279/3748/18
1-кс/279/1241/18
іменем України
30 серпня 2018 року
Слідчий суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , за участю скаржника ОСОБА_3 -о., представника скаржника ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростень скаргу ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №12018060060000150 від 17.01.2018 року за ст.199 ч.1 КК України на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна,
Скаржник звернувся зі скаргою на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна, в якій вказав, що 10.08.2018 року під час проведення обшуку в орендованому ним приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді від 19.07.2018 року було вилучено належне йому майно. Після проведення обшуку протягом 48 годин слідчий з клопотанням про арешт вилученого майна не звернувся, на час подання скарги арешт на вилучене майно не накладено, тому воно підлягає поверненню йому як власнику.
В судовому засіданні скаржник та його представник доводи скарги підтримали.
Прокурор заперечив проти задоволення скарги, посилаючись на те, що на відшукання вилученого під час обшуку майна слідчим суддею було надано безпосередній дозвіл, тому накладення на таке майно арешту не вимагається.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали скарги, досудового кримінального провадження, встановлено наступне:
Бездіяльність, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 КПК України, є видом бездіяльності, оскарження якої допускається відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України.
Зі скаргою на бездіяльність, яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна може звернутись володілець такого майна.
Відповідно до ч.1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Частина друга вказаної норми містить перелік майна, яке може отримати статус тимчасово вилученого.
КПК України передбачає можливість тимчасового вилучення майна у трьох випадках: 1) у затриманої особи; 2) при проведенні огляду; 3) при проведенні обшуку. Майно є тимчасово вилученим до його повернення або вирішення питання про його арешт.
Відповідно до ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166 (тимчасовий доступ до речей і документів), 170-174 (арешт майна) цього Кодексу.
Невиконання процесуального обов'язку щодо негайного повернення майна особі зумовлює існування процесуального механізму щодо оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, визначеного в п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Відповідно до положень ст.236 ч.7 КПК України тимчасово вилученим майном вважаються вилучені під час проведення обшуку речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та які не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу.
В той же час, речі та документи на відшукання яких безпосередньо надано дозвіл слідчим суддею в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, не можуть вважатись тимчасово вилученим майном, а отже додаткове накладення на них арешту не вимагається.
Судом встановлено, що 10.08.2018 року в орендованому скаржником приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді від 19.07.2018 року під час проведення обшуку було вилучено алкогольні напої, тютюнові вироби, документацію, яка підтверджує їх походження та придбання.
Згідно представлених скаржником документів, він являється орендарем приміщення, в якому було проведено обшук, здійснює в ньому господарську діяльність з реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів відповідно до отриманих ліцензій. Доказів знаходження у вище вказаному приміщенні майна інших осіб не представлено, тому суд виходить з того, що скаржник є власником майна, яке було виявлено та вилучено в приміщенні, на проведення обшуку в якому було дано дозвіл слідчим суддею.
Зі змісту ухвали слідчого судді Коростенського міськрайонного суду від 19.07.2018 року слідує, що в орендованому скаржником приміщенні було надано дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення тютюнових виробів, лікеро-горілчаних напоїв, фінансово-господарських документів, первинних бухгалтерських документів, чорнових записів, які свідчать про придбання та реалізацію товарів підакцизної групи, печаток, товарно-транспортних накладних, договорів, платіжних доручень, комп'ютерної техніки.
Оскільки під час проведення 10.08.2018 року обшуку було вилучено майно, на відшукання якого було надано дозвіл, таке майно не має статусу тимчасово вилученого майна.
Крім того, слідчим було внесено клопотання про арешт вилученого під час обшуку майна, яке на час подання скарги розглянуто не було з причин визначення судом апеляційної інстанції підсудності справи з розгляду клопотання.
Враховуючи, що вилучене під час обшуку 10.08.2018 року майно скаржника не має статусу тимчасово вилученого, накладення арешту на яке не вимагається, поверненню власнику воно не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.303, 306, 307 КПК України,
В задоволенні скарги ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №12018060060000150 від 17.01.2018 року за ст.199 ч.1 КК України на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Копія згідно оригіналу