09.2017 року розмір заборгованості ОСОБА_1 по аліментам становить 52016, 13 гривень.
Станом на 01.12.2017 року розмір заборгованості збільшився до 55370,36 гривень, що підтверджено довідкою від 21.12.2017 ороку.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 від 26.04.2018 року в межах виконавчого провадження зі стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1М. аліментів накладено арешт на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1 на праві власності.
При вирішенні скарги суд виходить з наступного.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404 від 02.06.2016 року до засад виконавчого провадження віднесені наступні:
1) верховенство права;
2) обов'язковість виконання рішень;
3) законність;
4) диспозитивність;
5) справедливість, неупередженість та об'єктивність;
6) гласність та відкритість виконавчого провадження;
7) розумність строків виконавчого провадження;
8) співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Суд наголошує, що Європейським судом з прав людини багаторазово розглядались та вирішувались справи з приводу невиконання в Україні рішень судів або занадто тривалого їх виконання та кожного разу такі рішення суду були прийняті не на користь України.
Пілотним рішенням Європейського суду з прав людини “ОСОБА_5 проти України” державу було зобов'язано запровадити ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішень національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду з прав людини.
Як багаторазово вказував у своїх рішеннях ЄСПЛ, зокрема і рішенні по справі "Скордіно проти Італії" (N 1) (Scordino v. Italy) N 36813/97, по справі "ОСОБА_5 проти України" Заява № 40450/04) від 15.10.2009 року, якщо йдеться саме про справи стосовно тривалості проваджень, найефективнішим рішенням є запровадження засобу, який би прискорював провадження і не допускав би надмірно тривалого провадження у справі. Так само й у справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим.
Європейським судом з прав людини проблема невиконання рішень національних судів України визнана системною (структурною).
Отже, питання щодо забезпечення в Україні швидкого виконання рішень судів є одним з пріоритетніших на цей час.
Статтею 56 Закону України № 1404 вказано, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Скаржник ОСОБА_1 в обґрунтування скарги посилався на свою незгоду з розміром заборгованості по аліментам, яка визначена державним виконавцем, інших підстав вважати постанову такою, що прийнята всупереч положенням чинного законодавства не наводив.
Суд в межах розгляду скарг, поданих в порядку розділу VII ЦПК України оцінює лише те, чи прийняте відповідне рішення уповноваженим державним виконавцем, у спосіб та в порядку, передбаченому законодавством України, яке регулює порядок виконання судових рішень.
Про існування заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 було відомо протягом тривалого періоду часу, що випливає з його пояснень, доданих до скарги документів, а також і того, що ОСОБА_1 вже звертався до суду зі скаргами на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, в межах виконавчого провадження в судовому порядку надавався дозвіл на примусове проникнення до житла ОСОБА_1, ОСОБА_1 ще у листопаді 2017 року було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України, про що ОСОБА_1 безумовно знав, водночас з позовом про визначення розміру заборгованості по аліментам ОСОБА_1 звернувся лише 29.05.2018 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що скаржником не доведено порушення його прав державним виконавцем в ході виконавчого провадження, а в межах обґрунтування скарги не вбачає в діях державного виконавця будь-яких порушень, які б були допущені державним виконавцем при постановленні постанови про арешт майна, у зв'язку з чим підстав для задоволення скарги не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 447, 448, 450 451 ЦПК України,-
Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження з розгляду скарги ОСОБА_1, стягувач ОСОБА_2, на постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ОСОБА_3 про опис та арешт майна до прийняття остаточного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, про визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів, залишити без задоволення.
Скаргу ОСОБА_1, стягувач ОСОБА_2, на постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ОСОБА_3 про опис та арешт майна залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення через суд першої інстанції.
Суддя О.І. Дацюк