Справа № 815/3089/18
28 серпня 2018 року о 12 год. 55 хв. м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,
за участю
від позивача: ОСОБА_1 - за паспортом.
від відповідача: Кібалко А.О. - за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: 65069, АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходів за період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року у розмірі 63065,56 грн., у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії,-
До суду 25 червня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: 65069, АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Канатна, 83), в якому позивач просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходів за період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року у розмірі 63065,56 грн., у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, відмовляючи позивачу листом від 19 червня 2018 року за №1446/6-11 в нарахуванні компенсації за втрату частини доходів в зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, протиправно відмовив у виплаті позивачу компенсації, оскільки позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з тим, що відповідачем було порушено строки здійснення перерахунку пенсії та виплачена вона була з порушенням строків.
Так, позивач вважає, що загальна сума компенсації втрати часини доходів за період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року складає 63065,56 грн.
Позивач вважає зазначену відмову протиправною та такою, що порушує його права, оскільки основні умови для виплати позивачу компенсації, передбачені ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV), ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III (надалі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (надалі-Порядок), є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі і пенсії).
При цьому, позивач вважає, що порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування самим підприємством установою чи організацією добровільно чи на виконання рішення суду.
Позивач вважає, що відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», за умови виплати позивачу в лютому 2018 року нарахованої суми недоотриманої пенсії в розмірі 59 109,95 грн., позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з затримкою виплати з 01 січня 2016 року по 01 лютого 2018 року, донарахованої та виплаченої на виконання постанови суду за цей період пенсії.
Ухвалою суду від 02 липня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
У встановлений судом строк, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 62-63).
Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що, на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 року, яку відповідачем отримано 02.01.2018 року, ГУПФУ позивачу 18.01.2018 року зроблено перерахунок пенсії та розрахунок доплати , яку було виплачено у лютому 2018 року у розмірі 53 918,25 грн.
Відповідач зазначив, що доплата у розмірі 53 918,25 грн. має характер разового платежу, а тому ніяким чином не може бути використана в контексті ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Враховуючи, що Законами України про Державний бюджет на відповідний рік не було передбачено видатків для проведення відповідних виплат, зазначена доплата відповідачем позивачу не виплачувалась. При цьому, відповідач акцентував увагу на тому, що Пенсійний фонд не має жодного відношення до виплати зазначеної суми, оскільки остання виплачується органами Державного казначейства за рахунок коштів державного бюджету. Також відповідач у відзиві зазначає, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії), порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання) та затримка виплати доходів один і більше календарних місяців. Враховуючи те, що доходи, в даному випадку пенсія, виплачуються позивачу вчасно, без затримки, підстав для виплати компенсації немає.
Крім того, відповідач вважає, що суму, яку позивач просить нарахувати та виплатити, її розрахунок є необґрунтованим та здійснений з порушенням правил зазначених Порядком. На підтвердження цьому відповідач надає примірний розрахунок компенсації, яким чином він повинен бути розрахований, якщо б на це були правові підстави.
В свою чергу, позивач надав відповідь на відзив (а.с. 67-70), в якій він зазначив, що відповідачем три рази були порушені строки перерахунку та виплати пенсії позивачу, а саме: перший раз 01.01.2016 року - не перераховано та не виплачено пенсію згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року, другий раз - коли поступила довідка Ліквідаційної комісії ГУ МВС України № 11474 від 27.06.2017 року, між тим, пенсію було перераховано та виплачено 05 лютого 2018 року, тобто через місяць та 15 днів.
Позивач на відкритому судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача на відкритому судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд у справі встановив такі факти та обставини.
ОСОБА_1 з 1991 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію, призначену згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (пенсійне посвідчення №11474 від 24 листопада 1998 року).
Суд встановив, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі №522/10400/17 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» №988 від 11 листопада 2015 року, на підставі довідки ліквідаційної комісії УМВС України в Одеській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №11474, починаючи з 01.01.2016р. з урахуванням виплачених сум (а.с. 14-16).
Також суд встановив, що на виконання зазначеної постанови суду, 18 січня 2018 року ГУПФУ в Одеській області проведено перерахунок ОСОБА_1 пенсії у розмірі 54965,25 грн, що підтверджено відповідним розрахунком від 18 січня 2018 року (а.с.30). За відрахуванням податків та зборів: ПДФО - 951, 84 грн., ВЗ - 95, 16 грн., до сплати у розмірі 53 918,25 грн.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось позивачем у судовому засіданні, що позивач отримав присудженні рішенням суду кошти на свій розрахунковий рахунок 05.02.2018 року, що підтверджено випискою по картковому рахунку.
