04 вересня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2458/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просить:
- визнати протиправними дії щодо відмови в перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання;
- зобов'язати здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з підвищенням його на 150% мінімальної пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02. 2009 у справі № 2а-2008/09/2570 з часу призначення щомісячного довічного грошового утримання - 14.09.2017.
Ухвалою суду від 09.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
25.07.2018 від відповідача надійшов відзив, в якому останній просить, зокрема залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
27.07.2018 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просить поновити строк звернення до суду, оскільки про порушення свого права він дізнався в травні 2018 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 02.04.1993 працював на посаді судді Прилуцького районного суду, з квітня 2004 - суддею Прилуцького міськрайонного суду.
Наказом Прилуцького міськрайонного суду від 12.09.2017 № 52/447/17-ОР відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 12.09.2017 № 2750/0/15-17, статей 24, 116, 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, пункту 4 частини 6 статті 126 Конституції України від 28.06.1996 № 254 к/96-ВР, статті 83 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VІІІ, статей 22, 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР позивача, суддю Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, звільнено з посади судді за його заявою про відставку з 13.09.2017 (а.с.10).
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 у справі № 2а-2008/09/2570 задоволено в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 Визнано неправомірними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області що стосується відмови у зарахуванні позивачу на пільгових умовах до вислуги років та стажу роботи на посаді судді періоду проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан та у призначенні щомісячного довічного грошового утримання на пільгових умовах з 02.11.2005; зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області зарахувати позивачу на пільгових умовах до вислуги років та стажу роботи на посаді судді період проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 20.02.1985 по 10.11.1986, встановити позивачу надбавку до посадового окладу за вислугу років, призначити позивачу щомісячне довічне грошове утримання на пільгових умовах з 02.11.2005, провести нарахування і виплату довічного грошового утримання з підвищенням його на 150 % мінімальної пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та виплатити позивачу недоплачені відповідачем кошти (а.с.17-19).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 залишено без змін (а.с.20-22).
На виконання вищевказаних рішень судів, 19.05.2010 Прилуцьким міськрайонним судом прийнято наказ № 51 про перерахунок щомісячного грошового утримання судді Гумен В.М. з урахуванням стажу роботи судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного (довічного) грошового утримання працюючому судді (а.с.23).
З набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI виплату позивачу щомісячного грошового утримання судді припинено.
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що виплату щомісячного довічного грошового утримання позивачу припинено у 2010 році.
В адміністративному позові позивач заявив вимогу про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання з 14.09.2017.
Натомість, адміністративний позов подано 27.06.2018, згідно штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті (а.с.33).
Вирішуючи питання щодо своєчасного звернення позивача до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно повязано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Тобто практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Для вирішення питання про застосування строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно встановити початок його перебігу.
Відтак, враховуючи, що позивач просить зобов'язати нарахувати відповідні виплати з вересня 2017 року, то право позивача на звернення до суду у спірних правовідносинах відповідно до вимог ч. 2 ст. 122 КАС України мало бути реалізовано у шестимісячний строк, в той час як з позовом до суду звернувся 27.06.2018 з пропуском строку звернення до суду.
Доводи позивача, викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду, суд вважає необгрунтованими та недоведеними з огляду на таке.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Позивач як на поважну причину пропуску строку звернення до суду посилається на те, що дізнався про порушення своїх прав в травні 2018 року вивчаючи кадрові документи та пенсійне законодавство, тому саме з цього часу вважає початок перебігу строку звернення до суду. Проте докази на підтвердження вказаних обставин не надає.
Водночас, матеріали справи свідчать, що позивач звільнений з роботи 13.09.2017.
Відтак позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду за захистом його прав від порушень з боку відповідача, які, на його переконання, тривали з 13.09.2017.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.3-4 ст. 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано жодних доказів поважності причин такого пропуску, тому заявлений позов підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 123, 243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про залишення позову (заяви) без розгляду протягом 15 днів з дня її проголошення у порядку, передбаченому статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.І. Соломко