Справа № 815/769/18
31 серпня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
23.02.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 08.02.2018 року № 1690 «Про відмову в призначені пенсії», яким відмовлено у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком за Списком № 2;
зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити та виплатити ОСОБА_1 з 17 листопада 2017 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Підстава звернення до суду - позивач вважає, що оскаржуваним рішенням, суб'єкт владних повноважень порушив його права щодо відмови в призначені пенсії.
Ухвалою від 28.03.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
20 квітня 2018 року судом ухвалено рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в нього наявний відповідний страховий стаж за Списком № 2, а тому він 17.11.2017 року, у порядку передбаченому чинним законодавством України, звернувся до відповідача з відповідною заявою про призначення пенсії за віком. До вказаної заяви було додано всі визначені чинним законодавством документи. Проте рішенням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 08.02.2018 року № 1690 йому відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від « 22» листопада 2017 року № 153, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу 12 років 6 місяців згідно п «б» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач вважає вказане рішення протиправним, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.
24.04.2018 року (вх. № 11201/18) від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що після розгляду заяви про призначення пенсії та на підставі наданих документів управлінням винесено правомірне рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років позивачу у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу 12 років 6місяців. Відповідач вказує на те, що позивачем не було надано довідку, що підтверджує спеціальний стаж роботи або довідку про ліквідацію підприємства "Антарктика", а отже в управління були відсутні підстави для зарахування періоду роботи на вказаному підприємстві до спеціального стажу позивача.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судове засідання 01.08.2018 року сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та завчасно. Від представників позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження та за їх відсутності.
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19, 46 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Норми ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачають право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 4, ч. 1 с. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
За рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 62, абз. а) ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до ст. 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат та їх пенсійних активів, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно зі ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до п. 1, п. 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.06.1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
За відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно із п. 2, 3 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників», затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.
З трудової книжки позивача вбачається, що з 19.01.1979 року по 14.01.1980 року працював на посаді машиніста рефрижераторних установок, з 10.12.1981 року по 01.04.1983 року - машиністом аміачно-холодильних установок, з 01.04.1983 року по 25.10.1996 року машиністом аміачно-холодильних установок 4 розряду (а.с. 17-22). Вказані обставини не заперечувались сторонами.
В матеріалах справи наявні архівні довідки Департаменту архівної справи та діловодства , яка підтверджує, що позивач працював на Чорноморському рибопромисловому виробничому орендному підприємстві «Антарктика» та у зазначені періоди дійсно працював з 19.01.1979 року по 14.01.1980 року працював на посаді машиніста рефрижераторних установок, з 10.12.1981 року по 01.04.1983 року - машиністом аміачно-холодильних установок, з 01.04.1983 року по 25.10.1996 року машиністом аміачно-холодильних установок 4 розряду.
Крім того, в матеріалах справи наявна архівна довідка (а.с. 26), яка підтверджує ліквідацію Орендного підприємства "Антарктика" (Чорноморське рибопромислове виробниче орендне підприємство «Антарктика»).
Суд вказує на те, що сторонами не заперечувалось, що посади, які обіймав позивач та роботи зі шкідливими умовами праці належать до Списку № 2.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем доведено пільговий характер своєї роботи у спірний період, пенсійних орган не мав правових підстав відмовляти позивачу в підтвердженні права на зарахування спірного періоду до пільгового стажу, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, не відповідає законодавству України, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відмова відповідача у реалізації права позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах є порушенням його конституційних прав на пенсійне забезпечення.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що позивачем були порушені приписи законодавства України.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи те, що позивач звернувшись до відповідача, подав всі необхідні документи, що передбачені чинним законодавством, то дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії є неправомірними.
Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені в позовній заяві є обґрунтованими, а відповідно такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 08.02.2018 року № 1690 «Про відмову в призначені пенсії», яким відмовлено у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком за Списком № 2.
Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити та виплатити ОСОБА_1 з 17 листопада 2017 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. М. Корой
.