Справа № 127/16676/18
Провадження № 2/127/2825/18
31 серпня 2018 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Ан О.В.,
за участю секретаря Мельника А.В.,
відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
Позивач звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги мотивовані тим, що шлюб між сторонами було зареєстровано 18.09.1993 року у міському відділі актів запису громадського стану виконавчого комітету Вінницької міської ради. Від шлюбу у сторін народилось двоє дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач зазначає, що останні сім місяців шлюбні відносини між подружжям припинились, кожен зі сторін живе своїм життям, загальне господарство не ведеться. Шлюб носить формальний характер, подальше його збереження, примирення не можливе, через те, що у сторін змінились погляди на життя і їхні характери стали несумісними. Спір про поділ майна та визначення місяця проживання, виховання ОСОБА_4 відсутній. У зв'язку з цим позивач просить суд розірвати шлюб зареєстрований з відповідачем.
Позивач до судового засідання не з'явився, однак до суду подав заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд розгляд справи проводити у його відсутність.
Відповідач в судовому засіданні позов визнала, не заперечувала проти розірвання шлюбу зареєстрованого з позивачем. Також, зазначила, що спір про поділ майна подружжя та визначення місця проживання дитини відсутній. Прізвище після розірвання шлюбу змінювати не бажає.
Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 18.09.1993 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (на 4 а.с.).
Причиною розладу в сім'ї стали різні характери і погляди на сімейне життя, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливе і суперечить інтересам сторін.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України.
Згідно із ст.51 Конституції України та ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Відповідно до ст.ст. 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).
Згідно зі ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Оскільки у суду склалася достатня переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя неможливе, що сторони наполягали на розлученні, мали стійке волевиявлення до розірвання шлюбу, а також, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам обох сторін, то суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
При розподілі судових витрат суд керується ст. 141 ЦПК України відповідно до якої у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, таким чином з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача понесені судові витрати, які складаються з 704,80 грн сплаченого судового збору.
Керуючись, ст.ст. 24, 105, 110, 112 СК України, ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 89, 141, 244, 263, 273, ЦПК України суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, укладений 18.09.1993 року у Відділі запису актів громадського стану виконавчого комітету Вінницької міської ради, актовий запис № 2324.
Прізвище відповідача ОСОБА_1 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 704,80 грн (сімсот чотири гривні) 80 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 31.08.2018 року.
Позивач ОСОБА_2, адреса: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1.
Відповідач ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2.
Суддя: