про закриття провадження у справі в частині позовних вимог
м. Вінниця
28 серпня 2018 р. Справа № 802/1670/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вільчинського О.В.,
секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача 1: Король Л.Б.,
представника відповідача 2: Мельника О.В.,
представника третьої особи: Саюка Б.О.,
розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, заявлене у справі
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
до: Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації; Конкурсного комітету з проведення конкурсу на перевезення пасажирів на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрутки) Вінницької обласної державної адміністрації; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів товариство з обмеженою відповідальністю "ВІН-АВТО"
про: визнання протиправними та скасування рішень, договору,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації; Конкурсного комітету з проведення конкурсу на перевезення пасажирів на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрутки) Вінницької обласної державної адміністрації; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів товариство з обмеженою відповідальністю "ВІН-АВТО" про визнання протиправними та скасування рішень, договору.
26.07.2018 в підготовчому засіданні представник третьої особи заявив клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування договору від 05.01.2018, який укладений між Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІН-АВТО" про організацію перевезення пасажирів на внутрішьообласному міжміському (приміському) автобусному маршруті загального користування № 263, у зв'язку з тим, що вказану вимогу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
В підготовчому засіданні 28.08.2018 представник третьої особи клопотання про закриття провадження у частині позовних вимог підтримав. Свою позицію мотивував тим, що оспорюваний договір є господарським, а не адміністративним, оскільки спірні правовідносини, пов'язані із договором перевезення пасажирів регулюються цивільним та господарським законодавством, не стосуються захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.
Також в обґрунтування клопотання представник третьої особи зіслався на позицію Верховного Суду України, викладену в постанові № 21-713а16 від 10.05.2016.
Представник позивача проти закриття провадження у справі в частині позовних вимог заперечував. Зазначив, що за своєю природою договір на перевезення пасажирів є фактично дозволом на здійснення перевезень, які видає орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в порядку виконання своїх владних повноважень, та відповідно є індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень. Вказав, що спірний договір регулює саме організацію перевезень громадян відповідної територіальної громади та не регулює цивільні правовідносини між перевізником та пасажиром, які є особистими немайновими та майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, а відтак вказані вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Представники відповідача клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог підтримали, зазначивши, що спірний договір є господарським, оскільки при укладенні такого договору сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, перевізник за власним бажанням приймає рішення про участь у конкурсі та може відмовитися від укладення такого договору, дії сторін мають бути засновані на принципах розумності, сумлінності і справедливості.
Визначаючись щодо клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування договору від 05.01.2018, який укладений між Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІН-АВТО" про організацію перевезення пасажирів на внутрішьообласному міжміському (приміському) автобусному маршруті загального користування № 263, суд виходив з такого.
Відповідно до частини першої статі 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктивного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Визначення поняття "адміністративна справа" наведено в п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Виходячи з цілісності та системного аналізу КАС України можливо встановити наступні критерії визначення компетенції адміністративного суду у спорі: по-перше - наявність публічного характеру правовідносин, по-друге - хоча б однією стороною правовідносин є суб'єкт владних повноважень у зв'язку з виконанням владних управлінських функцій, по-третє - між сторонами виник спір, компетенція адміністративних судів на який поширена дією ст. 19 КАС України і такий спір не віднесений до компетенції інших судів.
Згідно з пунктом 16 частини першої статті 4 КАС України адміністративний договір - це спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону.
Надаючи оцінку спірному договору, суд враховував таке.
Встановлено, що 05.01.2018 між Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІН-АВТО" укладений договір про організацію перевезення пасажирів на внутрішьообласному міжміському (приміському) автобусному маршруті загального користування № 263.
Відповідно до положень ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
У договір можуть бути включені інші питання за згодою сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм матеріального та процесуального законодавства, суд прийшов висновку про те, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів є суб'єктом владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та перевізником-претендентом відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
У разі укладення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування з перевізником-переможцем конкурсів договору на перевезення пасажирів виникають договірні правовідносини. Такий договір не може вважатись адміністративним договором, а є господарським, що унеможливлює розгляд цієї вимоги за правилами КАС України. Дані спірні відносини підлягають вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Така позиція узгоджується з висновками колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палити у господарських справах Верховного Суду України, викладених у постанові від 10.05.2016 у справі №21-713а16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 1, 6 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав: фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 ґ статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З врахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування договору від 05.01.2018, який укладений між Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІН-АВТО" про організацію перевезення пасажирів на внутрішьообласному міжміському (приміському) автобусному маршруті загального користування № 263, підлягає закриттю, а заявлене представником третьої особи клопотання задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Суд роз'яснює позивачеві, що розгляд та вирішення спору щодо визнання протиправним та скасування договору перевезення пасажирів віднесено до компетенції господарського суду в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 19, 21, 238, 248, 255 КАС України, -
Клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі в частині позовних вимог задовольнити.
Закрити провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації; Конкурсного комітету з проведення конкурсу на перевезення пасажирів на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрутки) Вінницької обласної державної адміністрації; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів товариство з обмеженою відповідальністю "ВІН-АВТО" в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування договору від 05.01.2018, який укладений між Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІН-АВТО" про організацію перевезення пасажирів на внутрішьообласному міжміському (приміському) автобусному маршруті загального користування № 263. (Об'єкт конкурсу: Довжок-Шпиків-Вінниця АС-1, оборотні рейси 1297/1298).
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович