03 вересня 2018 року (о 12 год. 00 хв.)Справа № 324/885/18 Провадження №ЗП/808/145/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) до Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Пологівське об'єднане УПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, як матері, яка має інваліда з дитинства;
зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно зі ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як матері інваліда з дитинства, з дня звернення 13.04.2018.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що вона виховує дитину інваліда з дитинства, має страховий стаж більше 15 років та у віці 50 років набула права на призначення дострокової пенсії за віком у відповідності до абз. 4 п. 3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи наведене, позивач вважає дії відповідача про відмову в призначення дострокової пенсії протиправними та просить зобов'язати Пологівське об'єднане УПФУ в Запорізькій області призначити зазначену пенсію.
Ухвалою судді від 09.07.2018 відкрите провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначене перше судове засідання на 27 липня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 23 липня 2018 року надіслав суду відзив на адміністративний позов (№ 22917), у якому, зокрема, посилається на приписи п. 3 абз. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 2.6, 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, та зазначає, що оскільки позивач висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності) не надала то підстав для призначення дострокової пенсії позивачу не має. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Крім того, позивачем 06 серпня 2018 року надано суду відповідь на відзив (вх. №24627), у якій додатково зауважує, що нею дотримано всі обов'язкові умови для дострокового виходу на пенсію: не менше 50 років, страховий стаж не менше 15 років, дитина до 6 років виховувалась в сім'ї, дочка має статус інваліда з дитинства, що підтверджується копією довідки до акту огляду МСЕК АВ №0678832, де в графі «причина інвалідності» вказано з дитинства.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент звернення до суду виповнилось повних 55 роки.
У позивача є донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно з медичним висновком від 11.01.1993, тобто у віці 10 років, ОСОБА_3 визнано дитиною-інвалідом.
У подальшому, донці позивача видано довідку медико-соціальної експертної комісії № 0678832 від 08.06.2017, відповідно до якої її встановлено третю групу інвалідності безстроково.
13 квітня 2018 року позивач звернулася до Пологівського об'єднаного УПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії на підставі пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви було додано: паспорт, трудова книжка ОСОБА_1, свідоцтво про одруження, диплом про навчання, довідка про виховання дитини з інвалідністю до 6-ти років, паспорт, пенсійне посвідчення, свідоцтво про народження, медичне заключення від 1993, 1995, 1997 років, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу доньки ОСОБА_3
Проте, листом від 27.04.2018 №63/о-7 Пологівське об'єднане УПФУ в Запорізькій області позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішення мотивоване тим, що згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при призначенні пенсії за віком надаються документи, які засвідчують особливий статус особи, а саме документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом. При наданні відповідних документів можливо буде повернутись до питання призначення дострокової пенсії.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, як матері, яка має інваліда з дитинства протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають не задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частиною першою статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій з 01.01.2004 визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
Умови призначення пенсії за віком встановлені статтею 26 вказаного Закону, згідно якої в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Пунктом 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 передбачено, що визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Отже визначальним є факт встановлення інвалідності дитині у відповідному віці до досягнення 6 років та факт виховання її (дитини-інваліда) матір'ю до цього віку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах № 21-534а14 від 02.12.2014, № 21-133а14 від 27.05.2014 та Верховним Судом в постанові від 03.02.2018 К/9901/2638/17 295/7276/17.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для призначення та виплати позивачу дострокову пенсію, як матері інваліда з дитинства, оскільки дитина позивача визнана інвалідом з дитинства у десятирічному віці, а тому позивач мала надати територіальному управлінню Пенсійного фонду України висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що її дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не спростовано, відповідний висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина позивача мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, відсутній, позивачу не видавався.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (70600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (70608, Запорізька область, м. Пологи, вул. Магістральна, буд. 245, код ЄДРПОУ 20508506) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак