ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
03 вересня 2018 року № 826/4539/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича
до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві
про визнання протиправними та скасування постанов, зупинення виконання за виконавчими документами та зняття арешту,-
20 березня 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волков Олександр Юрійович (далі - Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О.Ю., позивач) з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Шевченківський районний ВДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, відповідач) з вимогами: - визнати протиправними та скасувати постанови відповідача: про відкриття виконавчого провадження № 55901555 від 01.03.2018 року, про відкриття виконавчого провадження № 55901563 від 01.03.2018 року, про арешт майна боржника від 01.03.2018 року у виконавчому провадженні № 55901555 та про арешт майна боржника від 01.03.2018 року у виконавчому провадженні № 55901563; - зупинити виконання за такими виконавчими документами: постанова про відкриття виконавчого провадження № 55901555 від 01.03.2018 року, постанова про відкриття виконавчого провадження № 55901563 від 01.03.2018 року, постанова про арешт майна боржника від 01.03.2018 року у виконавчому провадженні № 55901555 та постанова про арешт майна боржника від 01.03.2018 року у виконавчому провадженні № 55901563; - зняти арешт з усього майна боржника, що накладений постановами від 01.03.2018 року у виконавчих провадженнях №55901555 та № 55901563. Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О.Ю. наголошує на тому, що оскільки у день відкриття виконавчого провадження № 55473765 з примусового виконання виконавчого листа № 804/8220/16, виданого 27.12.2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, боржником були виконані вимоги виконавчого документа, то до нього мають застосовуватись положення частини 9 статті 27 та пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», за якими виконавчий збір не стягуються у разі виконання рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. А відтак постанови про відкриття виконавчого провадження № 55901555 від 01.03.2018 року та № 55901563 від 01.03.2018 року мають бути визнані протиправними та скасовані. На думку позивача, винесення постанов про арешт майна боржника від 01.03.2018 року у виконавчому провадженні № 55901555 та про арешт майна боржника від 01.03.2018 року у виконавчому провадженні № 55901563 суперечать приписам частини 5 статті 36 Закону України «По систему гарантування вкладів фізичних осіб», за якими під час тимчасової адміністрації не здійснюється накладення арешту на майно банку, а тому просить зняти арешти, накладені відповідачем вказаними вище постановами. 11 квітня 2018 року Шевченківським районним ВДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві були надані копії матеріалів виконавчих проваджень № 55473765, № 55901555 та № 55901563 та відзив на позовну заяву. Відповідач у своєму відзиві наголошує на тому, що статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору, а тому підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов відсутні. Також відповідач наголошує на тому, що боржник виконав вимоги виконавчого документу саме в день відкриття виконавчого провадження, а не раніше, а тому такий випадок не підпадає під приписи частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак він діяв у спосіб, визначений даним законом. 04 квітня 2018 року позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву. В даній відповіді Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О.Ю. просить задовольнити позовну заяву. 15 травня 2018 року за заявою представників сторін, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в письмовому провадженні. Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - ВСТАНОВИВ: 05 січня 2018 року за заявою ОСОБА_2 Шевченківським районним ВДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 55473765 з примусового виконання виконавчого листа № 804/8220/16, виданого 27.12.2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, за яким Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. зобов'язано надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за договором № 980-027-000001082 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 03.04.2015 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Даною постановою боржнику надано строк для самостійного виконання рішення в межах десяти робочих днів. Також постановою стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 14 892 гривні та витрати виконавчого провадження у розмірі 201 гривня 10 копійок. 18 січня 2018 року Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О.Ю. подав заяву № 17.01.18/02-вих про закінчення виконавчого провадження. 15 лютого 2018 року, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні № 55473765 відповідачем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. За приписами даної постанови стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження мають бути виділені в окремі виконавчі провадження. Як наслідок, 01.03.2018 року відповідачем було відкрито виконавче провадження № 55901555 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору та виконавче провадження № 55901563 з примусового виконання постанови про стягнення витрат виконавчого провадження. Одночасно, постановами державного виконавця від 01.03.2018 року у виконавчому провадженні № 55901555 та № 55901563 було накладено арешт на все майно, що належить Уповноваженій особі ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкову О.Ю. Незгода з вказаними вище діями та рішеннями обумовила позивача звернутися до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення представника позивача, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини суд зазначає таке. Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII), Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI( далі - Закон № 4452-VI),Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121-III(далі - Закон № 2121-III), Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5) та ін.
Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними та скасування постанов відповідача: про відкриття виконавчого провадження № 55901555 від 01.03.2018 року, про відкриття виконавчого провадження № 55901563 від 01.03.2018 року суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Абзац 1 Частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII встановлює, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
З матеріалів виконавчого провадження № 55901555 вбачається, що воно відкрито 01.03.2018 року на виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 15.02.2018 року у виконавчому провадженні № 55473765.
