31 серпня 2018 року м. Рівне №817/1674/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ковальчук Г.М та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: представник не прибув,
третьої особи відповідача: представник не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доДепартаменту захисту економіки ОСОБА_2 поліції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 поліція України
про стягнення грошового забезпечення за час затримки виконання судового рішення, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту захисту економіки ОСОБА_2 поліції України (далі - відповідач) про стягнення з Департаменту захисту економіки ОСОБА_2 поліції України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час затримки виконання судового рішення у справі №817/398/16 за період з 15.12.2016 по 10.01.2017 включно, у сумі 5710,50 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду у справі №817/398/16 позов задоволено частково. Вказаною постановою, серед іншого, поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки ОСОБА_2 поліції України з 01 квітня 2016 року. Стягнуто з Департаменту захисту економіки ОСОБА_2 поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.04.2016 по 14.12.2016 включно в розмірі 54567 грн. 00 коп. (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику). Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки ОСОБА_2 поліції України з 01 квітня 2016 року та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6345 грн. 00 коп. звернуто до негайного виконання. Вказує, що наказ про його поновлення на посаді видано лише 05.01.2018, а фактично до виконання своїх обов'язків він приступив 11.01.2017. Вважає, що вказане рішення в частині поновлення залишалось невиконаним з 15.12.2016 по 10.01.2017, в результаті чого вказаний період часу залишався для нього неоплаченим. Враховуючи , що у ході розгляду справи №817/398/16 встановлено середньоденний розмір грошового забезпечення у розмірі 211,50 грн., а також час вимушеного прогулу у кількості 27 днів, просив стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 15.12.2016 по 10.01.2017 у загальному розмірі 5710,50 грн.
Ухвалою суду від 11.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 31.08.2018 о 10:00 год. Залучено ОСОБА_2 поліцію України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
26.07.2018 за вх.№13231 відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого він заперечує проти позову. Зазначає, що відповідно до постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 в справі № 817/398/16 було зобов'язано поновити позивача на посаді негайно. Оскільки як норми Цивільного кодексу України, процесуальних кодексів, так і норми законодавства про виконавче провадження не встановлюють чіткого визначення терміну "негайно", то позивача поновлено на посаді наказом №9 о/с від 05.01.2017 після отримання Департаментом захисту економіки ОСОБА_2 поліції України 26.12.2016 копії постанови суду. Тому вважає, що підстав для задоволення позовних вимог немає (ас.40-41, 46-49).
30.07.2018 за вх.№13472 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, подано письмові пояснення на позовну заяву, відповідно до змісту яких ОСОБА_2 поліція України вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Вказано, що нормами чинного законодавства не встановлено чіткого визначення терміну "негайно". Враховуючи, що на адресу ОСОБА_2 поліції України копія постанови у справі №817/398/16 надійшла поштою 27.12.2016, то видання наказу про поновлення позивача на роботі 05.01.2018 вважає належним виконанням рішення суду в найкоротший термін (а.с.57-59).
Позивач в судовому засіданні 31.08.2018 адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав та просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. У поданому відзиві на позовну заяву просив справу розглядати без його участі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, у судове засідання не прибув. Про дату, місце і час судового розгляду повідомлявся належним чином.
Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №817/398/16 позов задоволено частково. Визнано дії ОСОБА_2 поліції України щодо проведення атестування ОСОБА_1 протиправними. Визнано протиправним та скасовано рішення Центральної атестаційної комісії № 6 ОСОБА_2 поліції України від 18.02.2016, зазначене в розділі ІV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа, а саме: "4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", яке прийняте стосовно ОСОБА_1. Визнано протиправним і скасовано наказ ОСОБА_2 поліції України від 31.03.2016 № 208 о/с "По особовому складу Департаменту захисту економіки" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію" через службову невідповідність. Поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки ОСОБА_2 поліції України з 01 квітня 2016 року. Стягнуто з Департаменту захисту економіки ОСОБА_2 поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.04.2016 по 14.12.2016 включно в розмірі 54567 грн. 00 коп. (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки ОСОБА_2 поліції України з 01 квітня 2016 року та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6345 грн. 00 коп. звернуто до негайного виконання (а.с.7-13).
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_2 поліції України залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 - без змін (а.с.14-17).
Наказом від 05.01.2017 №9 о/с ОСОБА_2 поліцією України на підставі постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №817/398/16 скасовано пункт наказу ОСОБА_2 поліції України від 31.03.2016 №208 о/с щодо звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 (М-087512), оперуповноваженого управління захисту економіки в Рівненській області, з 31 березня 2016 року зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію" і поновлено його на службі в поліції та на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки в Рівненській області з 01 квітня 2016 року (а.с.18, 53).
