Справа № 819/923/18
27 серпня 2018 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Подлісної І.М.
за участю:
секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Сторчак О.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Тернопільській області в якій просила суд визнати протиправними та скасувати постанови Управління Держпраці у Тернопільській області від 11.05.18 №ТР552/759/АВ/ЗП-ФС в сумі 11169 гривень, №ТР552/759/АВ/ІП-ФС в сумі 3723 гривень, №ТР552/759/АВ/МГ-ФС в сумі 148920 гривень, №ТР552/759/АВ/ТД-ФС в сумі 558450 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.
20 квітня 2018 року посадовими особами Управління Держпраці у Тернопільській області проведено інспекційне відвідування Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 20.04.2018 №ТР552/759/АВ, в якому викладено порушення суб'єктом господарювання законодавства про працю. На підставі Акта інспекційного відвідування відповідачем винесено постанови від 11.05.18 №ТР552/759/АВ/ЗП-ФС в сумі 11169 гривень, №ТР552/759/АВ/ІП-ФС в сумі 3723 гривень, №ТР552/759/АВ/МГ-ФС в сумі 148920 гривень, №ТР552/759/АВ/ТД-ФС в сумі 558450 гривень.
Позивач вважає, що винесені Управлінням Держпраці рішення є протиправними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Наголошено на тому, що встановлені перевіркою порушення законодавства не мали місця, а відповідачем не доведено фактів порушень суб'єктом господарювання вимог Кодексу законів про працю України.
На підтвердження вказаного надав суду копію постанови Тернопільського міськрайонного суду від 05.06.2018 у справі №607/8221/18 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 за ч.1 ст.41 КУпАП України, якою з приводу обставин, що досліджуються у даній справі №819/923/18, закрита за ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу та події адміністративного правопорушення.
Ухвалою судді від 08 червня 2018 року відкрито провадження у справі, ухвалено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 21 червня 2018 року.
Ухвалами суду, постановленими в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в судовому засіданні 21 червня 2018 року, 02 серпня 2018 року та 028 серпня 2018 року в розгляді справи було оголошено перерву до 27 серпня 2018 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд задовольнити їх повному обсязі.
Представник Управління Держпраці в Тернопільській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свою позицію Управління виклало у відзиві на адміністративний позов від 20.06.2018.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що Управління Держпраці у Тернопільської області з метою розгляду заяви ОСОБА_5 від 15.03.2018, на підставі наказу Управління від 16.04.2018 р. №227, направлення від 16.04.2018 №4.1/074/084 було проведено захід державного контролю (інспекційне відвідування) у діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
Під час інспекційного відвідування виявлено відсутність документів, ведення яких передбачено законодавства про працю: копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (або витяг з державного реєстру), копія свідоцтва платника податку, копія договору оренди приміщення, де здійснюється підприємницька діяльність з використанням найманої праці чи копія документа, що підтверджує право власності на приміщення, копії трудових договорів укладених із найманими працівниками у 2017 р., в тому числі звільнених працівників, копії повідомлення органів ДФС про прийнятих працівників у 2017 p., копії табелів обліку використання робочого часу найманими працівниками за період з січня по грудень 2017 р. включно, копії документів про нарахування та виплату звільненим працівникам остаточного розрахунку при звільненні, копії документів про надання щорічних відпусток найманим працівникам, нарахування та виплата відпусток, такий факт зафіксований у Акті про неможливість проведення інспекційного відвідування від 18.04.2018 р. № ТР552/759/НД/АВ та надано Вимогу про надання/поновлення документів від 18.04.2018 р. № ТР552/759ПД, яка вручена ФОП ОСОБА_3
За результатами проведеного заходу державного контролю (інспекційного відвідування) та аналізу наданих документів було складено Акт інспекційного відвідування від 20.04.2018 p. № ТР552/759/АВ. У даному акті зафіксовані порушення законодавства про працю, а саме ч.3 ст.124, ч.6 ст.95, ст.107, ч.1,22 ст.115, ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України, ч.1 ст.24, ч.2 ст.30, ст.33 Закону України «Про оплату праці».
Уповноваженою особою було розглянуто справу про накладення штрафу за порушення законодавства про працю Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпІІ України, у розмірі 558 450 грн. (за 5 працівників), абз. З ч. 2 ст. 265 КЗпП України, у розмірі 11 169 грн., абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у сумі 148 920 грн., абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, у розмірі 3 723 грн., до Державного бюджету України та винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.05.2018 №ТР552/759/АВ/ТД-ФС, №ТР552/759/АВ/МГ-ФС, №ТР552/759/АВ/ЗП-ФС, №ТР552/759/АВ/Ш-ФС, за якими фізичну особу - підприємця ОСОБА_3. накладено штрафи.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з даною позовною заявою.
