ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
"04" вересня 2018 р. справа № 347/1429/18
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., дослідивши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Яворівської сільської ради, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправним і скасування рішення ХІХ сесії сільської ради VІІ демократичного скликання №121 від 07.06.2018, -
ОСОБА_1 звернулася в Косівський районний суд Івано-Франківської області із позовом до Яворівської сільської ради, третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправним і скасування рішення ХІХ сесії сільської ради VІІ демократичного скликання №121 від 07.06.2018, яким відповідач вирішив новий договір оренди не укладати, а спірну земельну ділянку площею 1,00 га залишити в користуванні ОСОБА_2 без права оренди.
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03.08.2017 дану справу передано на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Вказана адміністративна справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 30.08.2018.
Суд зазначає, що передавши вказану справу, суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області правовідносини, з приводу яких виник спір, вважає публічно-правовими та такими, що належать до юрисдикції адміністративного суду.
Однак це є помилковим твердженням, а даний спір таким, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.
Відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі «Занд проти Австрії», заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &ln;…&g&; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із пунктами 1 та 2 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Статтею 19 КАС України визначено перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, згідно із пунктом 1 частини 1 вказаної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 вказаного Кодексу).
Так, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати у зв'язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.
Правовий статус сільських, селищних, міських рад визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 за №280/97-ВР.
Зі змісту статті 10 зазначеного Закону слідує, що ради є органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси відповідних територіальних громад та здійснюють повноваження, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Представницькі органи місцевого самоврядування, виконавчі органи місцевого самоврядування (виконавчі комітети, відділи, управління, тощо) діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно із частинами 3 та 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Повноваження міських рад у галузі земельних правовідносин передбачені частиною 1 статті 12 Земельного кодексу України.
При цьому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено судом, предметом розгляду у цій справі є протиправні дії, на думку позивача, Яворівської сільської ради, які полягають фактично у наданні спірної земельної ділянки, права на яку втратила ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням тимчасового договору оренди, а відтак право на неї набули і інші особи, зокрема й позивач, яка хоче використовувати її для пасовища. Позивач вважає такі дії відповідача порушенням норм ст.. 92 Земельного кодексу України.
Так, органи місцевого самоврядування можуть бути як суб'єктами приватних правовідносин, так і суб'єктами публічних правовідносин. Причому статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права - цивільні чи публічні вони мають намір реалізувати.
Суд зазначає, що у даній справі спір пов'язаний з реалізацією земельних прав особи, зокрема прав на користування земельною ділянкою. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача чи третьої особи не здійснює, а є особою, яка представляє власника державного чи комунального майна. Права, за захистом яких звернувся до суду позивач, виникають із земельних правовідносин.
Наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 по справі №809/1946/15, від 22.08.2018 по справі №826/13571/17.
Також, згідно із частинами 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права користування землею), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 по справі №911/4111/16.
Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, зокрема, що виникають з цивільних, земельних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, враховуючи те, що ознаки даного приватно-правового спору притаманні земельним правовідносинам, з урахуванням суб'єктного складу, справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Яворівської сільської ради, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправним і скасування рішення ХІХ сесії сільської ради VІІ демократичного скликання №121 від 07.06.2018 підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі у випадку, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 19, 170, 171, 248, 294, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в справі №347/1429/18 за позовною заявою до Яворівської сільської ради, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправним і скасування рішення ХІХ сесії сільської ради VІІ демократичного скликання №121 від 07.06.2018.
Роз'яснити ОСОБА_1, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевих (цивільних) судів.
Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Кафарський В.В.