06.10.2017, у відповідь на запит позивача про отримання публічної інформації від 28.09.2017, Департаментом захисту економіки ОСОБА_2 поліції України надано лист-відповідь за №299зі, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1, на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 виплачено грошове забезпечення за період вимушеного прогулу з 01.04.2016 по 14.12.2016. Згідно з рапортом начальника УЗЕ в Рівненській області позивач приступив до виконання своїх обов'язків з 11.01.2017 та відповідно йому було нараховано в січні 2017 року грошове забезпечення за 21 календарний день у сумі 14685,30 грн. (а.с.19).
Докази виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.12.2016 по 10.01.2017 у матеріалах справи відсутні.
Не погоджуючись з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, яке було допущено до негайного виконання, та невиплатою йому грошового забезпечення за період з 15.12.2016 по 10.01.2017, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
За приписами ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017, далі - КАС України) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 14 КАС України (в редакції чинній з 15.12.2017) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Частиною 1 ст.370 КАС України (в редакції чинній з 15.12.2017) передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Статтею 371 КАС України (в редакції чинній з 15.12.2017) визначено судові рішення, які виконуються негайно, до яких відповідно до п.3 ч.1 ст.371 КАС України належать рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частиною 2 ст.372 КАС України (в редакції чинній з 15.12.2017) передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст.1 КЗпП України).
За приписами ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
У відповідності до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Отже, встановлений судом факт затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі є підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку. Видання роботодавцем наказу чи розпорядження про поновлення працівника лише завершує період часу, за який можливе стягнення середньомісячного заробітку.
Суд враховує, що відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 01.07.2015 у справі № 6-435цс15, законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття "затримка", як "зволікання", "проволока", за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати не видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про те, що чинним законодавством не визначено часові межі поняття "негайного виконання рішення суду", оскільки саме на роботодавця покладається обов'язок вчинити усі необхідні дії задля найшвидшого поновлення незаконно звільненого працівника на посаді та виплати йому грошового забезпечення за весь період вимушеного прогулу.
Твердження відповідача про вжиття заходів для поновлення на роботі позивача в найкоротший термін після отримання рішення суду від 14.12.2016 не може вважатися належним виконанням обов'язку щодо поновлення позивача на роботі, оскільки не спростовує наявності періоду в часі, який позивач не міг реалізувати своє право приступити до роботи на підставі рішення суду, допущеного до негайного виконання в такій частині.
За таких обставин, на переконання суду, період з моменту прийняття постанови Рівненським окружним адміністративним судом про поновлення особи на посаді до фактичного поновлення працівника та виплати йому грошового забезпечення, тобто з 15.12.2016 по 10.11.2017 є періодом вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення особи на роботі.
Крім того, суд враховує, що у пунктах 46, 48, 51, 53, 54 Рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі "ОСОБА_3 проти України" (заява №40450/04) зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Отже, безперечним є обов'язок роботодавця сплатити незаконно звільненому працівнику як середній заробіток за час вимушеного прогулу, так і середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення.
Відповідно до ст. 94 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового - забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 6 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським ОСОБА_2 поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 року № 260 (далі - Порядок №260) поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Згідно з п. 9 Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
В пункті 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивач приступив до виконання своїх обов'язків з 11.01.2017 та відповідно йому було нараховано в січні 2017 року грошове забезпечення за 21 календарний день із (11.01.2017 по 31.01.2017) у сумі 14685,30 грн.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 по справі №817/398/16 встановлено, що відповідно до довідки Департаменту захисту економіки ОСОБА_2 поліції України №212 від 06.05.2016 середньоденний розмір грошового забезпечення становить 211,50 грн.
Відповідно до частини другої статті 255 КАС України (в редакції до 15.12.2017) обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Згідно з ч.4 ст.78 КАС України (в редакції після 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин суд вважає, що на користь позивача з роботодавця слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5710,50 грн., з розрахунку, що час вимушеного прогулу становить 27 календарних днів з 15.12.2016 по 10.01.2017 (211,50*27=5710,50).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На переконання суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на момент розгляду справи, не надав суду достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність та обґрунтованість своїх дій. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( вул.Буковинська,12/83, м.Рівне,33027, РНОКПП НОМЕР_1) до Департаменту захисту економіки ОСОБА_2 поліції України (вул.Академіка Богомольця, 10,м.Київ,Центральна Частина Києва, Київ,01601, код ЄДРПОУ 40111732), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_2 поліція України (01061, м.Київ, вул. Академіка Богомольця,10, код ЄДРПОУ 40108578) про стягнення грошового забезпечення за час затримки виконання судового рішення, - задовольнити повністю.
Стягнути з Департаменту захисту економіки ОСОБА_2 поліції України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час затримки виконання судового рішення у справі №817/398/16 за період з 15.12.2016 по 10.01.2017 включно, у сумі 5710,50 грн. (сума без сплати податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати даної суми працівнику).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04 вересня 2018 року.
Суддя Борискін С.А.