Справа № 161/3092/18
Провадження № 1-кп/161/489/18
м. Луцьк 04 вересня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018030130000103, що надійшов з Луцької місцевої прокуратури 28.02.2018 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лішня Демидівського району Рівненської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, гр. України, непрацюючого, одруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей, не судимого;
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 ч.1 КК України,
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, інспектор СРПП №3 Луцького РВП ОСОБА_6 , поліцейський СРПП №1 Луцького РВП ОСОБА_7 та начальник СРПП №2 Луцького РВП ОСОБА_8 відповідно до розроблених маршрутів заступили на чергування по патрулюванню Луцького району з 08.00 год. 08.02.2018 до 08.00 год. 09.02.2018, на патрульному автомобілі марки «ISUZU», номерний знак « НОМЕР_1 ».
09.02.2018 близько 02.00 год. вказані працівники, рухаючись на службовому автомобілі «ISUZU», номерний знак « НОМЕР_1 », в с. Підгайці Луцького району по вул. Дубнівській, помітили автомобіль марки «МАН 21063», д.н.з. НОМЕР_2 , водій якого рухався з порушення ПДР, а саме п 2.9 (в) - водій керував транспортним засобом з номерним знаком, що не освітлений в темну пору доби.
Зупинивши вказаний транспортний засіб, працівники поліції ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вийшли із службового автомобіля, після чого підійшли до водія автомобіля марки «МАН 21063», д.н.з. НОМЕР_2 та повідомили водію, що він керуєтранспортним засобом з номерним знаком, що не освітлений в темну пору доби, що забороняється ПДР, а саме п 2.9(в) - керування транспортним засобом з номерним знаком, що не освітлений в темну пору доби.
В подальшому, ОСОБА_4 було запропоновано пройти до службового автомобіля для складання постанови про порушення ПДР. Так, ОСОБА_4 перебуваючи на передньому сидінні службового авто вказав, що дійсно керував транспортним засобом з номерним знаком, що не освітлений в темну пору доби, усвідомлюючи, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст. 121 КУпАП, висловив пропозицію про надання поліцейським грошових коштів за не притягнення його до адміністративної відповідальності. Після чого, поліцейський ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_4 про те, що такі дії є неправомірними і за їх вчинення передбачена кримінальна відповідальність передбачена ст. 369 КК України. Однак, ОСОБА_4 керуючий єдиним злочинним умислом передав грошові кошти в сумі 500 гривень інспектору СРПП №1 Луцького РВП ЛВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 за невчинення відносно його дій з використанням наданої поліцейському влади - не
притягнення до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 121КУпАП.
За вказаним фактом пропозиції надання неправомірної вигоди службовій особі, поліцейський СРПП №1 Луцького РВП ЛВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 , керуючись у своїх діях чинним законодавством України, зокрема, Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про запобігання корупції»,усвідомлюючи суспільно небезпечний характер діяння ОСОБА_4 , повідомив про незаконні дії останнього на лінію диспетчерського центру «102».
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст.369 КК України, як пропозиція та надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.
В підготовчому судовому засіданні прокурором та підозрюваним подано угоду про визнання винуватості, укладену, 04.09.2018. Згідно з угодою сторонами погоджена кваліфікація кримінального правопорушення за ст. 369 ч.1 КК України. Сторони погоджуються на об'єм визнання вини обвинуваченим, який повністю визнав свою винуватість, а також не оспорював фактичних обставин справи. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди, з врахуванням наявності пом'якшуючих обставин (щирого каяття, активного сприяння у розкритті злочину, вчинення злочину вперше), ОСОБА_4 буде призначено покарання за ст.369 ч.1 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень. На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України грошові кошти в сумі 500 гривень конфіскувати в дохід держави.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинувачем про визнання винуватості.
Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії злочинів середньої тяжкості.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч.5 ст. 474 КПК України, усвідомлює свої права, наслідки укладення та затвердження угоди, укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого покарання.
Разом з тим встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, зокрема, вимогам ст.ст. 53, 65 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Суд, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, зважаючи, що узгоджене сторонами покарання, відповідає загальним правилам призначення покарань, дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_4 .
Речові докази, згідно ст.100 КПК України, відповідно, залишити при матеріалах кримінального провадження, конфіскувати в дохід держави.
Вирішуючи долю речових доказів у вигляді грошових коштів в сумі 500 грн., суд вважає за необхідне застосувати ст. 96-1 КК України, тобто застосувати спеціальну конфіскацію, оскільки вони безпосередньо були предметом злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.
Арешт, накладений, на підставі ухвали слідчого судді від 16.02.2018 - зняти.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 472, 475 КПК України, суд,
Угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 від 04.09.2018, у кримінальному провадженні №12018030130000103, - затвердити.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 ч.1 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до грошових коштів в сумі 500 (п'ятсот) гривень.
Речові докази:
-грошові кошти в сумі 500 (п'ятсот) гривень, купюрою номіналом 500 гривень в кількості 1 шт., серії УИ 0736734, що знаходяться на зберіганні в камері схову відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», що по пр. Відродження, 1 м. Луцька - конфіскувати в дохід держави.
Арешт, накладений на майно у кримінальному провадженні №12018030130000103, згідно ухвали Луцького міськрайонного суду від 16.02.2018, - скасувати.
На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області, шляхом її подачі через Луцький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1