ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
03 вересня 2018 року № 760/4096/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту-позивач) звернувся до суду позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати бездіяльність відповідача щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку вже призначеної пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» протиправною;
- зобов'язати відповідача перерахувати з 01 жовтня 2017 року та в подальшому виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 15 січня 2011 року), виходячи із розрахунку пенсії в розмірі 90 відсотків від суми щомісячного заробітку, обчисленого відповідно до довідки Прокуратури міста Києва від 15 січня 2018 року №18/10, без обмеження пенсії граничним розміром та без врахування максимальної величини по заробітній платі, на яку нараховано та сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та ЄСВ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером, з 21 лютого 2008 року перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 відсотків посадового/чинного/ окладу.
У зв'язку з черговим підвищенням заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року №1013 (в редакції від 06 вересня 2017 року) позивач 29 січня 2018 року звернувся із заявою до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з проханням провести йому перерахунок раніше призначеної пенсії, відповідно до довідки від 15 січня 2018 року №18/10 виданої прокуратурою міста Києва.
Листом від 05 лютого 2018 року вих. №318/02/4-263 відповідач повідомив позивачу, що йому відмовлено в проведенні перерахунку пенсії, як працівнику прокуратури, оскільки відсутні правові підстави для здійснення такого перерахунку.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року адміністративну справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи було визначено суддю Аверкову В.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2018 року у адміністративній справі №760/4096/18 відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2018 року у справі №760/4096/18 відповідача - Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м.Києві замінено належного відповідача по справі, а саме на Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ: 42098368).
Відповідач у встановлений судом строк надав відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії щомісячне/довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру». Оскільки до 01 червня 2015 року не прийнято закону, що стосувався усіх видів пенсійного забезпечення осіб, у тому числі спеціальних пенсій, відтак положення пункту 5 Прикінцевих положень Закону від 02 березня 2015 року №213-VІІ стосуються порядку призначення та перерахунку пенсій прокураторам, у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення. У зв'язку з вищенаведеним з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Тому, рішення про відому в перерахунку пенсії позивачу, прийнято виключно у відповідності з нормами чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, з 21 лютого 2008 року перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві, що підтверджується пенсійним посвідченням від 21 лютого 2008 року НОМЕР_1 та отримує пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 відсотків посадового/чинного/ окладу.
29 січня 2018 року позивач звернувся із заявою до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з проханням провести йому перерахунок раніше призначеної пенсії, згідно з довідкою від 15 січня 2018 року №18/10 виданої прокуратурою міста Києва відповідно до чинного законодавства.
Відповідач листом від 05 лютого 2018 року вих. № 318/02/4-263 повідомив позивачу, що йому відмовлено в проведенні перерахунку пенсії, як працівнику прокуратури, оскільки відсутні правові підстави для здійснення такого перерахунку.
Позивач вважає, що така відмова відповідача у перерахунку пенсії є протиправною та порушує його права, оскільки право на здійснення перерахунку пенсії передбачене статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Розглянувши справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 13 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування, але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.
Згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення пенсії) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII внесені зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, зокрема частину 18 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
15 липня 2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цього Закону положення, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини 17, 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
Згідно з частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури - відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, підвищено розміри заробітку працюючих працівників прокуратури. Однак порядок та умови перерахунку пенсій працівникам прокуратури даною постановою не передбачені.
За таких обставин, враховуючи вищевказані норми, з 15 липня 2015 року відсутні правові підстави для перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Норми законодавства, якими скасовано право на перерахунок призначених прокурорам пенсій на час розгляду адміністративної справи є чинними, неконституційними не визнавались. Отже, чинним законодавством України скасовано право на перерахунок призначених пенсій прокурорів у зв'язку з підвищенням окладів з 15 липня 2015 року, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку.
Суд не може перебирати повноваження та функції законодавчого органу встановлюючи додаткові підстави для перерахунку пенсії, де їх не визначив законодавчий орган.
Відповідно до пункту 13 Розділу ХІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
Невиконання вимог пункту 13 Розділу ХІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, призвело до правової невизначеності у спірних правовідносинах та ситуації, за якої пенсіонери з числа прокурорів не мають можливості реалізувати своє право на перерахунок пенсії, передбачене статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII.
У той же час, суд звертає увагу позивача на те, що Пенсійний фонд України, як орган державної влади, в силу вимог частини другої статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, відсутність визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, призвела до того, що Пенсійний фонд України не має правових підстав та законного способу дій для реалізації своїх повноважень, що виключає можливість перерахунку пенсії для зазначеної категорії.
Враховуючи наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, орган Пенсійного фонду України не діяв протиправно.
Посилання позивача на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися, також є безпідставним, оскільки зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2014 року №76 до частини 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ та до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім зазначеного, суд звертає увагу, що нездійснення перерахунку пенсії позивачу не призвело до зменшення розміру пенсії працівника прокуратури, яку особа отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих прав та/або позбавленням права на соціальний захист.
Так, у пункті 2.1 рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 зазначено, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні «Ейрі проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища у державах, особливо фінансового становища.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Великода проти України» зазначено, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Відповідно до позиції, викладеної Європейським судом з прав людини у рішенні «Кйартан Асмундсон проти Ісландії», зазначені положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат: «Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень».
Станом на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою відсутній порядок перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури відповідно до правил, встановлених частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, а Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII не містить норм, які б визначали умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Враховуючи наведені положення джерел права, з 01 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII, яким вже по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені згідно зі статтею 50-1 Закону України №1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа №711/6019/16-а), від 02 березня 2018 року (справа №761/21804/17), від 20 березня 2018 року (справа №677/537/16-а).
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, відповідач діяв на підставі чинного законодавства та в межах своїх повноважень.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова