29 серпня 2018 року справа № 2340/2898/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить визнати протиправними дії щодо невиплати пенсії за віком з 01.02.2017 по 31.05.2018 та зобов'язати відповідача виплатити позивачу пенсію за віком з 01.02.2017 по 31.05.2018.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком. 01.02.2017 позивачу припинено виплату пенсії у зв'язку із скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи через її відсутність за фактичним місцем проживання. 19.04.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії і надала нову довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та з квітня 2018 року їй було поновлено виплату пенсії. Позивач звернулась до відповідача із заявою про повернення заборгованості по виплаті пенсії за минулий час (з лютого 2017 року), проте відповідач листом 153/С-10 від 26.06.2018 повідомив, що належну позивачу розраховану пенсію за минулий період з 01.02.2017 по 31.03.2018 буде проведено за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України. Вважає невиплату належної їй суми пенсії за минулий період протиправною та такою, що порушує її права.
Відповідач проти позову заперечив, 17.08.2018 надав відзив, в якому зазначив, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, тому належну позивачу розраховану пенсію за минулий період з 01.02.2017 по 31.03.2018 буде проведено за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України.
Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві, дослідивши письмові докази, які містяться у справі, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії ВС №947367.
Позивач є пенсіонером, якій призначена пенсія за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення №1060284736.
З 01.04.2014 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області.
З 01.02.2017 позивачу було припинено виплату пенсії у зв'язку із скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи через її відсутність за фактичним місцем проживання.
Відповідно до довідки Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради №0000516723 від 18.04.2018 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивач перемістилась з району проведення антитерористичної операції в м. Черкаси, вул. Сергія Амброса, б. 40, кв. 52.
19.04.2018 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про поновлення виплати їй пенсії і надала нову довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
На вказану заяву відповідач листом №153/С-10 від 26.06.2018 повідомив позивача, що згідно витягу з протоколу №20/27 від 27.04.2018 засідання комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради для розгляду питань щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім?ям, надання населенню пільг та житлових субсидій в управлінні соціальної допомоги та компенсаційних виплат Департаменту соціальної політики позивачу відновлено виплату пенсії та в червні 2018 року нараховано 1690 грн. (місячний розмір пенсії за червень).
При цьому, відповідно до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Таким чином, належну позивачу розраховану пенсію за минулий період з 01.02.2017 по 31.03.2018 буде виплачено за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України.
Згідно банківської виписки по картковому рахунку позивача (а.с. 19) позивачу виплачено пенсію за червень 2018 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за період з 01.02.2017 по 31.05.2018, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно зі статтею 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 7 Закону № 1706-VII визначає, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у подальшому - Порядок №365), який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядком №365 передбачено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування (пункт 4); для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування; до заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки (пункт 5).
Згідно з пунктом 10 Порядку №365 питання щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам можуть також розглядатися комісіями, утвореними районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. N 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива" за умови включення до складу таких комісій представників органів, що здійснюють соціальні виплати.
Пунктом 11 Порядку №365 передбачено, що Комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого подання.
Пунктом 12 Порядку №365 передбачено, що за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.
Згідно з пунктом 15 Порядку №365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що відповідно до вказаних приписів на підставі рішення комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат позивачу була відновлена виплата пенсії з 01.02.2017, тобто з моменту її припинення. Відтак, рішення щодо відновлення виплати пенсії в цій частині відповідає вказаним приписам та є законним.
Разом з цим, суд вважає протиправним рішення комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат щодо фактичної виплати пенсії позивача за період з 01.02.2017 по 31.03.2018 на підставі окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Дійсно, вказане рішення щодо фактичного припинення виплати пенсії позивача за період з 01.02.2017 по 31.03.2018 прийнято на підставі пункту 15 Порядку №365, однак суперечить Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), який регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Стаття 47 Закону № 1058-IV визначає, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Таким чином, у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Водночас Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як наявність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд зазначає, що відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України для виплати пенсій за минулий період, не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).
Тому, фактично припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.02.2017 по 31.03.2018 було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій адміністративній справі № 805/402/18 від 03 травня 2018 року.
Відповідно до ч. 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Крім того, згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд також бере до уваги, що відповідач не виплати пенсію позивачу за квітень та травень 2018 року.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2017 по 31.05.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000; код ЄДРПОУ 21366538) виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 83000; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсію за віком за період з 01.02.2017 по 31.05.2018.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Руденко