Справа № 161/10541/17
Провадження № 1-кп/161/315/18
м. Луцьк 03 вересня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
у кримінальному провадженні № 12017030010001496 від 01 квітня 2017 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Луцьк, Волинської області, громадянина України, середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, не задовільним станом здоров'я, зареєстрованим місцем проживання та проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , судимого, востаннє 1 жовтня 2015 року Луцьким міськрайонним судом за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, відповідно до ст.71 КК України приєднано покарання до вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 січня 2013 року 1 рік 6 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження,-
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він 31 березня 2017 року близько о 00 годині 30 хвилин, маючи не зняту і не погашену судимість за вчинення умисних тяжких корисливих злочинів, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою відкритого викрадення чужого майна, за попередньою змовою із невстановленою особою незаконно проник до будинку АДРЕСА_2 , де із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого повторно відкрито викрав майно ОСОБА_6 . В той час, коли потерпілий відчинив вхідні двері свого будинку, невстановлена особа нанесла удар правим кулаком по його обличчю, а саме у ліву щоку, внаслідок чого останній впав на підлогу, та, проникнувши в даний будинок, із застосуванням фізичної сили, утримуючи потерпілого ОСОБА_6 однією рукою за голову та притиснувши коліном, нанесла йому кілька ударів кулаком по тулубу, чим спричинила фізичний біль, при цьому вільною рукою дістала із правої кишені штанів ОСОБА_6 його шкіряний гаманець, який матеріальної цінності для останнього не становить, із грошовими коштами в сумі 35 000 гривень та 200 доларів США, що згідно довідки НБУ станом на 01.03.2017 року складає 5 395 гривень 21 копійку. В цей момент ОСОБА_3 незаконно проник через відчинені вхідні двері даного будинку, зайшов у спальну кімнату, де зі столу повторно відкрито викрав мобільний телефон марки “Nomi” моделі “i5030” імеі 1: НОМЕР_1 , імеі2 : НОМЕР_2 , ринкова вартість якого згідно висновку експерта №342 від 30.06.2017 року становить 1621 гривню 67 копійок, в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора ПрАТ “МТС Україна ” № НОМЕР_3 , яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, з кваліфікацією відкрите викрадення чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого та проникненням у житло, за ч.3 ст.186 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.3 КК України не визнав, оскільки злочину не вчиняв, та показав, що зустрівши товариша ОСОБА_8 , погодився на його пропозицію піти разом з ним до знайомого та забрати його дівчину.
Разом з тим, ОСОБА_3 показав, що прийшовши разом з ОСОБА_8 до його знайомого - додому до ОСОБА_9 , він побачив, що там було п'ять людей, з якими посидів та разом з ОСОБА_8 та його дівчиною пішли до їх будинку, де зустріли ОСОБА_10 .
Також, ОСОБА_3 показав, що він з ОСОБА_11 пішов до ОСОБА_12 , де зняли з банкомата кошти, та взявши пляшку пішли до ОСОБА_13 , де сидів в неї півгодини та о 5-тій годині 30-ть хвилин пішов додому.
Окрім того, ОСОБА_14 показав, що коли він був у ОСОБА_9 , то бачив як той в присутності всіх людей, діставав гаманець, і тому всі бачили, що в нього є гроші.
Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України дослідив докази сторони обвинувачення.
Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що святкував новосілля із однокласником та його дружиною, їх донькою, і знайомим, який був разом із ОСОБА_15 , та ще були люди, які йому незнайомі.
Також, потерпілий ОСОБА_6 показав, що ввечері, близько 23-тьої всі розійшлися, а він зачинився і ліг спати, однак, в подальшому, почув що щось стукнуло у вікно і постукали у двері, а тому він відчинив двері, і в будинок заскочили два чоловіка великої будови тіла та збили його з ніг. Один із них забіг та забрав телефон, а інший нанісши біля 4-ьох ударів, забрав з кишені гаманець, в якому було 200 доларів та гривні, та після чого втекли.
Разом з тим, ОСОБА_6 показав, що обличчя нападаючих не бачив, не може сказати чи це був ОСОБА_14 , оскільки він нікого не бачив та і ОСОБА_14 не того зросту, як ті чоловіки.
Окрім того, ОСОБА_6 показав, що він пішов до сусідки та викликав полію, куди його пізніше викликали і сказали, що телефон знайшли, що є і відбитки пальців, і взуття. Також, в поліції сказали що потрібно когось впізнати, оскільки справу не можна бути розслідувати, привели і він сказав, що знає ОСОБА_3 , бо він був в нього вдома, після впізнання йому працівники поліції повернули телефон.