Визначаючись щодо правовідносин які виникли між сторонами суд виходив з наступного.
Відповідно до положень ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким державним органом є Держпраці України, відповідно до покладених на неї завдань.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до п.п.3 п.4 Положення на Державну інспекцію з питань праці України покладено завдання здійснювати державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
Пунктом 7 Положення встановлено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено Управління Держпраці в Тернопільській області, реорганізувавши шляхом злиття Територіального управління Держгірпромнагляду в Тернопільській області та Територіальної державної інспекції з питань праці в Тернопільській області.
Заходи державного контролю (інспекційні відвідування) проводяться відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295 (далі - Порядок 295).
Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.
Пунктом 5 Порядку 295 передбачено підстави здійснення заходів державного контролю, зокрема: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.
Підпунктом 3 визначено, що заходи проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1. 2. 4-7 цього пункту.
Виходячи з наведених положень діючого законодавства, Управління Держпраці у Тернопільській області має право на здійснення перевірок за додержанням підприємствами, установами та організаціями законодавства про працю та складання, за результатами перевірки, документів відповідно до положень.
В судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи по суті судом встановлено наступне.
Як слідує з постанови №ТР552/759/АВ/ТД-ФС від 11 травня 2018 р., що під час здійснення інспекційного відвідування позивача 17.04.18 в приміщенні Тернопільського центрального універмагу, студії манікюру «ІНФОРМАЦІЯ_1», за адресою АДРЕСА_1, виявлено особу, яка назвалась ОСОБА_4, яка виконувала трудові функції, зокрема повідомляла потенційних клієнтів про асортимент та вартість послуг з манікюру. Згідно з письмового пояснення ОСОБА_4 від 17.04.18, наданого на її робочому місці, вона стажується у позивача на посаді майстра манікюру у студії «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 11.04.18. Графік роботи з 10.00 години до 19.00 години щодня. Згідно з наданого 18.04.18 позивачем наказу №13 від 11.04.18 ОСОБА_4 прийнято на посаду майстра манікюру у студії манікюру «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 11.04.18 та укладено з нею трудовий договір від 0.04.18 №8. Однак, повідомлення територіальному органу ДФС про прийняття її на роботу подано лише 19.04.18 після відвідування інспекторами праці студії манікюру «ІНФОРМАЦІЯ_1». Позивачем не надано документів, що підтверджують повідомлення територіальному органу ДФС про прийняття на роботу працівників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Аналогічні порушення мали місце при використанні праці працівників і впродовж серпня, вересня, жовтня, листопада, грудня 2017 року та січня, лютого, березня 2018 року, що додатково підтверджується табелями обліку робочого часу.
Відповідно до вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем, обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
На підставі наведеного, керуючись абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України відповідачем ухвалено накласти на позивача штраф в розмірі 558450 гривень.
В силу вимог абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Тобто, неповідомлення або невчасне повідомлення позивачем територіального органу ДФС про укладення трудового договору з працівником не передбачає накладення штрафу в порядку, передбаченому а. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
В матеріалах даної адміністративної справи відсутні докази про факт допуску позивачем працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівників на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків, а сам по собі факт невчасного повідомлення органи ДПІ не є підставою для притягнення до відповідальності, оскільки чинне законодавство передбачає відповідальність за неповідомлення про прийняття працівника на роботу, а не несвоєчасне повідомлення.
З викладеного вище випливає, що відповідачем було неправильно застосовано норми матеріального права, що зумовило прийняття неправомірної постанови.
Судом встановлено, що повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу ОСОБА_4 подане позивачем 19.04.2018, а про прийняття на роботу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 подане 15.05.2018.
Як слідує з постанови №ТР552/759/АВ/МГ-ФС, встановлено, що згідно з табелем обліку робочого часу працівників за серпень 2017 року перукар ОСОБА_12 та майстер манікюру ОСОБА_5 працювали у святковий день 24 серпня (День незалежності України), згідно з табеля за жовтень 20 Г року перукар ОСОБА_12 та майстер манікюру ОСОБА_8 працювали у святковий день 14 жовтеня (День захисника України), але у відомостях нарахування заробітної плати за ці місяці оплата у подвійному розмірі за роботу у святкові і неробочі дні не відображена. Аналогічні порушення мали місце в грудні 2017 року щодо працівників ОСОБА_6, ОСОБА_8, які працювали у святковий день 25 грудня (Різдво Христове), а також ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які працювали 8 березня.
