04 вересня 2018 р. 0440/6706/18
14 год. 50хв.
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В., перевіривши матеріали заяви Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиколаївський елеватор» про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків, -
04 вересня 2018 року о 14 годині 38 хвилин Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиколаївський елеватор» з вимогами: підтвердити обґрунтованість повного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиколаївський елеватор» (код ЄДРПОУ 38199598).
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, що повинно також бути застосовано і до статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Згідно частини 2 наведеної статті, заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити:
1) найменування адміністративного суду;
2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника;
3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті;
4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника;
5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються;
6) підпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.
У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків (частина 3 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України).
Перевіривши заяву щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків на відповідність вимогам статті 160-161, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що дана заява подана з порушенням вимог закону.
Згідно частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762 гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік").
За змістом вимог Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області просить суд підтвердити адміністративний арешт майна платника податку, отже, судом встановлено, що предметом позову є вимоги, що містять немайновий характер.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, звертаючись до суду з немайновими вимогами заявник повинен був сплатити до суду судовий збір в сумі 1762,00 грн., тобто, 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів заяви вбачається, що заявником в порушення частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оригіналу доказу сплати судового збору за подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подання, що містить вимоги немайнового характеру, в сумі 1762,00 грн., до матеріалів заяви не надано.
Заявником було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування даного клопотання позивач зазначив, що майновий стан заявника на день подання заяви є таким, що унеможливлює сплату судового збору.
Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
У розумінні приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Вирішуючи подане клопотання суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки наведені доводи заявника не є встановленими законом підставами для відстрочення сплати судового збору.
В Постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2016 року з посиланням на Постанову пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 23 січня 2015 року, зазначено, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати (вказана позиція підтримана Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 25 вересня 2015 року).
Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкт владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для відстрочення Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області сплати судового збору за звернення із даною заявою.
Таким чином, Головному управлінню Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області слід сплатити та надати до суду доказ сплати судового збору із заявлених ним немайнових вимог, у розмірі 1762,00 грн., сплаченого на реквізити: (отримувач коштів - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП) , код отримувача 37989253, Рахунок отримувача 34316206084014, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 3 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні заяви Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиколаївський елеватор» про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків - залишити без руху.
Заявнику надати строк для усунення недоліків подання до 14 год. 00 хв. 05 вересня 2018 р., шляхом надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1762,00 грн., із заявлених немайнових вимог, сплаченого на реквізити: отримувач коштів - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП) , код отримувача 37989253, Рахунок отримувача 34316206084014, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Роз'яснити заявнику, що невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до нього документів.
Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Врона