Справа № 146/314/18
Іменем України
"04" липня 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,
з участю секретаря Бойко Т.Є.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Томашпіль справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-
14 березня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить поділити майно набуте за час проживання у шлюбі між нею та ОСОБА_3 та визнати за нею ? ідеальну частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 швейну машинку вартістю - 100 гривень; ванну вартістю - 100 гривень; електрокамін вартістю - 80 гривень; трильяж вартістю - 600 гривень; стінку вартістю - 1000 гривень; холодильник вартістю 1100 гривень; прихожу вартістю 1500 гривень. На загальну суму 34480 гривень (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят гривень). Визнати за ОСОБА_3: ? ідеальну частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 унітаз вартістю - 100 гривень; мийку вартістю 100 гривень; ліжко двохспальне вартістю 1000 гривень; телевізор вартістю - 600 гривень; тумбочку під телевізор вартістю - 300 гривень; масляний камін вартістю 80 гривень; електрозварювальний апарат вартістю - 2000 гривень; електродрель вартістю - 1000 гривень; електрорубанок вартістю - 1000 гривень; бензопилу вартістю - 1500 гривень; пилораму вартістю - 1100 гривень; підсилювач до телевізора вартістю - 100 гривень; антену вартістю - 800 гривень. На загальну суму 39680 гривень (тридцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят гривень). Та стягнути з ОСОБА_3 на її корить 5200 грн, як різницю у вартості майна.
Даний позов обґрунтований наступним.
З 28 липня 1995 року сторонни перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 05 липня 2017 року.
За час спільного проживання сторонами було нажито житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 оформлений на ім'я відповідача на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01 лютого 2001 року приватним нотаріусом Томашпільського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 62 вартістю - 60000 грн; швейна машинка вартістю - 100 грн; ванна вартістю - 100 грн; унітаз вартістю 100 грн; мийка вартістю - 100 грн; електрокамін вартістю - 80 грн; ліжко двохспальне вартістю - 1000 грн; трильяж вартістю 600 грн; телевізор вартістю - 600 грн; тумбочка під телевізор вартістю - 300 грн; масляний камін вартістю - 80 грн; електрозварювальний апарат вартістю - 2000 грн; електродрель вартістю - 1000 грн; стінка вартістю - 1000 грн; холодильник вартістю - 1100 грн; електрорубанок вартістю - 1000 грн; бензопила вартістю - 1500 грн; пилорама вартістю - 1100 грн; підсилювач до телевізора вартістю - 100 грн; антенна вартістю - 800 грн; прихожа вартістю - 1500 грн на загальну суму 74160 грн.
Дана обставина підтверджується актом опису майна від 30 січня 2018 року, складеним в присутності депутата Вапнярської селищної ради ОСОБА_4
В добровільному порядку відповідач не бажає поділити нажите в шлюбі майно, тому з даним позов ОСОБА_2 вимушена звернутися до суду.
В подальшому, до початку розгляду справи по суті позивач ОСОБА_2 позовні вимоги змінина, відмовившись від позовної вимоги, щодо стягнення з ОСОБА_3 на свою користь різницю у вартості майна в сумі 5200 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_1 змінену позову заяву підтримали, посилаючись на обставини зазначені в ній.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні змінені позовні вимоги визнав повністю, не заперечував проти задоволення позову.
Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, пояснення відповідача по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом встановлено, що 28 липня 1995 року в Комаргородській сільській раді Томашпільського району Вінницької області між сторонами було укладено шлюб, який було розірвано рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 05 липня 2017 року (а.с.9-10).
Як вбачається з договору купівлі-продажу від 01 лютого 2001 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, засвідченого приватним нотаріусом Томашпільського районного нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_3 було придбано одноповерховий житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Крім того, судом встановлено та незаперечується сторонами по справі, що протягом спільного проживання у шлюбі сторонами було придбано слідуюче майно: швейна машинка вартістю - 100 грн; ванна вартістю - 100 грн; унітаз вартістю 100 грн; мийка вартістю - 100 грн; електрокамін вартістю - 80 грн; ліжко двохспальне вартістю - 1000 грн; трильяж вартістю 600 грн; телевізор вартістю - 600 грн; тумбочка під телевізор вартістю - 300 грн; масляний камін вартістю - 80 грн; електрозварювальний апарат вартістю - 2000 грн; електродрель вартістю - 1000 грн; стінка вартістю - 1000 грн; холодильник вартістю - 1100 грн; електрорубанок вартістю - 1000 грн; бензопила вартістю - 1500 грн; пилорама вартістю - 1100 грн; підсилювач до телевізора вартістю - 100 грн; антенна вартістю - 800 грн; прихожа вартістю - 1500 грн.
Дані обставини також підтверджуються актом обстеження умов проживання, складеного депутатом Вапнярської селищної ради Томашпільського району Побережним Ю.О. (а.с. 6).
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Частинами 1, 2 ст. 61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Згідно з ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про те, що спірний житловий будинок та решта майна було придбано сторонами у період шлюбу та для потреб сім'ї, джерелом набуття яких були спільні сумісні кошти.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та обєктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний звязок у сукупності, зясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 60, 69-72 СК України, п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», статтями 12, 13, 76, 78, 95, 163, 206, 354 ЦПК України суд, -
Змінені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2:
- ? ідеальну частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1
-швейну машинку вартістю - 100 гривень;
-ванну вартістю - 100 гривень;
-електрокамін вартістю - 80 гривень;
-трильяж вартістю - 600 гривень;
-стінку вартістю - 1000 гривень;
-холодильник вартістю 1100 гривень;
-прихожу вартістю 1500 гривень
На загальну суму 34480 гривень (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят гривень).
Визнати за ОСОБА_3:
- ? ідеальну частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1
-унітаз вартістю - 100 гривень;
-мийку вартістю 100 гривень;
-ліжко двохспальне вартістю 1000 гривень;
-телевізор вартістю - 600 гривень;
-тумбочку під телевізор вартістю - 300 гривень;
-масляний камін вартістю 80 гривень;
-електрозварювальний апарат вартістю - 2000 гривень;
-електродрель вартістю - 1000 гривень;
-електрорубанок вартістю - 1000 гривень;
-бензопилу вартістю - 1500 гривень;
-пилораму вартістю - 1100 гривень;
-підсилювач до телевізора вартістю - 100 гривень;
-антену вартістю - 800 гривень
На загальну суму 39680 гривень (тридцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят гривень).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст рішення виготовлено 05 липня 2018 року
Суддя: О. В. Пилипчук