м. Вінниця
15 серпня 2018 р. Справа № 802/1532/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Вінниці адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 05.06.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою суду від 18.06.2018 було зупинено провадження у справі та надано учасникам справи строк на примирення.
Примирення між учасниками справи не відбулося.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на наступні обставини.
В жовтні 2017 року позивач звернувся до головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, додавши до клопотання ряд необхідних документів.
27 листопада 2017 року позивач отримав від відповідача листа від 16 листопада 2017 року за №КО-20567/0-10422/6-17, яким позивачу було відмовлено в наданні дозволу. Відмова була мотивована тим, що в даній ситуації формування об'єкта на підставі проекту землеустрою щодо відведення буде суперечити схемі землеустрою, що міститься у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Баланівської сільської ради, адже поділ земельної ділянки має здійснюватись за технічною документацією щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Також відповідач здійснював посилання на ст.ст.79-1 ч.2, ч.6, 118 ч.7 ЗК України в обґрунтування своєї відмови.
Не погоджуючись із такими висновками, що були викладені в листі, позивач оскаржив їх до суду.
29 січня 2018 року рішенням Вінницький окружний адміністративний суд у справі за №802/2324/17-а позов було задоволено частково, а саме, визнано протиправною та скасовано відмову, яка була оформлена у виді листа від 16 листопада 2017 року. Зобов'язано відповідача розглянути заяву позивача. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вищевказане рішення суду 28 лютого 2018 року набуло законної сили.
Відповідно до вимог ст.78 ч.4 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Листом від 26 квітня 2018 року за №КО-20567/0-1992/0/95-18 відповідач на виконання вищевказаного судового рішення повторно розглянув клопотання позивача, відмовивши вдруге у наданні дозволу. Дану відмову відповідач виклав у формі звичайного листа, зазначивши, що земельна ділянка зареєстрована для передання учасникам антитерористичної операції та членам родин загиблих із їх числа.
Позивач, вважаючи вказану відмову протиправною, звернувся до суду з даним позовом в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області викладену в листі від 26 квітня 2018 року за №КО-20567/0-1992/0/95-18, у ненаданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту).
- зобов'язати головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Через канцелярію суду від представника позивача ОСОБА_2 від 15.08.2018 за №34787 надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність позивача та його представника. В клопотанні представник позивача зазначив про необхідність розглянути справи у відсутність представника позиваача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову. 03.08.2018 за вхідним №33075 через відділ прийому суду представником відповідача подано відзив на адміністративний позов в якому зазначено, що головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області діяло у відповідності до вимог чинного законодавства та зазначено, що відповідач не зобов'язаний оформлювати відмови у формі наказу, а не листа.
Надаючи правову оцінку відмові у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка викладена у листі головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 26 квітня 2018 року за №КО-20567/0-1992/0/95-18, суд зважає на наступне.
Відповідно до вимог ст.14 ч.2 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до вимог ст.78 ч.4 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.77 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
29 січня 2018 року рішенням Вінницький окружний адміністративний суд у справі за №802/2324/17-а позов було задоволено частково. Судом було викладено мотиви протиправності рішення відповідача. При повторній відмові відповідач не врахував висновків суду, яка набуло законної сили, а також і не було враховано вимоги ст.2 КАС України при повторній відмові в наданні дозволу позивачу.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін та погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).
Крім того, ч. 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.
Згідно з пп. 31, 50 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.
Пунктом 7 Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Оскільки, спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, тому саме до компетенції головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відноситься розгляд питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.
Відтак, суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Матеріали справи свідчать, що відмова у ненаданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, яка викладена відповідачем в листі від 26 квітня 2018 року за №КО-20567/0-1992/0/95-18, та аргументована тим, що земельна ділянка зареєстрована для передання учасникам антитерористичної операції та членам родин загиблих із їх числа ( а. с. 13 ).
Окрім того, змістовний аналіз статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розроблення проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.
Згідно діючого правового регулювання земельних відносин у державі, право розпорядження землями сільськогосподарського призначення відбувається виключно на підставі норм Земельного кодексу України, а тому відповідачем було безпідставно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Таким чином, головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з непередбачених законом підстав відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області.
З огляду на вказані обставини, суд зазначає, що заявлені позивні вимоги про визнання протиправною та скасування відмови ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у не наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність викладена в листі від 26.04.2018 року за №КО-20567/0-1992/0/95 - підлягають задоволенню.
З огляду на наявність у суду права за умови задоволення вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, а також враховуючи протиправність відмови суб'єкта владних повноважень у ненаданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірних земельних ділянок, суд доходить висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених прав, у зв'язку з чим вказані вимоги також підлягають задоволенню.
Аналогічна позиція закріплена в постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 у справі №802/1224/16-а, в якій зазначено, що вимоги позивача про зобов'язання головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач при розгляді клопотання вичерпав свої дискреційні функції в частині встановлення підстав для відмови у наданні дозволу, у разі відсутності таких.
Аналогічна позиція закріплена в ухвалі Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 у справі № 802/358/17-а.
Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі ст. 2, 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, в якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення (постанови), має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
За правовою позицією Конституційного суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 та від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).
Окрім того, щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень щодо надання дозволу (вчинити дії), слід додатково звернути увагу на судові рішення Європейського суду з прав людини, а саме: «Волохи проти України», «Свято-Михайлівська Парафія проти України», «Гасан і Чауш проти Болгарії», «Броньовський проти Польщі», «Гавенда проти Польщі», «Аманн проти Швейцарії», «Олссон проти Швеції», в яких суд дійшов висновку, що вразі зловживання суб'єкта владних повноважень своїм правом та обов'язком, то суд для належного та ефективного судового захисту прав та інтересів особи, має право постановити судове рішення, яким зобов'язати суб'єкта владних повноважень на вчинення конкретних дій.
Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі за № 820/4757/17 (провадження за №К/9901/27437/18) та постанові від 24 липня 2018 року у справі за №806/2254/15 (провадження за №К/9901/6170/18).
У рішенні від 20.10.2011 року «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати відмову головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області викладену в листі від 26 квітня 2018 року за №КО-20567/0-1992/0/95-18, у ненаданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1), дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; АДРЕСА_1), сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 704,80 (сімсот чотири гривні, 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька, 63, код ЄДРПОУ 397675).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя /підпис/ Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя
Помічник судді