Справа № 161/10108/18
Провадження № 2/161/2941/18
04 вересня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Подзірова А.О., за участю секретаря судового засідання Кубяк О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
26 червня 2018 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Як підставу позову позивач зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, а вони фактично припинили шлюбні відносини. З наведених вище підстав та з посиланням на приписи ст.112 СК України просить суд розірвати шлюб між сторонами.
Позивач в письмовій заяві просить суд розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач подав заяву в якій визнав позов та просив суд розглядати справу за його відсутності.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09 серпня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області був зареєстрований шлюб між сторонами, про що зроблений актовий запис №996 (а.с.4)
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Відповідно до ч.1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно зі змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружини, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як вбачається зі змісту ч. 3 та 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду від 12.06.1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю встановлено, що проголошена Конституцією охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими.
Статтею 112 СК України визначено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи особливий характер сімейних відносин, які склалися в даній сім'ї, та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, а також беручи до уваги категоричне заперечення сторонами щодо збереження сім'ї, з врахуванням вимог ст.ст. 24, 55, 56, 112 СК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги стосовно розірвання шлюбу є підставними та підлягають до задоволення.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною першою статті 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання позову відповідачем, за позовну вимогу про розірвання шлюбу з нього на користь позивача слід стягнути 50% сплаченого позивачем судового збору, що становить 352,40 грн. Інші 50%, тобто 352,40 грн., слід повернути позивачу безпосередньо із бюджету.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 13, 265 ЦПК України, ст.112 СК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_2, який народився 04 серпня 1978 року, та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - Шкіндер) ОСОБА_4, яка народилася 22 лютого 1990 року, зареєстрований 09 серпня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис №996- розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 набуте у шлюбі прізвище ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок) на відшкодування суми сплаченого судового збору.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 % сплаченого судового збору згідно квитанції АТ «ОТП Банк» від 26 червня 2018 року №127Е5В1В96, що становить 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок). Оригінал цієї квитанції залишити в матеріалах цивільної справи Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/10108/18.
Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачем у справі є ОСОБА_1, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідачем у справі є ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП невідомий, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Повне судове рішення складено та підписано 04 вересня 2018 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області ОСОБА_5