ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
31 серпня 2018 року № 826/16822/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.10.2016 за №0004511306 та №0004521306.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято безпідставно оскільки, відповідач необґрунтовано нарахував податок на суму списаного боргу за кредитним договором, визначивши таку суму як додаткове благо. При цьому, позивач зазначив, що контролюючий орган виходив з того, що позивачем було отримано дохід у вигляді додаткового блага, а саме: сума боргу позивача за договором №11333486000 від 15.04.2008 у розмірі 3374464,54 грн перед ТОВ «Кей-Колект» анульована кредитором за його самостійним рішенням. Водночас, відповідачем не взято до уваги, що тіло кредиту було погашено за рахунок продажу предмета іпотеки, а тому інша частина боргу складає розмір відсотків що виникли внаслідок прострочення виконання зобов'язання.
У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви від 20.02.2017 позивач, окрім наведених вище доводів, звертає увагу суду на те, відповідачем не витребовувались у ТОВ «Кей-Колект» документи, а саме: договір іпотеки між банком та позивачем, договір факторингу та договір відступлення права вимоги укладених між банком та ТОВ «Кей-Колект», тому на думку позивача, невідомо яким чином відповідачем було встановлено та перевірено факт наявності заборгованості у позивача перед ТОВ «Кей-Колект». Крім того, позивач зазначає, що процедура звернення стягнення на іпотечне майно була скасована у встановленому законом порядку, про що свідчить ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015. Також, позивач зазначає, що позапланова перевірка проводилась за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, а повідомлення про анулювання боргу від 21.03.2016, за таких обставин позивач не могла знати про анулювання боргу у 2015 році. Отже, порушено вимоги абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, кредитор не повідомив позивача про анулювання боргу шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладання відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити, в зв'язку з тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки позивачем порушено п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України - не подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік, а також порушено п.16.1 підрозділу 10 розд.ХХ Податкового кодексу України не нараховано та не сплачено військовий збір.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2016 позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору та надано строк для усунення виявлених судом недоліків.
23.11.2016 на виконання вимог ухвали суду представник позивача через канцелярію суду надіслав квитанцію про сплату судового збору по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
14.02.2017 представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про призначення судової бухгалтерської експертизи.
На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл №7263 від 11.10.2017 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/16822/16 та вказану справу 07.11.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 прийнято до провадження адміністративну справу № 826/16822/16, зобов'язано учасників процесу подати до канцелярії суду всі наявні документи та пояснення, які, на думку учасників процесу, мають значення для розгляд. у даної справи.
Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити, наголошуючи на тому, що правових підстав для відмови у застосування податкового компромісу у відповідача немає, що свідчить про допущення останнім протиправної бездіяльності.
Заслухавши пояснення представника позивача та встановивши обставини справи, що є предметом дослідження у даній справі, суд, з урахуванням доводів, наведених в обґрунтування заявленого позивачем клопотання про призначення бухгалтерської експертизи, прийшов до висновку про відсутність необхідності призначення такої експертизи в рамках даної справи.
Відповідач в судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки представника не повідомив, заяв/клопотань до суду не направляв.
Зважаючи на наявність в матеріалах справи письмово викладеної позиції відповідача та достатність доказів в матеріалах справи для розгляду і вирішення справи по суті, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта у даній справі, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача.
У відповідності до частин 1, 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
За змістом пункту 4 частини 9 статті 171 Кодексу, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
Оскільки провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в новій редакції, суд визнав за доцільне вирішити дане питання у судовому засіданні, проведення його призначено до 15.12.2017.
З огляду на наведене та зважаючи на відсутність заперечень сторін, судом ухвалено про здійснення розгляду даної справи у спрощеному провадженні без виклику учасників справи.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, укладено договір про надання споживчого кредиту №11333486000 (далі - Кредитний договір) , відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 160 000 доларів США (що дорівнює еквіваленту 808000,00 грн за курсом на день укладання Договору), тоді як останній зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених вказаним договором повертати кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію та інші платежі.
Одночасно із забезпеченням виконання зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки за №82964 від 15.04.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., та зареєстрований в реєстрі за №10175, згідно якого Іпотекодавець (позивач) передала Іпотекодержателю (банку) в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: 04213, АДРЕСА_1.
11.06.2012 Банк відступив право вимоги ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» відповідно до договору факторингу №4 та договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки до позивача за зобов'язаннями по Кредитному договору.
