29 серпня 2018 року м.Житомир справа № 0640/3667/18
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лавренчук О.В.,
секретар судового засідання Степанчук С.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Слівінського О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Житомирської області про стягнення 1039304,64 грн.,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Житомирської області в якому просив:
- визнати протиправними дії прокуратури Житомирської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період із 01.07.2015 по 02.04.2018 включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру";
- стягнути з Прокуратури Житомирської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 1039304,64 грн за період із 01.07.2015 по 02.04.2018 включно.
В обґрунтування позову зазначає, із червня 2012 року по квітень 2018 року працював в органах прокуратури. Вказує, що за період роботи із 01.07.2015 по 02.04.2018 нарахування та виплата заробітної плати повинна була здійснюватись відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, однак в належному та визначеному Законом розмірі заробітна плата виплачена не була.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
31 липня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 та вказує, що нараховування з 15.07.2015 та виплата заробітної плати позивачу здійснена відповідно до положень Закону України "Про Прокуратуру", Постанов КМУ №505 від 31.05.2018, №657 від 30.08.2017, №1013 від 09.12.2015, Положень про преміювання працівників органів прокуратури України, затверджених наказами Генерального прокурора України від 18.06.2015 №84 та від 09.08.2017 №234.
07 серпня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та заперечення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Встановлено, що наказом №443к від 14.06.2012 ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора прокуратури Володарсько-Волинського району.
Наказом №19.03.2018 №61а позивача звільнено із посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області й органів прокуратури Житомирської області (а.с. 34).
Позивач зазначив, що йому не виплачено заробітну плату із 01.07.2015 по 02.04.2018 у повному обсязі, зокрема:
- за 2015 рік: у липні не виплачено заробітну плату у розмірі 11740,20 грн, у серпні 12255,29 грн, у вересні 13940,89 грн, у жовтні 14067,26 грн, у листопаді 9512,54 грн, у грудні 13979,46 грн.
- за 2016 рік: у січні не виплачено заробітну плату в розмірі 14489,76 грн, лютий - 18323,32 грн, березень - 18199,92 грн, квітень - 18489,21 грн, травень - 19466,66 грн, червень - 19505,69 грн, липень - 19505,69 грн, серпень - 19505,69 грн, вересень - 17144,89 грн, жовтень - 19505,69 грн, жовтень - 19505,69 грн, листопад - 20488,59 грн, грудень - 22733,74 грн;
- за 2017 рік: січень - 51637,67 грн, лютий 18101,50 грн, березень - 51203,77 грн, квітень - 51202,18 грн, травень - 38067,60 грн, червень - 36623,66 грн, липень - 52517,01 грн, серпень 54284,97 грн, вересень - 44893,12 грн, жовтень - 44131,50 грн, листопад - 46271,21 грн, грудень 47960,86 грн;
- 2018 рік: січень - 45736,64 грн, лютий - 52181,72 грн, березень 43164,87 грн, квітень 58471,86 грн.
Позивач вважає, що відповідачем, в порушення вимог Закону України "Про Прокуратуру" не виплачено заробітну плату у повному обсязі у загальній сумі 1039304,64 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
14 жовтня 2014 року прийнято Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), який набрав чинності 15 липня 2015 року.
Відповідно до частини третьої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Отже, з липня 2015 року відбулися зміни в оплаті праці працівників прокуратури.
Разом з тим, відповідно до положень статей 8 та 13 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Частиною 9 статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі статтями 89 та 90 Закону №1697-VII фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України. Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Бюджетним кодексом України (ч. 1 та ч. 2 ст. 23) встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 №505 надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури (пункти 2, 6).
Перехідними положеннями Закону України "Про прокуратуру" доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом (пп. 1 п. 13).
Однак, Кабінетом Міністрів України цього зроблено не було, тоді як реалізація положень Закону України "Про прокуратуру" є неможливою без внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України №505 та Законів України Про Державний бюджет України на відповідний рік щодо заробітної плати працівників органів прокуратури.
Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" внесено зміни до Бюджетного кодексу України, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" якого доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом України "Про прокуратуру".
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №825/575/16.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Прокуратури Житомирської області (вулиця Святослава Ріхтера, 11, місто Житомир, 10008, ідентифікаційний код юридичної особи 02909950), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Житомирській області ( вулиця Святослава Ріхтера, 24, місто Житомир, 10008, ідентифікаційний код юридичної особи 37976485) про визнання протиправними дій та стягнення 1039304,64 грн., - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Лавренчук
Повне судове рішення складено 03 вересня 2018 року