Справа № 822/1642/18
іменем України
04 вересня 2018 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 29.03.2018 №550,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області від 29.03.2018 №550 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області" в частині накладення на старшого слідчого СВ Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом начальника ГУНП у Хмельницькій області від 29.03.2018 за №550 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області" на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції.
Підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції став висновок службового розслідування від 29.03.2018 за №26/2018, затверджений начальником ГУНП в Хмельницькій області, в якому встановлено факт неналежного виконання позивачем службової дисципліни, що виразилась у неналежному проведенні досудового слідства у кримінальних провадженнях, порушенні Правил дорожнього руху, негідній поведінці поза службою та проявленні нещирості в ході службового розслідування.
Позивач, вважає, що дисциплінарне стягнення до нього застосовано неправомірно, наказ від 29.03.2018 №550 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області" в частині накладення на старшого слідчого СВ Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції не ґрунтуються на вимогах закону, виданий відповідачем за відсутності належних на те правових підстав та з порушенням встановленого порядку.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного позову від 15.05.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 29.05.2018 зупинено провадження у справі №822/1642/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 29.03.2018 №550, до набрання законної сили судовим рішенням Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/6964/18.
Відповідно до ухвали суду від 23.07.2018 поновлено провадження у справі №822/1642/18, оскільки відпали обставини за яких було таке провадження зупинено.
На адресу суду від представника Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області 31.05.2018 надійшов відзив в якому відповідач зазначає, що не погоджується з твердженнями позивача зазначеними у позовній заяві, оскільки, оскаржуваний наказ від 29.03.2018 №550 винесено в результаті проведення службового розслідування, яке здійснювалось на підставі належних доказів та згідно норм чинного законодавства.
При цьому відповідач зазначає, що Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 зобов'язано поліцейського за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час дотримуватись норм професійної етики, а також при зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати та іронізувати, однак позивачем було проігноровано вказані вище правила, та в результаті чого накладено на останнього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.
Враховуючи наведене, відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Від позивача на адресу суду 16.07.2018 надійшла відповідь на відзив в якій останній зазначив, що не погоджується із висновками зазначеними у відзиві, оскільки постановою Хмельницького міськрайонного суду від 09.07.2018 у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП провадження у справі закрито, та вина позивача у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення судом не встановлена.
При цьому, позивач зазначає, що стосовно перевірки посадовими особами відповідача кримінальних проваджень, в яких позивачем на думку відповідача виявлено численні порушення вимог кримінального процесуального законодавства та наказів МВС України, вважає такі твердження відповідача безпідставними, оскільки у таких кримінальних провадженнях не встановленні особи, які вчинили злочини, при цьому, у двох з них, позивач не був включений до групи слідчих, а відповідно жодних слідчих чи процесуальних дій у них не вчиняв.
Просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши позовну заяву, відзив, відповідь на відзив, оцінивши належні та допустимі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУНП в Хмельницькій області від 26.01.2017 №24 о/с призначений на посаду старшого слідчого СВ Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області.
Згідно ст.14 Дисциплінарного статуту та п. 2.6 Інструкції №230 начальником ГУНП в Хмельницькій області полковником поліції ОСОБА_2 виданий наказ №511 від 26.03.2018 "Про призначення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни слідчим СВ Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1С." яким відповідно призначено службове розслідування.
За результатами службового розслідування, посадовими особами відповідача складений висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни слідчим СВ Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 №26/2018 від 29.03.2018, який затверджений начальником ГУНП в Хмельницькій області полковником поліції ОСОБА_2 У вказаному висновку зазначено, що під час розслідування відповідачем встановлено, що 24.03.2018 за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння відносно ОСОБА_1 працівниками поліції складений адміністративний протокол серії БД № 144388 від 24.03.2018 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БР № 489718 за вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП (невиконання вимог дорожнього знаку 4.2 та не увімкнення покажчика повороту відповідного напрямку руху /п.9.2 б/), протокол про адміністративне затримання серії ХМ № 003154 та відповідно до ст. 5 ЗУ "Про Національну поліцію" застосовано спеціальний засіб "кайданки", а на місці події старший лейтенант поліції ОСОБА_1 по зовнішніх ознаках перебував у стані алкогольного сп'яніння при цьому відмовився від обстеження на встановлення стану алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки, так і в медичному закладі.
Під час спілкування із працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 поводив себе зухвало, намагався втекти з місця події, та не виконував законні вимоги працівників патрульної поліції, через що останні і застосували вищевказаний спеціальний засіб "кайданки".
Згідно висновку службового розслідування відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 під час складання адміністративного протоколу на запитання працівників патрульної поліції про місце роботи проявив нещирість та повідомив, що навчається у вищому навчальному закладі, однак працівниками патрульної поліції в подальшому встановлено, що позивач працює на посаді слідчого СВ Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області.
На підставі вказаних у висновку адміністративних правопорушень наказом начальника Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області від 29.03.2018 №550 за неналежне виконання службової дисципліни, яке полягає у порушенні вимог ст.12, п.п.1,2,3 ст.18 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію", ст.1,2,7 Закону України від 22.02.2006 №3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" ст.ст.2, 9, 28, 39, 40 КПК України Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 14.04.2016 №296, п.п. 2, 4, 6 п.3 розділу VI наказу МВС України від 06.07.2017 №570 "Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України", Присяги та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, які виразились у негідній поведінці поза службою, проявленні нещирості в ході службового розслідування, порушених правил дорожнього руху та неналежному проведенні досудового слідства у кримінальних провадженнях, на старшого слідчого СВ Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції.