В порушення вимог ст. 107 КЗпП України робота у святкові дні в подвійному розмір: працівникам ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7 не оплачена.
Крім того, ч.6 ст.95 КЗпП України встановлено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. А статтею 33 Закону України «Про оплату праці» визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Упродовж серпня-грудня 2017 року заробітна плата найманий працівників залишалась незмінною - 3200 гривень. Серпень 2017 року є базовим місяцем для двох працівників (ОСОБА_7 та ОСОБА_12) і відповідно їм у грудні 2017 року необхідно було індексувати заробітну плату у розмірі 3,2% прожиткового мінімуму. У відомостях про нарахування заробітної плати за грудень 2017 року інформація про нарахування індексації зазначеним працівникам відсутня.
З огляду на встановлені порушення на підставі абз 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України відповідачем накладено на позивача штраф в розмірі 148920 гривень.
Водночас, суд зазначає, що працівникам, що працювали у святкові дні заробітна плата нараховувалась у подвійному розмірі, однак, відповідні працівники отримали мінімальну заробітну плату у місяці, де вони працювали у святкові дні, оскільки в інші дні таких місяців вони працювали меншу кількість годин впродовж робочого дня, тобто ними не виконувався норматив роботи 40 годин на тиждень.
Оскільки укладеними трудовими договорами з обумовленими працівниками передбачено, ще вони отримують мінімальну заробітну плату (п. З договору) за умови виконання робіт в кількості 40 годин на тиждень (п. 4 договору), то для виконання відповідної умови договору щодо виплати розмір; заробітної плати позивач та працівники зменшують кількість відпрацьованих годин, якщо відбуваються випадки роботи певних працівників у святкові чи вихідні дні.
Тобто, працівник отримує заробітну плату за роботу у святковий чи вихідний день у подвійному розмірі за фактичну кількість відпрацьованих годин, однак у звичайні дні працює меншу кількість годин з таким розрахунком, щоб загальна кількість відпрацьованих працівником годин не перевищувала розмір) мінімальної заробітної плати.
У табелях обліку робочого часу не відображена інформація про кількість фактично відпрацьованих годин працівниками, а проставлена лише відповідна відмітка за день роботи працівника чи він працював у цей день, чи був вихідний, у відпустці чи хворий.
Отже, Управління Держпраці не мало правових підстав стверджувати з огляду на табелі обліку робочого часу, що відповідні працівники працювали повий робочий день впродовж відповідних місяців, у зв'язку з чим їм було неправильно нарахована заробітна плата.
Крім того, слід зазначити, що позивач не веде відомості нарахування заробітної плати, натомість для власного обліку веде книгу нарахування заробітної плати, в якій не відображається інформація про кількість відпрацьованих робочих годин, нарахування за роботу у святкові чи вихідні дні тощо, відтак, відповідач не мав правових підстав стверджувати з огляду на книгу нарахування заробітної плати, що відповідні працівники працювали повий робочий день впродовж відповідних місяців, у зв'язку з чим їх було неправильно нарахована заробітна плата.
З огляду на викладене вище, Управління Держпраці у Тернопільській області також не мало правових підстав стверджувати з огляду на книгу нарахування заробітної плати, що позивачем не забезпечено індексацію заробітної плати працівників ОСОБА_7 та ОСОБА_12, оскільки, як було вказано вище, позивач та її працівники регулюють забезпечення отримання мінімальної заробітної плати працівниками з урахуванням усіх визначених законодавством гарантій в оплаті праці зменшенням фактичної кількості відпрацьованих годин.
Як випливає з постанови №ТР552/759/АВ/ІП-ФС в табелях обліку використання робочого часу не проставлено кількість відпрацьованих годин працівниками, що унеможливлює підсумувати відпрацьовані години в обліковому періоді, у зв'язку з чим, на позивача накладено штраф згідно з а. 2 ч. 8 ст. 265 КЗпП України в сумі 3723 гривень.
Так, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи.
Типова форма табелю обліку робочого часу затверджена наказом Міністерства статистики України №277 від 27.10.95 з урахуванням змін, затверджених наказом Державного комітету статистики України №489 від 05.12.08.
Водночас, вказані нормативні акти не були зареєстровані в Міністерстві юстиції України, у зв'язку з чим не набрали законної сили. Відтак, дотримання роботодавцем відповідних форм табелю обліку робочого часу не є обов'язковим.