Державним реєстратором прав на нерухоме майно Сипчу К.І. внесено запис про прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Марченком О.А. рішення від 25.02.2015 №19619255 про державну реєстрацію за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» прав та їх обтяжень квартири за адресою: 04213, АДРЕСА_1. Підставою для реєстрації слугував договір іпотеки №82964 від 15.04.2008.
У подальшому, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» шляхом укладення договору купівлі - продажу (з відкладною умовою) від 27.04.2015 передав у власність ТОВ «СОЛ-ПРОПЕРТІ» квартиру за адресою: 04213, м. Київ, вул. Прирічна, 27.
Листом № 735827/collect-252 від 21.03.2016 ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» повідомив позивача про анулювання боргу, який обліковується станом на 27.02.2015 за кредитним договором №11333486000 від 15.04.2008 у сумі 3374464,54 грн., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 96708,37 дол. США, що за курсом долара станом на 27.02.2015 складає 2684933,82 грн та заборгованість по процентам - 24836,14 дол. США, що за курсом долара станом на 27.02.2015 складає 689530,72 грн. Також, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» повідомило позивача про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній декларації.
Листом №735827/collect-252 від 17.06.2016 ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» повідомив контролюючий орган про те, що нараховані та виплачені суми доходів з ознакою доходу « 126», внаслідок анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_3, на підтвердження зазначеного ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» надано копію повідомлення про анулювання боргу № 735827/collect-252 від 21.03.2016 та копію повідомлення про вручення поштового відправлення.
ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт №232/26-54-13-06-17-2703819644 від 16.09.2016.
В ході проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог:
- п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України - неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік;
- п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на доход фізичних осіб за період, що перевірявся, на суму 674283,91 грн;
- п.16.1 підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України - не нараховано та не сплачено військового збору у розмірі 50616, 97 грн.
На вказаний вище акт перевірки позивачем подані заперечення.
Листом від 06.10.2016 контролюючий орган повідомив позивача про результати розгляду заперечень, в якому вказав, що заперечення на акт перевірки залишено без задоволення, а акт перевірки - без змін.
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.10.2016: №0004511306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 803024,89 грн, з них за податковим зобов'язанням - 674283,91 грн та штрафні (фінансові) санкції - 168740,98 грн; №0004521306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір у розмірі 63271,21 грн, з них за податковим зобов'язанням - 50616,97 грн та штрафні (фінансові) санкції - 12654,24 грн.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне.
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.
У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податку подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 179.7 статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і має бути включена в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року.
Як вбачається зі змісту підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015), законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.
Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» №321-VIII від 09.04.2015, який набрав чинності 07.05.2015, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податку подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 179.7 статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Слід враховувати й положення пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, якими встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таке застосування норм відповідає й основним засадам податкового законодавства, проголошеним у статті 4 Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена в адміністративних справах Верховного Суду у постановах від 20.06.2018 (справа №804/4182/17), від 26.06.2018 (справа №802/1108/17-а), від 14.06.2018 (справа №23/112/16).
Отже, оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, повідомленням про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 12.11.2013, визначена вартість предмета іпотеки відповідно до експертної вартості нерухомого майна у розмірі 1062637,00 грн.
Водночас, листом №735827/collect-252 від 21.03.2016 ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» вказує позивачу про анулювання її боргу за кредитним договором №11333486000 від 15.04.2008, який обліковується станом на 27.02.2015 у сумі 3374464,54 грн.
В своєму листі до контролюючого органу ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» повідомило ДПІ у Оболонському районі про те, що Товариством в якості нового кредитора, самостійно було прийнято рішення про анулювання (прощення) частини кредитної заборгованості ОСОБА_7 за кредитним договором №11333486000 від 15.04.2008.
Підставою для такого рішення кредитора слугували наступні обставини.
Одночасно із забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки за №82964 від 15.04.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., та зареєстрований в реєстрі за №10175, згідно якого Іпотекодавець (позивач) передала Іпотекодержателю (банку) в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
11.06.2012 Банк відступив право вимоги ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» відповідно до договору факторингу №4 та договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки до позивача за зобов'язаннями по Кредитному договору.
Державним реєстратором прав на нерухоме майно Сипчу К.І до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Марченком О.А. рішення №19619255 від 25.02.2015 про державну реєстрацію за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» прав та їх обтяжень квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки №82964 від 15.04.2008.
У подальшому, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» шляхом укладення договору купівлі - продажу від 27.02.2015 передав у власність ТОВ «СОЛ-ПРОПЕРТІ» квартиру АДРЕСА_1.