30 травня 2018 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів за період з 01 січня 2016 року.
Листом від 12.06.2018 року (вих. №1444/Б-1) ГУПФУ в Одеській області повідомило позивача про те, що відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії. Враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а позивач вимагав про виплату компенсації частини доходів, отримання яких вирішено в судовому порядку, йому повідомлено про відсутність законних підстав для компенсації втрати таких доходів. Окрім того, управління зазначило, що проведення розрахунку компенсації втрати частини доходу не було предметом судового розгляду справи №522/1400/14, а тому вчинення таких дій Головним управлінням виходитиме за межі зобов'язань, покладених постановою від 06.12.2017 року (а.с.19).
Судом досліджена належним чином засвідчена копія пенсійної справи позивача (а.с. 27-60).
Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача щодо відмови, позивач звернувся з позовом до суду за захистом свого права.
Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи та надані учасниками справи пояснення, суд зробив такі висновки.
Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III від 19.10.2000р. (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 р. (далі - Порядок №159).
Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону № 2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з п. п. 3,4 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому, індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (п.4 Порядку №159).
Згідно з ст. 3 Закону №2050-III, обчислення суми компенсації шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону №2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Частиною 2 ст. 6 Закону №2050-III передбачено, що виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.
Таким чином, основною умовою для виплати позивачу компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), у разі затримки на один і більше місяців. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, а саме добровільно чи на виконання рішення суду.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2014 року № 21-518а14.
У постанові Верховного суду України від 18.11.2014р. у справі № 21-518а14 зазначено, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.
Матеріалами справи підтверджено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду 06 грудня 2017 року у справі №522/10400/17 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» №988 від 11 листопада 2015 року, на підставі довідки ліквідаційної комісії УМВС України в Одеській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №11474, починаючи з 01.01.2016р. з урахуванням виплачених сум».
Також матеріалами справи підтверджено, що на виконання цього судового рішення відповідач здійснив перерахунок 18 січня 2018 року у розмірі 54965,25 грн, що підтверджено відповідним розрахунком від 18 січня 2018 року (а.с.30). За відрахуванням податків та зборів: ПДФО - 951, 84 грн., ВЗ - 95, 16 грн., до сплати у розмірі 53 918,25 грн.
Суд встановив та не заперечувалось сторонами, що на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі №522/10400/17 недоотриману пенсію позивачу, перераховану 18 січня 2018 року вплачено 05 лютого 2018 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_1
Враховуючи положення статті 2 Закону № 2050-III, відповідно до якої компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, а також те, що позивачу було перераховано пенсію наступного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду (рішення отримано відповідачем 02.01.2018 року), та виплачено нараховану пенсію наступного місяця після нарахування, суд вважає, що підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації відсутні.
З огляду на вищевикладені встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідач не порушив норми Закону № 2050-III, а тому відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходів.
Суд вважає доводи позивача про порушення строку нарахування та виплати три рази: з 01.01.2016 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року, другий раз - коли поступила довідка Ліквідаційної комісії ГУ МВС України № 11474 від 27.06.2017 року, та третій раз - після винесення постанови Одеського апеляційного адміністративного суду, але пенсію було перераховано та виплачено 05 лютого 2018 року, тобто через місяць та 15 днів, помилковими та такими, що не стосуються предмету спору, оскільки, відповідно до приписів 2 Закону № 2050-ІІІ, основною умовою виплати компенсації є нарахування та порушення строку виплати саме після здійснення нарахування.
Як вбачається з матеріалів справи, нарахування пенсії було здійснено 18 січня 2018 року та виплачено 05 лютого 2018 року, що не заперечується позивачем, а відповідно є підтвердженням, що відповідач не допустив один місяць і більше затримки виплати після її нарахування, до цього часу, ця пенсія не була нарахована.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про відсутність правової підстави для нарахування та виплати такої компенсації, суд не досліджує правомірність здійсненого позивачем розрахунку цієї компенсації.
Враховуючи те, що у відповідача відсутній обов'язок щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, суд вважає, що позовні вимоги не належать задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами ст. 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: 65069, АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходів за період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року у розмірі 63065,56 грн., у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії,- відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 03» вересня 2018 року.
Суддя Л.Р. Юхтенко
.