Виконавче провадження № 55901563 відкрито 01.03.2018 року на виконання постанови про стягнення витрат виконавчого провадження від 15.02.2018 року у виконавчому провадженні № 55473765.
01 березня 2018 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було винесено рішення № 804/779/18, яким Уповноваженій особі ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкову О.Ю. відмовлено у скасуванні постанови про відкриття виконавчого провадження № 55473765.
Одночасно судом встановлено, що станом на 05.01.2018 року добровільне виконання вимог виконавчого листа № 804/8220/16 до відкриття виконавчого провадження № 55473765 не було підтверджено ніякими доказами.
Також даним рішенням встановлено, що Шевченківським районним ВДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві правомірно зазначено в постанові про відкриття провадження необхідність та розмір стягнення виконавчого збору та можливість стягнення витрат виконавчого провадження.
Окрім цього, 28 березня 2018 року рішенням № 804/1827/18 Дніпропетровського окружного адміністративного суду скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 15.02.2018 року у виконавчому провадженні № 55473765.
В той же час даним рішенням встановлено, що винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження від 15.02.2018 року у виконавчому проваджені № 55473765 є правомірним.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За приписами ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Суд, зважаючи на ту обставину, що підставами для винесення оскаржуваних постанов стали постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, які станом на 01.03.2018 року були чинними, вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Аналізуючи вказані вище норми та матеріали виконавчих проваджень № 55901555 та № 55901563, керуючись приписами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що при відкритті даних виконавчих проваджень 01.03.2018 року відповідач діяв: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), своєчасно, тобто протягом розумного строку.
А відтак, суд не вбачає підстав для визнання протиправними та скасування постанов відповідача про відкриття виконавчих проваджень № 55901555 та № 55901563 від 01.03.2018 року.
Вирішуючи позовні вимоги Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про арешт майна боржника від 01.03.2018 року у виконавчому провадженні № 55901555 та зняття арешту з усього майна боржника, що накладений вказаною вище постановою суд зазначає наступне.
З матеріалів виконавчого провадження № 55901555, яке було відкрито на виконання скасованої судом постанови про стягнення виконавчого збору, вбачається, що дане провадження 22.05.2018 року закінчено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону № 1404-VIII на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/1827/18.
Пунктом 2 постанови про закінчення виконавчого провадження № 55901555 від 22.05.2018 року припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Пунктом 2.1 даної постанови знято арешт, накладений постановою № 55901555 від 01.03.2018 року.
Оскільки, на момент прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва рішення у даній справі Шевченківським районним ВДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі 804/1827/18 та поновлено права позивача, шляхом закінчення виконавчого провадження № 55901555, суд вважає, що вказані вище вимоги позивача, виходячи з приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, задоволені бути не можуть.
Щодо позовних вимог Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. визнати протиправною та скасувати постанову відповідача: про арешт майна боржника від 01.03.2018 року у виконавчому провадженні № 55901563 та зняти накладений нею арешт, суд зазначає наступне.
Позивач посилається на те, що оскаржувані відносини мають регулюватися нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який виключає можливість винесення оскаржуваної постанови.
Згідно ст. 2 Закону № 2121-III банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).
За приписами п.7 ч. 2 ст. 46 Закону № 4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
У той же час, п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI визначає поняття Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Аналізуючи дані норми, суд приходить до висновку, що вищевказані обмеження можуть стосуватися лише банку в якому запроваджено тимчасову адміністрацію, та жодним чином не стосуються позивача, як посадової особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, такий арешт було накладено в межах суми стягнення на все майно боржника, яким є Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О.Ю., а не банк.
А від так, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного ВДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника від 01.03.2018 року у виконавчому провадженні № 55901563 та не вважає необхідним зняти накладений нею арешт.
Щодо позовних вимог зупинити виконання за такими виконавчими документами: постанова про відкриття виконавчого провадження № 55901555 від 01.03.2018 року, постанова про відкриття виконавчого провадження № 55901563 від 01.03.2018 року, постанова про арешт майна боржника від 01.03.2018 року у виконавчому провадженні № 55901555 та постанова про арешт майна боржника від 01.03.2018 року у виконавчому провадженні № 55901563 суд зазначає наступне.
Дана позовна вимога фактично є процесуальною заявою позивача, що пов'язана з розглядом та вирішенням даної адміністративної справи.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 374 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Така ухвала підлягає внесенню до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше наступного дня з дня її постановлення.
За приписами статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала.
Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Аналізуючи вказані вище норми, суд приходить до висновку, що дана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки Окружний адміністративний суд міста Києва не володіє повноваженнями суду касаційної інстанцій, а також не видавав оскаржуваний виконавчий документ.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Керуючись приписами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач при вчиненні виконавчих дій та винесенні рішень діяв: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін