Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
29 серпня 2018 р. № 820/2509/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бадюков Ю.В.,
при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - Науменко О.П., Ріпик Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61170, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1)
до Національного агентства з питань запобігання корупції (бульв. Дружби Народів, 28, м. Київ, 01103. код ЄДРПОУ 40381452)
про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від певних дій,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі по тексту - відповідач, НАЗК) в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції №№ 384, 385 "Про результати повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки, подані ОСОБА_1, слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області" від 7 березня 2018 року.
- визнати дії співробітників Національного агентства з питань запобігання корупції, які склали та підписали рішення №№ 384, 385 "Про результати повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки, подані ОСОБА_1, слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області" від 7 березня 2018 року протиправними та зобов'язати утриматися від подальших дій, спрямованих на притягнення до відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07 березня 2018 року Національним агентством з питань запобігання корупції прийняті рішення № 384 та № 385 "Про результати повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки, подані ОСОБА_1, слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області", згідно яких суб'єкт декларування при складанні та поданні декларацій особи, уповноваженої функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки не дотримав вимоги пунктів 1,2,3 та 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції". Подав недостовірні відомості на суму понад 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. З вищезазначеним рішеннями позивач не погоджується та просить суд їх скасувати, з огляду на їх не повноту, однобічність дослідження фактів, не об'єктивність, не достовірність та прийняття з порушенням визначеної законом процедури та строків, а також принципу верховенства права.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити, посилаючись на доводи вказані в позовній заяві, відповіді на відзив.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, зазначили, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином, прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1, слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області подані щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави місцевого самоврядування за 2015 та 2016 року, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (т.1 а.с. 84-99).
29 червня 2017 року НАЗК прийнято рішення № 248 «Про проведення повної перевірки декларацій, осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки, яка розпочнеться з 30 червня 2017 року» (т.1 а.с. 231-233), про яке позивача було повідомлено на електронну адресу та через особистий електронний кабінет.
13 вересня 2017 року на адресу позивача НАЗК надіслано лист про надання пояснень та копій підтвердних документів (т.1 а.с.142-143).
22 вересня 2017 року НАЗК прийнято рішення № 769 про продовження з 29 серпня 2018 року строку повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 року, поданих ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 229-230).
07 березня 2018 року НАЗК прийняті рішення № 384 та 385 "Про результати повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки, подані ОСОБА_1, слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області" (т.1 а.с. 16-35).
Не погоджуючись із діями відповідача, вважаючи неправомірними рішення Національного агентства з питань запобігання корупції, позивач звернувся із позовом до суду.
Статтею 2 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII (далі-Закон №1700-VII) встановлено, що відносини, що виникають у сфері запобігання корупції, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, цим та іншими законами, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами.
З 01 вересня 2016 року в Україні стартувала та діє система електронного декларування.
Згідно ч. 1 ст.45 Закону №1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Пунктом 3 частини 1 статті 46 Закону №1700-VII встановлено, що у декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: а) дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування; б) дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості; в) у разі якщо рухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо рухоме майно перебуває у володінні або користуванні, про власників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Положеннями пункту 7 частини 1 статті 46 Закону №1700-VII визначено, що у декларації зазначаються відомості про отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.
В силу приписів абзацу 1 ч. 1 ст. 50 Закону №1700-VII, повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.
Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
Механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції» визначений Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що затверджений Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 № 56 (далі - Порядок №56).
Відповідно до п.1 Порядку №56, встановлено, що він визначає механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларації передбачає такі дії: 1) прийняття Рішення про проведення перевірки; 2) аналіз відомостей про об'єкти декларування (об'єкти нерухомості; об'єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов'язання; видатки та правочини суб'єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб'єкта декларування; членство суб'єкта декларування в об'єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб'єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об'єкти декларування, які мають відображатися в декларації; 3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 цього розділу; 4) направлення Національним агентством відповідному суб'єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу; 5) прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.
Відповідно до пункту 14 розділу III Порядку №56, повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.
У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до: 1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань; 2) суб'єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 15 розділу ІІІ Порядку №56 перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється у таких випадках: 1) звернення до суду з метою отримання інформації стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - підприємця; 2) направлення запиту на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.
У зазначених випадках перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється з дня відкриття судом провадження у справі (направлення відповідного запиту) до дня набрання законної сили рішенням суду (отримання відповіді на зазначений запит).
Зупинення перебігу строку повної перевірки декларації можливе в межах строків, визначених абзацами першим та другим пункту 14 цього розділу.
Судом, при розгляді справи встановлено та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, що проведення перевірки декларацій позивача за 2015 та 2016 роки повинно було закінчитися 28 серпня 2017 року.