Наказом начальника ГУНП у Хмельницькій області від 29.03.2018 №89 о/с "По особовому складу" відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, наказано звільнити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0065384) старшого слідчого слідчого відділення Красилівського відділу поліції ГУНП, з 03 квітня 2018 року.
Позивач, не погоджуючись з вказаним наказом №550, вважає його протиправним та таким, що винесений з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки дисциплінарне стягнення застосовано до нього неправомірно, у зв'язку із чим змушений звернутись до суду за їх захистом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Згідно пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
У відповідності з пунктом 9 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 року №901-VІІІ до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Дисциплінарний статут).
Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету ОСОБА_3 України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно ст.2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до ст.13 Дисциплінарного статуту, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Згідно із ст. 14 Дисциплінарного Статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
При цьому, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).
Згідно пункту 2.1 Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Відповідно до пунктів 8.1 Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.
Згідно п.8.3 Інструкції, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.
Аналізом зазначених нормативно-правових актів, та характером спірних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що постановою Хмельницького міськрайонного суду від 09.07.2018, яка набрала законної сили 20.07.2018 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення передбачених ст.38 КУпАП, при цьому вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення Хмельницьким міськрайонним судом не встановлена.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), яка визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Відповідно до ч.2 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
При цьому, згідно ч.7 розд. 2 Інструкції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Одночасно з цим, відповідно до довідки Хмельницького обласного наркологічного диспансеру про результат токсикологічного дослідження №376 виданої 27.03.2018 виданої на ОСОБА_1, встановлено, що в результаті обстеження на кількісний вміст алкоголю позивачем надано біологічний матеріал (кров) та виявлено алкоголю в крові 0,193% (проміле), що є допустимою нормою відповідно до чинного законодавства.
Також, оглянувши компакт диски з відеозаписами з камер спостереження громадського закладу та з нагрудних відеокамер працівників поліції під час затримання ОСОБА_1, судом не встановлено будь-яких дій, які б створювали негідну поведінку зі сторони ОСОБА_1 до працівників патрульної поліції.
Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, зобов'язано поліцейського за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час дотримуватися норм професійної етики, а також: при зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати та іронізувати.
Суд звертає увагу на те, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, які свідчать про його низькі морально-ділові якості, суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни. Однак провина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку в даному випадку не доведена відповідачем.
При цьому, стосовно посилань відповідача у висновку на порушення позивачем службових обов'язків, що проявились його діями під час розгляду кримінальних проваджень на думку суду є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження цього факту.
Щодо порушення позивачем правил дорожнього руху в результаті чого винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БР № 489718 за вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП (невиконання вимог дорожнього знаку 4.2 та не увімкнення покажчика повороту відповідного напрямку руху /п.9.2 б/) суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
При цьому, звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
На думку суду, звільнення позивача з посади за порушення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП (невиконання вимог дорожнього знаку 4.2 та не увімкнення покажчика повороту відповідного напрямку руху /п.9.2 б/), є крайнім заходом дисциплінарного впливу, що не може бути застосовано в даному випадку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, а отже такий вид дисциплінарно стягнення як звільнення з посади до позивача застосовано неправомірно, в зв'язку із чим наказ Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області від 29.03.2018 №550 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області" в частині накладення на старшого слідчого СВ Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з системного аналізу положень ч.2 ст.9 КАС України та письмових доказів по справі, суд дійшов висновку, що оскільки оскаржуваний наказ про звільнення позивача зі служби є протиправним та підлягає скасуванню, а тому для повного, всебічного захисту прав позивача необхідним є поновлення позивача на раніше займаній ним посаді.
Враховуючи положення статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Одночасно з цим, згідно ч.7 ст.235 КЗпП, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
На підставі п.3 ч.1 ст.371 КАС України, рішення в частині поновлення ОСОБА_1, на посаді старшого слідчого СВ Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, необхідно допустити до негайного виконання.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд враховує ч.2. ст.2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_3 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, аналізуючи норми чинного законодавства України та докази по справі, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв без дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, оскільки оскаржуваний наказ винесений з порушення норм чинного законодавства України при цьому позивача було незаконно звільнено з посади, отже первинне становище позивача до його звільнення з посади підлягає відновленню, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити.
При цьому, згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Однак, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Враховуючи те, що даний спір є трудовим спором про поновлення на роботі, а при цьому, як встановлено судом позивач сплатив судовий збір, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.7 цього Закону, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Враховуючи наведене, повернення судового збору, який був надміру сплачений позивачем можливе лише за відповідним клопотанням, як це передбачено Законом України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 6, 9, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295,371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Лісова, 59,Кузьмин,Красилівський район, Хмельницька область,31047, ідентифікаційний номер - 33988113130) до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області (вул. Зарічанська, 7,Хмельницький,Хмельницька область,29017, ідентифікаційний код - 40108824) про визнання протиправним та скасування наказу від 29.03.2018 №550 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області від 29.03.2018 №550 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області" в частині накладення на старшого слідчого СВ Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції.
Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - 33988113130) на посаді старшого слідчого СВ Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого СВ Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.
Головуючий суддя ОСОБА_4