Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 вересня 2018 р. Справа№0540/5385/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши в порядку загального провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорску Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
09 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорску Донецької області про:
- визнання неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 основної пенсії на підставі постанови КМУ “Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 15.11.2017 року № 851 - з дня опублікування та застосування її положень з 01.10.2017 року;
- зобов'язання Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області провести з 01.10.2017 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 основоної пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року відкрито провадження по справі.
01 серпня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та отримує пенсію по 2 групі інвалідності. Рішенням відповідача від 03.05.2018 року № 50 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії згідно ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, Які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідно до матеріалів пенсійної справи в період ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 не проходив дійсну строкову службу. За таких обставин прийнято рішення про відмову заявнику в перерахунку пенсії.
Позивач стверджує, що оскаржуване рішення порушує його права на соціальний захист та вважає, що він як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час військових зборів, тобто як військовослужбовець, та внаслідок чого став особою з інвалідністю, має право на пенсію у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.
В установлений судом строк відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи суду були надані заперечення на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що рішення про відмову в перерахунку пенсії прийнято відповідно до Постанови КМУ від 23 листопада 2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою вказано, що перерахунок пенсії проводиться у разі, коли особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби. Позивач, на думку відповідача, в період ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не проходив дійсну строкову службу, оскільки період проходження військової служби в Радянській армії з 09 листопада 1973 року по 26 листопада 1975 року, згідно військового квитка НОМЕР_1 від 29 жовтня 1973 року. За таких умов здійснити перерахунок пенсії управління не мало законних підстав. Просить в задоволені позову відмовити.
Позивач 01 серпня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду надав заяву про проведення розгляду справи в порядку письмового провадження без його участі.
Представник відповідача 28 серпня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду надав заяву про розгляд справи без участі представника управління в який зазначив, що проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просив врахувати відзив управління та судову практику.
Відповідно до ч. 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області 25 жовтня 2001 року, (а.с. 8), має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 (а.с. 9).
Позивач отримує пенсію по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Статус інваліда підтверджується довідкою Міністерства охорони здоров'я України № 048710 та довідкою до акта МСЕК Міністерства охорони здоров'я України № 411009, якими встановлено що хвороба пов'язана з виконанням обов'язків воєнної служби по ліквідації аварії на ЧАЕС та є безстроковою (а.с. 10). Є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобльській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 20.05.1999 зі вкладкою № НОМЕР_5 від 20.03.2007 року (а.с. 51).
Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_6 підтверджується, що в період з 09 листопада 1973 року по 26 листопада 1975 року, позивач проходив військову службу та був звільнений в запас, в 1986 році приймав участь в ліквідації наслідків на ЧАЕС (а.с. 58-59).
Відповідно до довідок, виданим Галузевим державним архівом Міністерства Оборони України № 724/049466 ОСОБА_1 знаходився на учбових зборах з 24 червня 1986 року по 03 вересня 1986 року (а.с. 11) та від 10 серпня 1999 року № 51/1/10582, згідно з якою позивача було покликано на збори і в складі військової частини № 73413 він брав участь в ліквідації наслідків аварії ЧАЕС в період з 24 липня 1986 року по 01 вересня 1986 року (а.с. 69).
Листом від 05 травня 2018 року № 144/Д-10-01-01 управління відмовило позивачу в перерахунку пенсії за заявою від 24 квітня 2018 року № 4449, оскільки в період ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи він не проходив дійсну строкову службу.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів ПФУ визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року.
Абзацом 6 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.
За правилами ст. 10 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
При цьому згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов'язані, призвані на учбові збори.
Позивач у період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС був військовозобов'язаним, призваним на збори.
У період перебування позивача на учбових зборах діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VII «Про загальний військовий обов'язок».
Відповідно до ст. 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року № 3535-Х) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.
За правилами ст. 7-9 цього Закону військовослужбовці і військовозобов'язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.
Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ.
Відповідно до ч.9 ст. 1 цього Закону щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
За правилами ч. 1 ст. 16 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, поширюється також на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (підпункт 3 пункту 1 статті 3 цього Закону).
Зазначене вище кореспондується зі ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якою до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов'язані, призвані на військові збори.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
До того ж висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 01 березня 2016 року № 21-1887а15.
Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Відповідно до ч. 9-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.
Враховуючи вищевикладене, та те, що позивач є громадянином із числа військовозобов'язаних, якій проходив збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважається таким, що проходив військову службу та користується гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями, відповідач протиправно відмовив позивачу у перерахунку пенсії на підставі ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щодо вимоги позивача зобов'язати управління провести перерахунок пенсії, суд зазначає наступне.
Питання призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 з подальшими змінами і доповненнями (далі Закон № 1058).
Відповідно до частини 4. 5 статті 45 Закону № 1058 перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: - у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; - у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідач фактично відмовив в перерахунку пенсії позивачу, суд вважає за доцільне визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 основної пенсії на підставі постанови КМУ «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 15 листопада 2017 року № 851 та зобов'язати управління розглянути заяву ОСОБА_2 від 24 квітня 2018 року про перерахунок пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи та згідно норм пенсійного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Керуючись статтями 2-17, 42-47, 72-77, 90, 94, 121, 122, 132, 133, 139, 143, 159-164, 168, 171, 173, 175, 179-181, 183, 192-194, 199, 205, 224, 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорску Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 основної пенсії на підставі постанови КМУ «Про внесення змін для Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 15 листопада 2017 року № 851 та застосування її положень з 01 жовтня 2017 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 квітня 2018 року про перерахунок пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи та згідно норм пенсійного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
ОСОБА_1 (місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; серія та номер паспорту НОМЕР_2 ).
Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (місцезнаходження: 84302, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5; код ЄДРПОУ 23346787).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Арестова Л.В.