З протоколу огляду місця події від 31 березня 2017 року, а саме: приватного будинку без зазначення номера чи інших реєстраційних ознак нерухомого майна, по вул. Верещагіна в м. Луцьку, за участі спеціаліста та двох понятих, оглянуто прилеглу територію до будинку, зовнішній вид будинку та кімнати будинку.
Також, встановлено, що під час огляду виявлено розбите скло у вікні та вилучені сліди крові, сліди рук із посуду та сліди взуття (а.с.159-167 ).
З протоколу пред'явлення для впізнання від 07 квітня 2017 року встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 впізнав особу, яка 31 березня 2017 року, близько 00 год. 30-ть хв. проникла до нього додому, вказавши на ОСОБА_16 (а.с.172).
З протоколу пред'явлення для впізнання від 07 травня 2017 року встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 впізнав особу, яка 31 березня 2017 року проникла до будинку та відкрито заволоділа у нього грошовими коштами та мобільним телефоном, яким виявився ОСОБА_3 (а.с.168-170 ).
З протоколу слідчого експерименту від 21 червня 2017 року встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 розповів та показав на місці, як біля 23-тьої години 31 березня 2017 року до нього постукали в двері та сказали “Льоха відкривай”, а в подальшому відчинивши двері, отримав від чоловіка високого росту удар кулаком в голову, від якого він упав та притиснувши його до підлоги, витягнув в нього з правої кишені гаманець з грошима.
Також, ОСОБА_6 показав, що бачив як повз них в будинок забіг ОСОБА_17 , по прізвиську “ ОСОБА_18 ”, з яким попередньо випивав (а.с.173-188).
В судовому засіданні суд, за клопотанням сторони обвинувачення повторно допитав потерпілого ОСОБА_6 , який показав, що підтверджує покази, які він давав в попередньому судовому засіданні, заперечив, що на нього здійснив напад ОСОБА_3 ..
Окрім того, ОСОБА_6 , відповідаючи на запитання прокурора, показав, що під час проведення слідчого експерименту він дійсно показував, де відпочивав перед нападом, за яких обставин йому чоловік наніс удар, однак, не підтвердив обставини, що зазначені в протоколі проведення слідчого експерименту, оскільки цей протокол йому не знайомий, в судовому засіданні побачив його вперше, що підтверджує відсутність його підпису.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показала, що з весни знайома із Розкошинським, який біля 23-тьої годин вночі приходив з товаришем та розпивали спиртне.
Також, ОСОБА_19 показала, що коли виходила на пр. Відродження в магазин за пляшкою, то в таксистів за 100 гривень купила для сина мобільний телефон, його продавав високий хлопчина із її району, який був одягнений у чорну куртку.
В подальшому приїхали працівники поліції, забрали телефон і сказали, що він крадений, тому забрали її у міськвідділ.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показав, що телефон “Номі” подарувала йому мама ОСОБА_19 , розповівши, що купила його, не зазначивши в кого і де.
Також, ОСОБА_20 показав, що телефоном користувався до того моменту, коли приїхали працівники поліції, повідомили, що телефон крадений та вилучили телефон, а його забрали на допит у відділ поліції.
З протоколу огляду місця події-службового кабінету слідчого встановлено, що слідча вилучила в ОСОБА_20 мобільний телефон “Номі” (а.с.190 ).
З заяви ОСОБА_20 поданої на ім'я слідчої ОСОБА_21 вбачаються дані, що ОСОБА_20 добровільно надав працівникам поліції мобільний телефон “Номі”, якого подарувала йому мати (а.с.189).
З протоколу пред'явлення речей для впізнання від 11 травня 2017 року встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 впізнав по ознаках власний телефон “Номі”, яким заволоділи 31 березня 2017 року (а.с.191-198 ).
З висновку експерта №342 від 30 червня 2017 року встановлено, що ринкова вартість мобільного телефону “Номі” станом на 31 березня 2017 року могла складати 1621 гривень 67 копійок (а.с.201-205 ).
В судовому засіданні, сторона захисту, окрім показів обвинуваченого ОСОБА_3 , доказів відповідно до ст.ст.22,349 КПК України для спростування обвинувачення чи для недоведеності вини не подала.
Під час виступу в судових дебатах представник потерпілого ОСОБА_5 зазначив, що потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні не підтвердив обставину, що ОСОБА_3 проник в будинок та заволодів його майном, а тому за відсутності доказів вини ОСОБА_3 , просив суд прийняти законне рішення на підставі поданих сторонами доказів.
Під час виступу в судових дебатах обвинувачений ОСОБА_3 заявив про його невинність в скоєнні кримінального правопорушення.
Окрім того, захисник ОСОБА_7 просила визнати недопустимим та неналежним доказом протокол слідчого експерименту з участю ОСОБА_6 , оскільки він здобутий всупереч вимог КПК України, про що свідчить складання протоколу за відсутності підпису потерпілого, та просила виправдати ОСОБА_3 за відсутності інших належних та допустимих доказів його вини.