В судовому засіданні представник позивача додаткового пояснив, що ФОП ОСОБА_3 забезпечує достовірний облік виконуваної працівниками роботи, однак цей облік не ведеться позивачем у табелях обліку робочого часу.
Таким чином, покликання відповідача про незабезпечення достовірного обліку робочого часу працівників ґрунтується виключно на припущеннях.
В постанові №ТР552/759/АВ/ЗП-ФС вказано, що позивач упродовж серпня 2017 року - березня 2018 року виплачувала заробітну плату найманим працівникам єдиним платежем без виплати авансу, що є порушенням ст. 24 Закону України «Про оплату працю», 115 КЗпП України. Зокрема, заробітна плата за серпень 2017 року виплачена 02.09.2017, за вересень 2017 року - 02.10.2017, за жовтень 2017 року - 31.10.2017, за листопад 2017 року - 30.11.2017, за грудень 2017 року - 31.12.2017, за січень 2018 року - 31.01.2018, за лютий 2018 року - 02.03.2018, за березень 2018 року - 03.04.2018.
Крім того, майстер манікюру та педикюру ОСОБА_13 була звільнена 01.02.18, однак, всупереч вимог ст. 116 КЗпП України належні їй при звільненні суми були виплачені лише 02.03.18.
На підставі наведеного відповідачем було накладено на позивача штраф на підставі а. 2 ч. З ст. 265 КЗпП України в сумі 11169 гривень.
З приводу вказаної постанови суд зазначає наступне.
Згідно із ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Вказана норма кореспондується із ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці».
Так, вказаними актами законодавства обумовлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Водночас, у відповідності до вимог абз. 2 ч. 3 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Відтак, законодавством не передбачено штраф згідно з а. 2 ч. З ст. 265 КЗпП України за порушення строків виплати заробітної плати менше, ніж за один місяць.
Окрім того, працівники позивача при прийнятті їх на роботу подали заяви про виплату їм заробітної плати один раз на місяць без виплати авансу. Тобто такі дії позивача були спричинені особистим волевиявленням кожного працівника.
Щодо порушення позивачем вимог ст. 116 КЗпП України, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 116 КЗпП України в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Тобто, законодавство припускає можливість затримки у виплаті суми належної працівнику заробітної плати за умови наявності спору про її розмір.
Як встановлено в судовому засіданні, виплата заробітної плати за один відпрацьований день (01.02.18) ОСОБА_13 відбулась лише 02.03.18 у зв'язку з тим, що в день звільнення ОСОБА_13 не повернула робочий інвентар і невиплачена сума була спірною.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що постанова №ТР552/759/АВ/ЗП-ФС винесена відповідачем передчасно.
Додатково суд зазначає, що у провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала адміністративна справа за матеріалами Управління Держпраці у Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Предметом розгляду даної справи були обставин, що досліджуються у даній адміністративній справі №819/923/18.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2018 року провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_3 іванівни за ч.1 ст.41 КУпАП згідно протоколу про адміністративне правопорушення №ТР552/759/АВ/П/1ПТ від 20.04.2018 року закрито, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Зазначене рішення набрало законної сили 18.06.2018.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2018 року встановлено відсутність події і складу правопорушення.
Це рішення набрало законної сили та має прєюдиційне значення для даної справи. Преюдиція - це обов'язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти на підлягають доказуванню.
В судове засідання, за клопотанням Управління Держпраці у Тернопільській області був викликаний свідок ОСОБА_14, однак, надавати пояснення в якості свідка та відповідно підписати присягу свідка, остання відмовилась. Таким чином, пояснення вказаної особи при вирішенні справи судом не досліджувались.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі вищенаведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження правомірності винесення спірних рішень, а відтак, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю. Постанови Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу на фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (код ЄДРЮОФОПГ НОМЕР_1, 47200, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., с. Петриків) уповноваженими посадовими особами:
- №ТР552/759/АВ/МГ-ФС від 11 травня 2018 р.;
- №ТР552/759/АВ/ЗП-ФС від 11 травня 2018 р.;
- №ТР552/759/АВ/ІП-ФС від 11 травня 2018 р.;
- №ТР552/759/АВ/ТД-ФС від 11 травня 2018 р.
визнати протиправними та скасувати.
Стягнути на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати зі сплати судового збору в сумі 7 222 (сім тисяч двісті двадцять дві) гривні 62 коп. за рахунок бюджетних асигнуваньУправління Держпраці у Тернопільській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 вересня 2018 року.
Головуючий суддя Подлісна І.М.