Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 вересня 2018 р. Справа№805/5115/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості у розмірі 25000 грн.,
Головне управління ДФС у Донецькій області звернулось до суду з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості у розмірі 25000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має податковий борг у сумі 25000 грн. який добровільно сплачено не було, а тому зазначена сума податкового боргу підлягає стягненню у судовому порядку.
02 липня 2018 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторони отримали ухвали про відкриття провадження в справі, що підтверджується поштовими повідомленнями.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, та не надав відзив на позовну заяву.
Сторонами не були надані клопотання щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Отже, відповідно до ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за правилами спрощеного провадження.
Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - є юридичною особою публічного права - установою, яка є територіальним органом Державної фіскальної служби України, яка в свою чергу, була створена в процесі перетворення Державної податкової служби України, та яка наділена правовим статусом контролюючого органу. Загальний обсяг правоздатності такого суб'єкта податкових відносин, як «контролюючий орган», визначено положеннями ст. 41 Податкового кодексу України. Зміст функцій контролю цих органів визначено положеннями ст. 61 Податкового кодексу України.
Відповідач - фізична особа ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, має у власності автомобіль марки LAND ROVER RANGE ROVER, 2013 року виписку, зареєстрований відповідачем у 2016 році.
11.09.2017 року позивачем було прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 10897385 на суму 25000 грн. та направлено на адресу відповідача. Зазначений лист повернутий на адресу ДПІ з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення № 85703 00474322).
Податкове повідомлення - рішення форми «Ф» від 11.09.2017 року № 10897385 на суму 25000 грн. не оскаржувалось в судовому чи в адміністративному порядку.
Суд зазначає, що вказане податкове повідомлення - рішення є узгодженим.
Порядок нарахування транспортного податку та строки сплати визначені в статті 267 Податкового кодексу України.
Так, відповідно приписів вказаної статті, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст.267 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів, типу пального.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.
Таким чином, враховуючи, що автомобіль позивача зареєстрований у 2016 році, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, то факт того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, то у 2017 році автомобіль позивача є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 ПК України.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 21-94а13 від 16.04.2013 року та у постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 року по справі № 805/1721/17.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Податкове/податкові повідомлення - рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного, бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків обтяжені обов'язком сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Не сплачені платником податків, у встановлений Податковим кодексом України строк, суми узгоджених грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) визнаються податковим боргом (п. її. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
За приписами п. п. 19-1.1.22 п. 19-1 ст. 19-1 ПКУ, погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів здійснюють контролюючі органи.
Контроль за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів покладено на органи державної фіскальної служби.
Відповідно до п. п. 19-1.1.34 п. 19-1.1 ст.19-1 на контролюючі органи покладено функцію застосування своєчасного стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Суд звертає увагу, що статтею 4 Податкового кодексу України встановлено основні засади податкового законодавства України. Згідно з підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 цієї статті податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності.
Відповідно першому реченню п.п.4.1.9. п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28 грудня 2014 року не вносились зміни до елементів податків у розумінні ст. 7 Податкового кодексу України, яка в п.7.1 передбачає, що під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку, а запроваджено новий вид податку на майно - транспортний податок. Тобто у ст.4 Податкового кодексу України відсутня вимога про внесення змін до законодавства щодо запровадження нового податку не пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.
Друге речення п.п. 4.1.9. п.4.1 ст.4 ПК України встановлює, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Тобто і в цьому разі норми ст.4 Податкового кодексу України не порушуються, оскільки транспортний податок протягом бюджетного року не змінювався.
Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове повідомлення - рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Так, відповідно до норм діючого законодавства України, ГУ ДФС у Донецькій області було сформовано податкове повідомлення - рішення форми «Ф» від 11.09.2017 року № 10897385 щодо ОСОБА_1 суму 25000 грн.
Згідно до пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України, транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення.
У зв'язку з несплатою платником податків ФО ОСОБА_1 узгоджених податкових зобов'язань, ДПІ було сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 12.01.2018 року № 154-48, яка направлена поштою на адресу боржника, та лист повернутий на адресу ДПІ з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення № 8570300474772). Вказана вимога, не оскаржувалась та не відкликалась.
Станом на день ухвалення цього рішення відповідачем не надані докази, щодо сплати транспортного податку в сумі 25000 грн.
Пунктом 20.1.19 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
При цьому пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України передбачено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з пунктом 10.1, 10.5 статті 10 Податкового кодексу України транспортний податок, як складова податку на майно, належить до місцевих податків. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64, ч. 2 ст. 67 Бюджетного кодексу України цей платіж відноситься до доходів загального фонду місцевих бюджетів та зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.
Відповідно до пп. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Крім того, на відміну від учасників (засновників) підприємства, установи, організації, фізична особа - підприємець, відповідно до ч. 2 ст. 128 ГУ України, відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном, яке може бути звернено стягнення.
Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу відповідача та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно приписів статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Такі витрати позивачем у даній справі не понесені.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) до ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення податкової заборгованості у розмірі 25000 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) податковий борг з транспортного податку фізичних осіб (18011000) на р/р 31419715700196, МФО 834016, ОКПО 37980308, 18011000 (18) у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Тарасенко І.М.