Таким чином, суд, на підставі об'єктивно проведеного аналізу поданих доказів, встановив, що покази потерпілого ОСОБА_6 щодо проникнення в житло та заволодіння майном підтверджуються протоколом огляду місця події від 14 квітня 2017 року, доводять зазначені обставини та визнають їх сторони як допустимі докази.
Разом з тим, суд встановив, що стороною обвинувачення не доведено наявності складової частини об'єктивної сторони кримінального правопорушення, а саме: кваліфікуючої ознаки зазначеної в диспозиції статті за якою ОСОБА_3 притягається до кримінальної відповідальності, а саме: відсутності обставини небезпечності насильства для життя та здоров'я потерпілого, оскільки стороною обвинувачення всупереч п.2 ч.2 ст.242 КПК України, не проведено обов'язкову експертизу для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.
Окрім того, суд встановив, що клопотання захисника ОСОБА_7 щодо визнання недопустимим доказом слід задовольнити, визнати протокол слідчого експерименту від 21 червня 2017 року на підставі ст.86 КПК України недопустимим доказом, оскільки він здобутий всупереч п.3 ч.3, ч.4 ст.104, ч.3 ст.223 КПК України, а саме: без роз'яснення ОСОБА_6 перед початком слідчої дії передбачених ст.56 КПК України, прав та обов'язків потерпілого та без попередження про кримінальну відповідальність за ст..384 КК України, а роз'яснення прав передбачених ст..42 КПК України підозрюваного, яким ОСОБА_6 не являється, та без зазначення в протоколі способу ознайомлення потерпілого ОСОБА_6 з протоколом, що об'єктивно підтверджується відсутністю в ньому його підпису, та з врахуванням його показів в суді, що протокол бачить вперше.
Разом з тим, суд встановив, що протокол пред'явлення особи для впізнання від 07 травня 2017 року з участю ОСОБА_6 , на підставі ст.86 КПК України слід визнати недопустимим доказом, оскільки він здобутий всупереч ч.3 ст.223, ч.1 231 КПК України, а саме: без роз'яснення ОСОБА_6 перед початком слідчої дії передбачених ст.56 КПК України, прав та обов'язків потерпілого.
Разом з тим, суд встановив, що протокол пред'явлення особи для впізнання від 07 квітня 2017 року з участю ОСОБА_6 , на підставі ст.86 КПК України слід також визнати недопустимим доказом, оскільки він здобутий всупереч ч.3 ст.223, ч.1 231 КПК України, а саме: без роз'яснення ОСОБА_6 перед початком слідчої дії передбачених ст.56 КПК України, прав та обов'язків потерпілого.
Також, суд встановив, що протокол пред'явлення речей для впізнання від 11 травня 2017 року не доводить та не спростовує вину ОСОБА_3 ..
Оскільки, сторона обвинувачення інших належних та допустимих доказів вини ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушенні, передбаченого ч.3 ст.186 КК України не подала, тому на підставі ст. 373 ч. 1 п.2 КПК України, за не доведеності вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, слід ухвалити виправдувальний вирок.
Відповідно до ст.124 КПК України не передбачено стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого у разі ухвалення виправдувального вироку.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України арешт, накладений на майно, згідно ухвал слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2017 року - скасувати.
Рішення про долю речових доказів суд приймає відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 370, 373.374 КПК Українисуд,-
Визнати ОСОБА_3 невинним у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.186 КК України та виправдати за недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення.
Скасувати арешт, накладений на майно, згідно ухвал слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2017 року, а саме:
-на чоловічу балонову куртку синього кольору, чоловічу матерчату куртку біло-зеленого кольору з надписом «Savvy», чоловічі кросівки чорного кольору з надписом «New balance», чоловічі кросівки синього кольору з надписом «N», чоловічі кросівки чорно-білого кольору з надписом «Adidas», чоловічі черевики чорного кольору з надписом «Fudaer», чоловічі черевики чорного кольору з білою смужкою, що були вилучені 14.04.2017 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ;
-на чоловічі замшеві туфлі синього кольору 45-розміру, мобільний телефон марки «Нокіа» чорного кольору із імеі: НОМЕР_4 , що були вилучені 14.04.2017 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_3 .
Речові докази, а саме: мобільний телефон марки “Nomi” моделі “i5030” імеі 1: НОМЕР_1 , імеі2 : НОМЕР_2 - відданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 - після набрання вироку законної сили - повернути як володільцю.
Судові витрати в сумі 1186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) гривень 44 копійок за проведення експертиз прийняти за рахунок держави.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченому в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий ОСОБА_1