ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 серпня 2018 року 14:31 № 826/6181/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Мороз С.С., від відповідача - Федотова К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Ладістен»
доГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ладістен» (далі - позивач/ ТОВ «Ладістен») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі- відповідач/ ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2018 №0000991406.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки кошти оприбутковано позивачем у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Співробітниками Головного управлінням Державної фіскальної служби у Київській області проведено фактичну перевірку медичного центру, що розташований за адресою: Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Лісова, 97, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Ладістен».
Перевіркою встановлено порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.
З результатами проведеної фактичної перевірки, ГУ ДФС у Київській області складено акт від 15.12.2017 №3057/1000/14/36449341 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2018 №0000991406, яким до позивача застосовані штрафні санкції на суму 3096000,00 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15 грудня 2004 року (далі - Положення 637) оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до п.2.6. Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних PK). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Слід звернути увагу, що зазначена норма чітко визначає, що поняття "своєчасно" означає виключно у день одержання готівки.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п. 1.2 Положення № 637, книга обліку розрахункових операцій (далі КОРО) - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Відповідно до п.п. 5, 6 і 8 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 28 серпня 2013 року № 417, використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає, зокрема: наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків; здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.
Використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, зокрема, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
У разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони підклеюються у відповідній книзі ОРО, записи в розділі 2 книги ОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо. Якщо фіскальний звітний чек містить дані про операції службового внесення та службової видачі коштів, то графи 3 і 4 розділу 2 книги ОРО можна не заповнювати.
Таким чином, облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі ОРО передбачає як вклеювання фіскальних звітних чеків РРО у розділ 1 книги ОРО, так і виконання записів у розділі 2 книги ОРО.
Відповідно до ст. 2, п. 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.
Таким чином, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО, оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. При цьому поняття "сукупність" означає, що обидві умови повинні виконуватись, і невиконання хоча б однієї, є порушенням норми загалом.
З аналізу вказаних норм випливає, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають своєчасно та в повній мірі оприбутковувати усю готівку, що надходить до кас, для чого щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, мають друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО з одночасним внесенням відповідних записів про рух готівки.
Згідно п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, - за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про не оприбуткування коштів в касовій книзі ТОВ «Ладістен» та книзі ОРО до РРО ТОВ «Ладістен» на загальну суму 619200,00 грн., а саме: в період з 31.07.2015 по 23.08.2017 через РРО ф/н -3000150703 згідно Z-звітів №1, №2, №3, №4, №5, №6 проведено розрахункові операції в готівковій формі на загальну суму 619200,00 грн., не здійснено облік зазначених готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень у книзі РРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО. Крім того, не здійснювалися записи про надходження готівкових коштів у касовій книзі ТОВ «Ладістен», прибуткові касові ордери не оформлювалися та не друкувались, касова книга, ПКО, ВКО з 2015 року по дату перевірки не велись.
Вказане підтверджується матеріалами справи, а саме матеріалами проведеної перевірки, відповідно до яких, в Книзі обліку розрахункових операцій ТОВ «Ладістен» відсутні будь-які записи, при цьому позивач в позовній заяві не заперечує факту того, що на момент проведення перевірки касова книга не була роздрукована в паперовому вигляді.
Вказані обставини, на переконання суду, свідчать про порушення позивачем встановленого п. 2.6 Положення № 637 порядку оприбуткування готівки. Такі порушення позивачем не спростовано.
Разом з тим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції було прийняте 16.01.2018, тоді як порушення правил здійснення господарської діяльності за неоприбуткування (неповного прибуткування) готівки, мали місце у період з 31.07.2015 по 23.08.2017, з огляду на що суд зазначає наступне.
За своєю суттю передбачена статтею 1 Указу № 436/95 фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України (далі ГК). При цьому, адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, встановлений статтею 250 ГК строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.
Згідно зі статтею 238 ГК за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Статтею 239 ГК передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.
Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки).
Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.
Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) податковий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.
Враховуючи те, що застосований згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штраф є адміністративно-господарською санкцією, то він мав би бути застосований у межах строків, визначених статтею 250 ГК.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 у справі №803/1397/17.
Відтак, на думку суду, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000991406 прийняте 16.01.2018, тому є правомірним застосування штрафних санкцій за випадок не оприбуткування готівкової виручки у КОРО за Z-звітом №6 від 23.08.2017 на суму готівки 305000,00 грн., оскільки у цій частині податкове повідомлення-рішення прийняте з дотриманням строку, передбаченого частиною першою статті 250 ГК (не пізніш як через один рік з дня порушення суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності).
Разом з тим, оскільки інші випадки не оприбуткування готівки мали місце у період з 31.07.2015 по 07.09.2016, тому на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.01.2018 №0000991406 річний строк для застосування адміністративно-господарських санкцій за зазначені порушення норм з регулювання обігу готівки закінчився, що виключає застосування таких санкцій., відтак, податкове повідомлення-рішення від 16.01.2018 №0000991406 підлягає скасуванню в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Ладістен» суми 1571000 грн. штрафної (фінансової) санкції.
В силу норми статті 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно з частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково.
Згідно з частинами першою та третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 77, 143, 243-246 КАС України, суд, -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДІСТЕН" задовольнити частково .
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 16.01.2018р. №0000991406 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДІСТЕН" суми 1571000 грн. штрафної (фінансової ) санкції.
3. В решті позову відмовити.
4. Витрати по сплаті судового збору в сумі 23220грн. відшкодувати на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДІСТЕН" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено 04.08.2018.
Суддя С.К. Каракашьян