При цьому, після закінчення 60 - денного строку, поза межами перевірки та без рішення НАЗК про її продовження на 30 календарних днів відповідачем вчинялися наступні дії щодо її проведення:
- вчинялися запити та отримувались витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 08.09.2017 року стосовно позивача (а.с. 168-169 т. 1);
- вчинявся запит та отримувалася інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - 11.09.2017 року стосовно об'єктів нерухомості, що використовує позивач т. 1 а.с. 173-175);
- складався та направлявся письмовий запит ОСОБА_1 «Про надання пояснень» № 52-08/32486/17 від 13.09.2017 р. (т. 1 а.с. 177-178);
- 30.08.2017 р. отримано відповідь від управління Держпраці у Закарпатській області (вх. № 06/47714/17) (т. 1 а.с. 183);
- 30.08.2017 р. отримано відповідь від Головного управління Держпраці в Одеській області (вх. № 06/47741/17) (т. 1 а.с. 184);
- 30.08.2017 р. отримано відповідь від управління Держпраці у Кіровоградській області (вх. № 06/47761/17) (т. 1 а.с. 185).
В порушення вимог чинного законодавства 22 вересня 2017 року відповідачем прийнято рішення № 769 «Про продовження строку повної перевірки декларацій, осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки, поданих ОСОБА_1» з 29 серпня 2017 року на 30 календарних днів, тобто відповідач, після закінчення 60 денного строку, встановленого для проведення повної перевірки, лише через 25 днів прийняв рішення про її продовження з 29.08.2018 року.
Суд зазначає, що чинним законодавством України не визначено саме такий порядок продовження строку повної перевірки декларацій, осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування на 30 календарних днів - після закінчення 60-денного строку та її продовження з дня наступного після закінчення граничного строку проведення основної перевірки.
Таке продовження має бути вчинено рішенням суб'єкта владних повноважень або до закінчення граничного строку або в цей день й не може бути продовженим після закінчення 60 -денного строку, такий спосіб чинним законодавством не передбачено, а отже подібне повноваження у суб'єкта владних повноважень відсутнє.
Суд відзначає, що фактично 90 - денний строк проведення перевірки декларацій ОСОБА_1 закінчився 27 вересня 2017 року,- у разі своєчасного прийняття рішення «Про продовження строку повної перевірки декларацій, осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки, поданих ОСОБА_1». Такий строк має бути безперервним, окрім випадків зупинення перевірки.
Виходячи з дати прийняття рішення НАЗК від 22 вересня 2017 року коли відповідачем було прийнято рішення № 769 «Про продовження строку повної перевірки декларацій, осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки, поданих ОСОБА_1» датою закінчення 30-денної перевірки, як і останнім 90-м днем проведення перевірки має бути 22 жовтня, що перевищує встановлені Законом 90 днів.
Крім того, лише 07 березня 2018 року НАЗК прийняті рішення № № 384, 385 "Про результати повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки, подані ОСОБА_1, слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області", які відправлені їй поштою 26 березня 2018 року та отримані на відділенні поштового зв'язку 30 березня 2018 року.
Таким чином, враховуючи строки, встановлені для проведення перевірки декларацій позивача, оскаржувані позивачем рішення були прийняті поза межами строку, встановленими для перевірки декларацій.
Рішень щодо зупинення строків проведення перевірки відповідачем не приймалось та на адресу позивача не надсилалось. Зазначене не заперечувалось сторонами по справі.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувані рішення на предмет їх дотримання вимогам приписів ч. 2 ст. 2 КАСУ, ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд відзначає, що відповідачем не наведено, того що оскаржувані рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку, тобто прийняті з порушенням пункту 14 розділу III Порядку № 56, статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції», ч. 2 ст. 2 КАСУ, ч. 2 ст. 19 Конституції України, а відтак позовні вимоги щодо визнання їх протиправними та скасуванню є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про визнання дій співробітників Національного агентства з питань запобігання корупції, які склали та підписали рішення №№ 384, 385 суд відзначає, що пунктом 1 розділу 4 Порядку № 56 передбачено, що за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації (далі - Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації).
Оскільки чинне законодавство не містить обмежень посадових осіб НАЗК щодо складання та підписання означених рішень в залежності від строків проведення перевірки, то в цій позовній вимозі позивачу слід відмовити.
Стосовно вимоги позивача зобов'язання утриматися від подальших дій, спрямованих на притягнення до відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, суд відзначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У п. 2 ч. 1 ст. 4 КАСУ публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, чинним КАСУ не передбачено здійснювати захист не порушених прав та законних інтересів позивача на підставі правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.
У зв'язку з викладеним, адміністративний позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність вчинених дій та прийнятих ним рішень, а відтак оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, отже позов підлягає частковому задоволленню.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61170, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) до Національного агентства з питань запобігання корупції (бульв. Дружби Народів, 28, м. Київ, 01103. код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від певних дій - задовольнити частково.
Скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 384 "Про результати повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1, слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області" від 7 березня 2018 року.
Скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 385 "Про результати повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1, слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області" від 7 березня 2018 року.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції (бульв. Дружби Народів, 28, м. Київ, 01103. код ЄДРПОУ 40381452) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61170, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) в сумі 352, 40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 04 вересня 2018 року.
Суддя Бадюков Ю.В.