Наведені обставини були предметом дослідження у адміністративній справі №826/7122/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (правонаступник Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві), Міністерства юстиції України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Марченка О.А. Державної реєстраційної служби України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛ-ПРОПЕРТІ» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
За результатами розгляду справи №826/7122/15 Окружний адміністративний суд міста Києва, з висновками якого погодилась колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва (ухвала від 24.09.2015), задовольняючи адміністративний позов в оспорюваній частині виходив з того, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не у спосіб визначений договором про іпотеку було звернуто стягнення на вказану квартиру; державним реєстратором безпідставно зареєстровано за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» право власності на вказану квартиру за відсутності документу (договір про застереження вимог Іпотекодержателя, укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем), що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2015 у справі №826/7122/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Марченка О.А. Державної реєстраційної служби України №19619255 від 25.02.2015, внесене державним реєстратором Сипчу К.М., номер запису про право власності №8873966. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Станом на день постановлення рішення у справі щодо визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень рішення суду першої і апеляційної інстанцій у справі №826/7122/15 скасовані постановою Верховного суду від 28.08.2018 у зв'язку з непідсудністю даного спору судам адміністративної юрисдикції.
Разом з тим, як на момент повідомлення ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» про анулювання боргу і на момент проведення ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві перевірки позивача, так і на день винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, дії ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» визнані в судовому порядку такими, що вчинені не у спосіб визначений договором про іпотеку було звернуто стягнення на вказану квартиру.
Крім того, на підставі наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, на розгляді в Оболонському районному суду міста Києва перебувала цивільна справа №756/7893/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення у власність квартири.
Рішенням суду першої інстанції від 12.10.2016 у справі №756/7893/16-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартир АДРЕСА_1, укладений 27.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою Мариною Євгенівною та зареєстрований у реєстрі за №1480; скасано запис про реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №9502812, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою Мариною Євгенівною 27.04.2015 о 20:29:58. В решті вимог позову - відмовлено.
Мотивуючи своє рішення Оболонський районний суд міста Києва вказує на те, що ОСОБА_1 набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору-купівлі продажу від 15.04.2008; ТОВ «Кей-Колект» діючи недобросовісно внаслідок обізнаності про відсутність укладеного з позивачкою договору про задоволення вимог іпотекодержателя, продало указану квартиру ТОВ «Сол-Проперті» за договором купівлі-продажу від 27.04.2015 не набувши права власності на цю квартиру, оскільки запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений на підставі рішення державного реєстратора, яке скасовано судовим рішенням, як таке, що не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, суд дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Кей-Колект» в момент укладення спірного договору необхідного обсягу цивільної дієздатності, а саме права розпоряджатися проданим за цим договором нерухомим майном.
Відтак, зважаючи на те, що підставою для прийняття рішення про анулювання боргу позивача за кредитним договором була реалізація ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» права на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання Кредитного договору на підставі ст.37, 38 Закону України «Про іпотеку», а дії з такої реалізації майна були оскаржені в судовому порядку та визнано недійсним договір купівлі продажу заставного майна, контролюючий орган дійшов передчасного висновку щодо збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб.
За встановлених у даній справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0004511306 від 11.10.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 803024,89 грн, з них за податковим зобов'язанням - 674283,91 грн та штрафні (фінансові) санкції - 168740,98 грн.
Окрім того, встановлені у даній справі обставини засвідчують і відсутність правових підстав для застосування до позивача відповідальності за неподання нею декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, обов'язок щодо чого встановлений підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 та пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, оскільки відповідачем не надано доказів та не доведено отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага за 2015 рік.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0004521306 від 11.10.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір у розмірі 63271,21 грн, з них за податковим зобов'язанням - 50616,97 грн та штрафні (фінансові) санкції - 12654,24 грн, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Законом України №71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01.01.2015, внесені зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
З огляду на те, що за встановлених судом обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага відповідачем доведено не було, а тому не підлягає нарахуванню позивачу грошове зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).
Наведені вище обставини в своїй сукупності дають суду підстави для висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст.ст.3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246, гл.10 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві від 11.10.2016 за №0004511306 та №0004521306.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) гривня 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 04213, АДРЕСА_1).
Відповідач - Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ - 3946897, адреса: 04213, м. Київ, проспек Героїв Сталінграду, 58, тел.: 421-38-32).
Суддя: Н.А. Добрівська